"Можливо, мені потрібен помічник." - тонка голка вертілася між його пальцями і потім застигла. — Хайден!
До від’їзду Сола Гейден був учнем першого рангу.
Але він пропрацював у морзі майже десять років і добре знав анатомію та консервацію матеріалів.
Він вирішив попросити його допомогти йому витягнути метелика.
Якщо він буде в свідомості під час операції, то не боятиметься що Гейден щось підбудує.
Зрештою, Сол був учнем другого рангу і його сила та магія були набагато вищі за силу Гейдена.
Рішення - зроблено. Соул узяв хірургічні інструменти, які йому зробили.
Але в цей момент його груди раптом засвітилися.
Світло виходило з його серця, це був м'який і теплий світло.
Соул опустив голову і притиснув руку до грудей.
Хоч він і не бачив такого світла раніше, але відразу зрозумів, що це.
Масляна лампа, що веде душу!
Соул повільно повернув голову і, як очікувалось, побачив свою опущену голову.
« Та вже, — з гіркотою посміхнувся він. — Господар, дав мені цю лампу, вже натякнув, що я знову буду виходити з тіла."
Оскільки це було вже не вперше, Солу так сильно злякався.
Він, як і минулого разу, пішов спиною до свого тіла, щоб знайти найдальшу від нього точку.
Але, пройшовши кілька кроків, він виявив, що відстань, здається, вже перевищила те, яке було минулого разу.
Соул озирнувся. Його тіло не рухалося.
Діаметр цього кола дійсно збільшився.
Сол притиснув руку до лоба.
- Чому кожного разу, коли я тільки-тільки дізнаюся щось нове, на мене відразу ж набирається дещо ще більш невідоме? Невже не можна дати мені перепочинку?
Але скарги та стіни були марні. Солу потрібно було спочатку розібратися з поточною проблемою.
Він продовжував йти вперед, шукаючи новий кордон.
Зробивши наступний крок, світ перед ним раптом, наче в прискореній перемозі, рвав вперед і потім, різко зупинившись, перед ними відкрилися двері.
Це була третя, найдовговіша, металеві двері, що ведуть до складу.
Все навколо нього то й справа рухалася вгору-вниз, праворуч-лево, вперед-назад, чому Сола затонуло.
« Я... Телепортувався? "
Це була його перша думка. Але коли він спробував знову рухатися, то зрозумів, що може просто стояти на місці, не в силах поворухнутися.
"Що сталося?"
Він навіть не міг опустити голову, щоб подивитися на лампу на своїй грудях. Він міг тільки дивитися прямо перед собою.
У цей момент металеві двері раптом відчинилися.
Ввійшов високий, але з незадоволеним обличчям, Куджін.
Кужин? Як він зміг увійти? "
Коли Куджін був колишнім доглядачем складу, то вже не міг вільно входити.
Тут було не так, як в морзі. Магічне коло на металевих дверях було замком, а «ключ» зараз був біля Сола.
Не встиг Соул занервувати, як слідом за Кужиною увійшов ще один, худий і маленький.
Побачивши його, Сол від шоку застиг.
Це був він.
Соул побачив, як він з цікавістю пішов за Кужином і увійшов у другий склад!
Соул пройшов мимо себе.
Він дивився, як він з цікавістю йде за Кужином, проходячи справа від нього.
І коли він сам зник з його поля зору, сцена знову змінилася.
Соул як і раніше стояв на місці, не в силах поворухнутися, але тепер перед ним були чужі затилки.
Він перемістився.
Коли він боровся з нудотою і запамороченням, то знову побачив Кужина, яка зачепила його плечима.
Той негайно повернувся, поправив його і пішов далі.
Наступної секунди Сол знову побачив, як він сам слідує за ним і навіть дивиться на нього.
Коли він знову зник з уваги, то погляд Сола теж змінився.
Наприклад, коли він раз за разом зміщався назад, спостерігаючи, як двоє проходять повз нього.
Поки вони не пройшли крізь натовп трупів.
Соул нарешті зрозумів, в якому він положенні.
Це були не привиди і не телепортація. Він вселився в натовп трупів і бачив те, що колись бачили вони.
Але ж тоді ці трупи не мали очей, як вони могли бачити? І хто бачив Кужина і його самого?
Але зараз було не до дослідження. Солу потрібно було якомога швидше повернутися до свого тіла.
Соул витріщився на потилицю перед собою. Хоч його зір і постійно гойдалася, але, довго вдивляючись, він помітив на ньому слід від шрама.
Смертельні рани цього небіжчика були на потилиці, але перед тим як його поставили сюди, її чимось заробили.
Не дивно, що жодному « людяному » тут не було видно ран.
На перший погляд можна було подумати, що всі померли спокійно.
« Мені подобається думати про будь - яку нісенітницю. Нам слід швидше звільнитися від контролю трупів. Я не хочу так безглуздо померти."
Соул почав ігнорувати зображення, що гойдається перед очима і зосередився на « Ходячому чоловікові-монстрі».
Він знову і знов дивився, як людина йде за годинниковою стрілкою, а потім, в нижній точці кола, перетворюється на восьминога.
Чому восьминоги, а не восьминіг-монстру - тому що цей монстр мав руки і ноги, як у спрутця, але на кінці виднілися людські риси.
Соул представив себе восьминігом. Він спробував зробити крок, але його тіло було важким, як гора.