...
Коли Сол виказував візок з склада, він на півдорозі зустрів людину.
Той, як і Господар, був у важкому плащі, а на його обличчі була маска. Він вийшов з лівого коридору.
« Це мабуть той, хто відповідає за перший склад» — Сол зупинився, думаючи, що не привітатися.
Але той пройшов повз, не звернувши на нього ніякої уваги.
І вже тим більше не збираючись вітатися.
Соул усхменув про себе.
Після того як він побував у зовнішньому світі, завівши кількох друзів, то вже майже забув про те, що Башта — це холодне місце.
Але його усмішка ще не зійшла з обличчя, як та, що йшла попереду, несподівано зупинилася.
Соул відразу знервувався і теж зупинився. Між ними було близько двох метрів.
Той не обернувся, а лише глибоко опустив голову.
І коли він опустив голову, на його потилиці, в капюшоні, з'явилася тріщина.
З тріщини здалося потворне жіночне обличчя.
Ніби найжахливіша відьма з мультфільму.
- Мені подобаються твої очі. Можеш віддати їх мені? — Вона запитала хриплим голосом.
— Вибачте, — обличчя Сола похолодило.
Обличчя відьом раптом повернулося вбік, і з-під капюшона здалося інше обличчя.
Судячи з носа і підборіддя, це було обличчя молодого чоловіка. Його риси були прямою, ніс — сміливою. Він, мабуть, був красивим.
— Я можу обмінятися з тобою за парні бали, — поговорило чоловічий обличчя. - І гарантую, що дам тобі гарні очі.
Після кількох фізичних трансформацій Сол вже не боявся змінювати частини тіла. Але очі були важливим і небезпечним органом.
Незважаючи на те, що Сол цікавився його очима чи коконом, він не міг їх просто так віддати.
— Я! Хочу! - Відьми не здавалася обличчя. Вона навіть стала вередувати, як дитина.
От тільки з таким обличчям це виглядало дуже неприємно.
— Заткнись! — Закрикнув чоловік, але коли відьма замовкла, він продовжував підвищувати ставки. - Я гарантую, що очі, які я тобі дам, будуть дуже хорошими. Якщо тобі не подобаються людські, у мене є очі крижаної птиці, королеви-мухи та інших надприродних істот.
Сол відпустив візок і з ввічливою посмішкою сказав:
— Вибачте, я поки не планую міняти очі. Якщо знадобиться, я до вас обернуся.
Чоловік підняв руку і відкинув капюшон, обнаживши барвисті, синє-фіолетові очі. Він пильно подивився на Сола.
Коли Сол вже думав, що той нападе, він раптом знову опустив каптур.
— Мене звуть Хейвуд. Якщо передумаєш, можеш знайти мене на першому складі. Для твоїх рук у мене теж є кращий варіант трансформації.
Сказавши це, Гейвуд пішов далі. А обличчя відьом на його потилиці заридало, як немовля.
У тихому коридорі довго лунали жахливі сльози.
...
Соул почекав, поки той штовхнув металеві двері, зникне з виду і тільки тоді витер з віска холодний піт, і пішов далі.
Коли цей чоловік показав свої очі, Сола раптом відчула жах.
Як той Хэйвуд мав рентгенівський зір і просканував всі його секрети.
Особливо коли його погляд ковзав по костях рукам Сола, його магія почала неконтрольовано хитатися.
На щастя, щоденник не подав сигналу, інакше Сол вже готувався напасти першим.
« Він дуже сильний учень третього рангу. Зараз, у Байшне, він стримується. Але якщо зустріти його зовні, він навряд чи буде зі мною домовлятися".
Сол стиснув кулаки. Кістки закрипеліли.
« Не можна задовольнятися другим рангом. Навіть на одному рівні є хтось сильніший за мене. Треба продовжувати вчитися!»
...
Соул підійшов до металевих дверей і, підпаливши трохи, штовхнув її з опалою.
У кімнаті вже нікого не було. Дволикий Гейвуд не збирався нападати через засідки і давно пішов.
...
Коли він прийшов до вчителя Казу, той саме навчав новачків.
У лабораторії було четверо учнів, років десяти. Вони з наївним виглядом дивилися на Каза, а у відповідь отримували лише його безжалісні насмішки.
Одна з дівчат навіть почервоніла.
— Наставнику, я приніс вам усе: коли Каз замовчав, Сол поспішно підкатив візок.
— Все уходи. Якщо ви навіть цього не можете зрозуміти, то вам не стати магами!
Каз, відіслав інших, навіть не подивився на те, що приніс Сол, а просто залишив візок в сторону.
- Це все неважливо. Як тобі нова робота? — Каз на здивування запитав його вчинками.
— Нормально. На складі багато матеріалів, знайти щось - забирає немало часу. Я намагаюся все розібрати.
- І це все, що ти можеш сказати? — Каз насупився, дивлячись на Сола. - А трупи?
Сола справді сприймав дивне відчуття, але в порівнянні з тим, що він пережив у Башнші, це було не так вже й страшно.
— Трохи шалові, — подумав Соул.
— Хех... — Каз зробив вигляд, що не розчув. — Другий склад є найнебезпечнішим у Башні, але водночас і найбезпечнішим. Ти добре розбираєшся в дослідженнях, твоя перша трансформація мене навіть вразила. Сподіваюся, ти й далі докладатимеш зусиль. Але пам’ятай: твоя головна мета — вивчення душі.
« Добре, я буду намагатися », — відразу погодився Сол.