« Картина, мабуть, прекрасна... Тільки наверх дивитися не можна. Конша теж та штучка. Таке гарне пол-лица, і не шкода було."
Соул пурхнув головою, відганяючи думки, які перешкоджають його волі.
Він підняв голову і подивився на стелю. Ще вище - чотирнадцятий поверх.
Там жили учні третього рангу.
Сол повернувся до щоденника.
— Може, піднімемося, подивимося?
Вирішено!
Упевнившись, що щоденник мовчить, Сол знову пішов вгору.
Незабаром його голова висунулася з підлоги чотирнадцятого поверху. Світло світило, ця кімната теж була населена.
Кімната учня третього рангу була вдвічі більшою, ніж у другого.
Знову переконавшись, що немає небезпеки, Сол повністю виліз і почав оглядатися.
Хоч кімнату і була вдвічі більше, але зайві простір не використовували для розкоші. Вона була аскетичною, як келія відлюдника.
Той, хто любить розваги, не може стати учнем третього рангу до 30 років.
Окрім звичайної вітальні і спальні, в кімнаті була ще й невелика комора, а також крихітна лабораторія.
Коли Сол вже збирався зазирнути в лабораторію, щоб подивитися на те, що робить його господар, щоденник вискочив і попередив: « Не лежи! »
« Третій ранг для мене все ще небезпечний!»
« Дневник написав: “Запечатають ”, а не“ завиднуєшся ”. Невже він досліджує затоки духів?»
Соул поспішно відступив на кілька кроків, подалі від лабораторії.
Коли він відійшов, то опинився біля спальні.
Він не встиг і далі, як його вух донісся приглушена розмова.
- Ти взагалі про що думаєш? Невже ти дозволиш коротунці забрати у тебе роботу?
Коротишка? Відібрати роботу? Соул відразу ж поміряв це на себе.
Який збіг! Це ж про нього!
Він обернувся і побачив двох високих, мускулистих чоловіків, що стояли посеред спальні. Вони тихо сперечалися, навіть стримуючи гнів.
— Вчитель Каз особисто його привів, і навіть не дав мені слова відповісти. Що я міг зробити? — З досадою в голосі сказав один з них. Це був Куджін, у якого Сол відібрав роботу.
Іншого Сола не знав, але очевидно він теж був учнем третього рангу.
- Що міг зробити? - Інший погляд похмарнував. - Вбий його! Як тільки працівник зникне, завдання повернеться до тебе.
— Фергюсон! — Куджін витачиняв очі, підвищивши голос, але швидко обдумався і знову заговорив пошепки. - Ти з глузду з'їхав? Як це можна робити вдруге? Думаєш, наставник дійсно нічого не знає?
- А що такого? Що дивного в тому, що хтось помирає у Башні? Вчитель що, коли-небудь втручався? Ти не забув, без роботи на складі у нас закінчуються матеріали. Ти що, хочеш знову стати тим невдахою? — Не поступався Фергюсон.
— А я дивлюся, це ти поспішаєш, — прищурився Куджін. — Якщо це виявиться, то підозра впаде на мене. А ти залишишся осторонь. Адже на вигляд ніхто і не скаже, що ми зв'язані!
Побачивши, що Куджін його підозрює, Фергусон мало не вибухнув, але, щось згадавши, стримав свій гнів і навіть пом'якшив тон.
— Я справді поспішаю. Але у мене немає вибору. Думаєш, чому я останнім часом не виїжджав?
Куджін мовчав, зтиснувши губи і затамувавши подих.
— Дивись.
Фергюсон раптом почав розстібати пояс.
Соул, який спостерігав за цим, витатав очі.
Пояс розстебнуть, штани відразу ж впали, немов під ними і не було ніг.
Під широкими штанами Фергюсона були чорні обтягуючі лосини.
А його ноги, обтягнуті лосинами, були тоншими, як палиці, і зовсім не відповідали його потужному торсу.
Наче верх і низ належали різним людям.
Кужин втягнув у себе повітря, його обличчя відразу ж змінилося.
Але Сол помітив не тільки це.
Він підійшов і уважно розглянув матеріал лосин. Він був таким же, як і у його колишніх чорних рукавичок, які Господар так безжалісно викинув.
Втратив купу кристалів.
Поки він жалівся про свою втрату, Фергюсон схопив штани з силою потягнув їх, обнаживши стегна.
Соул зробив два кроки.
Ці ноги були страшними.
Ноги Фергюсона були майже повністю облякані, наче їх спалили. Просто стоячи, з них висипалася чорний пил.
Як же такі ноги ще могли ходити й стояти?
По обляклених ногах пробіг слабка біла іскра.
Ця іскра була знайомою. Придивившись, Сол зрозумів, що Фергюсон дуже подібний до стану наставки Монікії!
Але її обпечена шкіра швидко відновлювалась, і вона залишалася прекрасною. Здавалося, що ноги Фергюсона були безнадійними.
« Мої рукавички захищали мене від зовнішнього електричного струму, а його штани - ізолюють струм всередині», — похитав головою Сол на прикладі тону Господаря. — Все це дурні методи.
...
Злякавшись, Куджін нарешті тремтів голосом запитав:
- Чому так?
Фергюсон мовчки надів штани і тільки потім з похмурим виглядом відповів:
- Використовував чужий метод, щоб підвищити рангу. Звичайно, треба більше побічних ефектів.
- І зі мною таке буде? — Куджін стиснув кулаки, на його лобі запустила вена.