Шипи прокололи її шию і відразу встромилися у землю.
Голова, яка вже збиралася знову атакувати, відразу була притиснута до землі.
Атака все ще виходила з усіх боків, а не спереду.
Раптом голова зрозуміла: попереду нікого немає!
Її обдурили!
Вона знову спробувала витягнутися, але виявила, що її тримають п'ять-шість щупалець.
На обличчі голови з’явилася хижа усмішка. Вона з силою рванулася і відразу відірвала два щупальці.
Але оскільки ті були обмотані навколо її шиї кілька разів, вона не могла відразу ж відторвати їх все.
Але вона вже не боялася. Ворог - це худий хлопчик, а щупальця її довго не втримають.
— Р-р-ре!
Коли голова знову напружувалася, щоб відривати всі щупальця, вона раптом відчула, як чиєсь рука лягає на її ще пов'язану щупальцями шию.
Тоді біль і рубка кісток!
Соул, скориставшись моментом відволікання голови, кинувся на неї і всім своїм вагою приставив до землі чоловіка, який намагався вирватись з путі Водорості шию.
Щоденник вже сказав йому, що навіть крихітка Водоросль не втримає її і кілька секунд. Але цього було достатньо.
Соул високо підняв праву руку, в якій міцно стиснув тесак і з силою опустив його!
Цей тесак Сол прихопив з собою із моргу.
По суті, це було привласнення майна.
Але що поробити. Кращого ніж цей тесак, Сол ще не бачив.
Щоразу, коли він розділяв аномальні трупи в морзі, то брав саме його.
Тому, коли він вирішив відрубати довгу шию голови, то жодні заклинання не викликали йому стільки довір’я, як той тесак.
І цього разу він його не підвів.
Лише два удари по кістки — і шия була перерубана.
Зв'язок перервано. Голова відразу впала на землю, не видаючи жодного звуку. А ось інша половина шиї, наче гумовий жгут, миттєво втягнулася назад.
Не задумуючись, він зрозумів, що коли ворог побачить смерть спостерігача, то відразу пошле за ним погоню. І цього разу його навряд чи будуть використовувати як приманки.
Со́ла поспішно прибрав до себе Око Ілюзорного звуку, сказав Нюрка Водороси послабити тиск і повернутися та сховатися.
Потім він вкликав на спину рюкзак, схопив тесак і кинувся вглиб печери.
Він навіть застосував "Світ".
Хоч це і могло видати його переслідувачам, але в темряві він би втратив ще більше часу. Якщо триматися на відстані і згорнути, то це світло не так вже й помітне.
На щастя, печера, яку він вибрав, виявилася не тупою.
Провівши кілька десятків метрів, він дістався до першого крутого спуску.
Його очі загорілися. Оскільки тунель просувається вниз, він може вести у складний підземний лабіринт.
Хоч у лабіринті і було багато небезпечних монстрів, але на поверхні його чекала вірна смерть.
Дитина Водоросль знову висунулася з-за його шиї, перетворившись в чотири ланцюжки, і, схопивши Сола, швидко спустила його вниз, на рівному місці.
Не встигши навіть стати на ноги, Сол негайно кинувся бігти.
Через кілька кроків він дістався до першої копальні. Він уже збирався вибрати один з тунелів навмання, як раптом вилетів щоденник.
[Календар зростаючої Місяця, рік 316-й 20 день 4-го місяця,
Один у глибинах землі,
Мужності тобі не займати.
Але попереду — стояча вода,
У якій живе зграя всеїдних черв'яків.
Їх рти хоч і малі,
Але вони їдять дуже швидко.
Коли ти пробіжиш повз,
Те, що ви робите тепер, може здаватися дивним.
Поглянь вниз - а голішень-то і немає--
Ця рана не смертельна, але не встигнеш ти її загоїти, як тебе дожене і перетворить в фарш ворог.]
Якщо перша частина попередження лише насторожила Сола, то остання фраза змусила його широко розкрити очі.
За ним дійсно хтось гнався, і дуже швидко!
Соул згорнув у інший тунель, не задумуючись.
Щоденник сказав, що не встигне загоїти рани, як його наздоженуть. Отже, ворог вже дуже близько.
Будь - яке зволікання — і його догонять, а це смерть.
Ворог був швидким і сильним.
Соул біг з усіх сил, навіть показавши малій крихітці Водорості встромлюватися у землю попереду і тягнути її для збільшення швидкості.
Невдовзі перед ним з’явилася друга донечка. Два шляхи.
Соул, не збавляючи бігу, подивився на лівий тунель.
Днівник відразу ж повідомив йому, що зліва — це тупик, догнаний Соломієвим камінням.
Добігши до розвитку, Сол без вагання вибрав правий.
Але не встиг він пробігтися і трохи, як щоденник знову видав кілька рядків.
Він сказав, що коли Сол буде бігти, то з темряви він стрибне підземний павук і спробує перекусити йому шию. А поки він буде битися з ним, його дожене ворог і перетворить їх обох в фарш.
Отже, якщо його догонять — то смерть!
Але цього разу в них не було. Він міг лише розмахувати тесаком і просити Малючку Водоросль розвідати дорогу.
Провівши з десяток кроків, Сол почув зліва свист. Щось врізалося у сітку з щупальця, яку виставила мала Водоросль.
Він не вагаючись вдарив тесаком по щупальця, яке тримав павука.
Відрубане щупальце все ще вірно тримав павука.