Сказавши це, Каз штовхнув праву половину і увійшов.
Усередині було ще холодніше.
Перед ним був довгий, заввишки десять метрів, коридор і ще один металевий двері.
Коли він увійшов, біля Сола пробігли мурашки.
- Наставнику, що це за місце? - Він поправив комір.
- Ти можеш вважати це ще одним моргом. Тільки трупи і матеріали тут незвичайні.
Вони пішли далі, штовхнули другу двері. Ніяких заборон.
За дверима кімната була вкрита легким білим туманом.
Скрізь стояли стопки коробок, як у морзі.
- Знайомо? — Каз йшов, не зупиняючись. — Частина цих матеріалів - твій внесок.
- Але їх може бути більше, чи не так?
Каз глянув на Сола, і той винен відвернувся.
Вони пройшли через другу двері. Перед ними було два коридори.
Це буде твоє нове робоче місце. У тебе два варіанти: працювати на виході або на вході.
Каз сказав, що вхід для учнів — це третій ранг, а вихід здебільшого для вчителів.
Сол відкрив рот, але слова застрягли в горлі.
Третій ранг? Вчителю?
Якщо він не помиляється, то став учнем другого рангу менше десяти днів тому!
— Наставнику, якщо ви підете звідси, то я буду працювати з вами?
- Будь-який наставник може бути. Вивчення у Башні пов’язане зі смертю, — багатозначний сказав Каз.
Можливо, Сол ніколи б не думав.
Але з того часу, як він дізнався, що Господар хоче воскресити пані Юлу, він одразу ж припустив, ніби всі ці дослідження пов'язані саме із цим.
Якщо так, то Господар Горса виявляється дуже відданий чоловік!
Якось не в'яжеться з його зовнішністю і характером.
— Наставнику, я хочу працювати на виході, не змушуюши Каза довго чекати і зробив свій вибір Сол.
— Ти, як завжди, хоробрий. На похмурому обличчі Каза з’явилась дивна усмішка. Не зрозуміло, задоволений він чи ні.
Він повернувся до правого коридору і підвищив голос:
— Куджин!
Близько десяти секунд, і з правого коридору повільно відчинилися двері. Вийшов високий чоловік.
На вигляд він був майже два метри, і Сол перед ним здавався ліпутом. На його грудях був піктограма учня третього рангу.
« Коли я виросту?» — з наближенням Кужина Солу доводилося все більше хуліганити голову.
Перед Казом Куджін намагався виглядати спокійно, але його опущені кутки губ видавали йому відмову.
- Вчитель Каз.
« Зроби це зараз і передай справи Солу, — не пояснив Каз. Не дозволив Кужині дати їй шанс, а одразу виніс остаточний вердикт.
Куджін подивився на Сола, помітив його новенький значок, і його щоки то надулися, то здихалися.
Він не втримався:
— Наставник Каз, якщо доручити такому новачку роботу, а він все і зіпсує...
— Це його проблеми, — махнув рукою Каз. Він завжди був нетерплячим у таких справах.
Кужину нічого не залишалось, як проковтнути всі свої заперечення.
Якби тут стояв учень другого рангу, він би і слова не посмів сказати.
— Так, — опустив голову Кужин і повернувся до Сола. — Иди сюда.
Соул пішов за ним. Пройшовши кілька кроків, він помітив, що наставник Каз не йде слідом.
Він обернувся і побачив, що той зі складним виразом на обличчі дивиться на нього.
Коли Каз побачив, що Сол обернувся, то сховав свої емоції під зморшками.
- Ти хочеш, щоб я тебе проводив?
Сол зупинився і вклонився Казу.
— До побачення, наставник.
Каз хмикнув і, склавши руки за спину, швидко пішов.
Соул знову обернувся і побачив, що Кужин уже майже біля дверей. Він поспішив за ним.
...
— Тут сотні видів матеріалів, але найбільше їх було знайдено, — сказав Куджін і штовхнув важкі двері.
За дверима був неймовірно яскравий світ.
Там було так багато, що Сола осліпило, глянувши на нього.
Коли він звик до світла, то побачив, що всередині... коштує багато людей.
Його серце кинуло. Затамувавши подих, він повільно пішов за Кужином.
...
За трьома дверима було понад сто людей.
Кожен на відстані метра один від одного. Ноги разом, руки по швах.
Як на будівництві.
Але всі вони були з закритими очима, а шкіра на їхніх обличчях була блідою, як папір.
Побачивши це, він зрозумів, що жоден з них не зітхає.
Це були мерці!
— Злякався? — Куджін дивився на реакцію Сола, наче сподіваючись побачити його страх.
Але Сол лише став трохи серйознішим, не втративши самовладання.
— Нічого. Я працював у морзі на другому поверсі і бачив багато дивних трупів.
— Хех, — зневажливо посміхнувся Кужин. — Те, що ти бачив, можна назвати лише трупами. А ті, хто перед тобою, за життя були як мінімум учнями другого рангу.
- Як мінімум другого? — Цього разу Сол здивувався. - Невже тут є багато учнів третього рангу?
« Найсильніший маг тут, — сказав Куджін, і з радістю спостерігав за тим, як ширяться очі Сола й привідкривається рот.
Але Соул швидко прийшов у себе і відразу ж запитав:
— Чи ці трупи пов’язані з багатьма правилами та заборонами?
— Заборонів усього два.
Перше: у кімнаті має горіти не менше 80 свічок.