Здавалося, що одна людина насміхається.
Раптом щоденник під Солом відкрився.
Соул мало не впав. На щастя, в останній момент він прокинувся і схопився за тверду обкладинку.
Коли він знову заліз на розкрите щоденник, то побачив, що там вже було кілька рядків.
[Календар зростаючої Місяця, рік 316-й 20 день 4-го місяця,
Душа поза тілом, яке нове відчуття!
Але вийти легко, а увійти — важко.
Хаотичний злий дух чинить з твоїм тілом, що хоче.
Але душі, які він поглинає, занадто низької якості.
Вони ніяк не можуть вплинути на його базову свідомість.
Потрібно підкинути дров у вогонь.
Інакше чекай легкої поразки в битві зізнання~]
Соул відразу подивився на злого духу, переконався, що той, хоч і зайняв його тіло, але як і раніше не бачить щоденник, і з спокійною душею взявся читати.
Білі сторінки щоденника були ніжними і гладкими, як шкіра малюка.
Пальці Сола ковзали по ньому, не залишаючи й сліду.
З серйозним обличчям він підняв голову і побачив, як злий дух пожер ще одного учня.
— Эй! Який сенс є ці низькоякісні душі? — Сол, вказавши на Германа, Білла і Лайта, крикнув у свою голову. — Бачиш, ці троє - ось де делікатес! Іди, їси їх!
Рухи злого духу на мить застигли. Він з подивом повернув голову, але нічого не побачив.
У цей момент йому підкинули ще одного нещасного чоловіка, і його увагу відразу перемкнулося.
Хоч би скільки Сол кричав, він не відповів.
Поки Сол думав, як впливати на злого духу, заклинання Германа та інших були майже готові.
Вони дивилися на злий дух з палкою рішучістю в очах.
Однак у цей момент, здається, злий дух теж відчував небезпеку. Він підняв голову, і його погляд люто ковзав по трьох найсильніших джерелах магії.
Побачивши, що вони ось-ось застосовуватимуть свої найсильніші заклинання, злий дух раптом розинув рот і видав пронизливий крик.
Цей крик викликав видиму ударну хвилю, яка з великою швидкістю пронеслася по всьому.
Троє учнів третього рангу, які вже майже закінчили чарувати після того як їх накрила хвиля, відразу виплюнули кров і впали на землю.
Срібна броня Германа покрилася тріщинами, і кілька срібних уламків обвалювали криваву шкіру.
Лайт теж стікав кров'ю з усіх отворів і, обхопивши голову руками, вийняв від болю.
Найжахливішим було Біллу. Він просто знепритомнів. З його тіла потекла густа фіолетова рідина, яка роз’їдала землю і одяг, випускала страшний білий дим.
Очевидно, злий дух розгнівався на них. Він кинув тіло і, крок за кроком, попрямував до найближчого Герману.
Герман, який ще був у свідомості, широко розкрив очі, його зіниці постійно тремтіли.
Побачивши наближення злого духу, він схопив учня третього рангу і кинув його лукавий дух.
А той, що лежав біля його ніг учня, дійсно сумнівався.
« От дідько» — Сол не міг на це дивитися. — Якщо так піде і далі, то Герман дійсно зможе згодувати йому всіх."
Воя звичайних учнів була недостатньо сильна, а їхні ментальні тіла не були стабільними, щоб підривати основну свідомість злого духу.
Соул, подивившись на того зілля Германа, відчув, як в його очах спалахнув холодний вогник.
Він підійшов до краю щоденника і рішуче стрибнув на своє плече.
Соул не дуже-то розумів свій теперішній стан, але його дух все ще відчував зв'язок зі своїм тілом.
Він переліз через плече, встав, оперившись на підборіддя.
Потім, наступивши на губи і вхопившись за крило носа, він трохи забрався до свого вуха.
Соул подивився на своє вухо і без коливань заліз всередину.
Він відчув, як його стискають, перетворюючи в лапку, і він все глибше і глибоко проникає всередину.
Соул швидко зрозумів, що не повзе вузьким вушним каналом, а намагається протиснутися у вузькі щілини до слабкого джерела світла всередині.
Невдовзі було перервано рух злого духу, який вже збирався розірвати наступну душу.
Його зіниці раптово закочувалися, а потім повернулися на місце.
Але цього разу його погляд вже не був хаотичним і божевільним, а осмисленим.
Але в його глибині було інше божевілля.
Соул раптом підняв голову, кинув тремтячи від страху учня і, посміхнувшись, повільно пішов до все ще причетного в себе Герману.
Герман весь цей час стежив за Солом. Побачивши, що той раптом пішов до нього, він негайно припинив лікування і відразу перемістився до іншого підлеглого. Той не встиг і пікнутися, як був кинути йому назустріч.
Але Сол однією рукою відштовхнув підкинутого учня і рішуче пішов далі.
Герман знову швидко перемістився. Інші відразу кинулися спати.
Соул не квапився. Він тільки змінив кут і, наче прогулюючись, продовжував наближатися.
Герман хотів знову втекти, але раптом відчув біль у голові і впав на одне коліно.
Тільки що його закляття було перервано, і його ментальне тіло було пошкоджено. А після кількох швидких переміщень його настільки збудило, що він вже не міг чарувати.