Так і завів сліди.
...
Відряд пішов вглиб Долини. У дерев’яному павущі стало ще теплішим. На щастя, серед них не було товстунів.
По дорозі діра ставала дедалі більшою. Деякі були тонкими, як передпліччі, інші - діаметром в три-чотири метра. Більшість — бездонні.
Щоб його ноги не опустилися, треба було стежити за павуком.
- Багато з цих дір прокопали магі-дослідники. Ніякого спільного плану не було, рили, як хотіли. Під землею все переплетено, легко заблукати », — сказав Байрон, обережно вівши павука і розмовляючи з Солом.
У той же час він також попереджав Біла з Лайтом, щоб ті не бігали де б випало.
...
Минув час. Протягом певного часу він перевіряв, чи поблизу духів немає.
Але, можливо, через те, що вони все ще були на околиці, або тому що вдень духи були неактивні, прилад мовчав.
- Ця ваша штука взагалі працює? — Біл нахилив палець і двічі постукав по дзеркалі приладу.
Байрон нахмурився, а Нік раптом крикнув:
— Знайдено сліди духу!
Соул підійшов і подивився. Справді, на дзеркалі виднілася розмита тінь.
Те, що це був дух, а не щось інше, можна було визначити за тим, щоб тінь була ідеальною людською фігурою, без спотворень, як у інших відобразень.
Але ця тінь відрізнялась від того, що Сол бачив раніше. Та, яку він бачив сам, хоч і була безликою, але здавалася дуже близькою, наче стояла за спиною. І колір у неї був темно-серий, майже чорний. А ця була розмита, світло-серою, як дим, готовий ось-ось розсіятися.
Байрон затягнувся павука, глянув і підтвердив:
— Так, це дух. Але такий розмитий, значить, пройшов тут день-два назад.
— День-два назад? — Зацікавився Білл. - Може, він з-під землі виліз?
Лайт сидів з іншого боку дзеркала і нічого не бачив, але це не завадило йому брати участь у розмові.
— Билл, у тебе палець такий вдачій. Може, ще постукаєш?
Соул боявся, що Білл знову почне балуватися. Цей пристрій, якщо його збити, доведеться довго налаштовувати заново.
На щастя, коли Біл почув про всі сліди духу, то втратив інтерес до приладу.
Не чекаючи, поки павук зупиниться, він вистрибнув з вікна.
- Чого чекаємо? Пора спускатися.
Але Байрон не звернув на нього уваги і, знайшовши вільне місце біля скелі, зупинився.
Це була їхня тимчасова база.
Соул допоміг Ніку витягнути прилад, поставив його на землю і відрізав руки та озирнувся.
Тут було набагато більше печер, ніж на їхній першій стоянці. Вони наче були на величезному шматку сиру. Навіть на стрімкій скелі було багато печер, які ведуть невідомо куди.
...
Після того як Байрон розтрощив новий табір, він почав розподіляти завдання.
— Я пропоную розділитися і знайти печери зі слідами зараження. Потім повернемося, обговоримо і виберемо найсприятливіший.
Але Білл відповів.
— Ми з Лайтом не можемо виявляти духів. Так ми можемо і пропустити всі сліди. Я пропоную всім разом знайти одну печеру і йти вниз. Якщо ми спустимось достатньо глибоко, то обов’язково наткнемося на злий дух.
— Якщо ми зайдемо надто далеко, то можемо зустріти ворога, з яким нам не впоратися, — занепокоївся Байрон.
Нік і Сол були учнями другого рангу, а Соул — лише одним заклинанням першої рани. Його можливості самозахисту були обмежені.
— Ми не зможемо втекти, — байдуже сказав Білл. — Байрон, ти так довго і не міг перейти на третій ранг, що занадто обережний.
Невідомо, чи він навмисне, але Біл плескнув по плечу.
- Якщо хочеш бути магом, боятися не можна.
Соул бачив, як Біл розчавлював трупи своїм фіолетовим димом і зараз йому було неприємно від його дотику. Але щоденник мовчав, отже ніякої таємної атаки не було. Навряд чи Білл нападав би на нього в Байрона.
Подумавши, Байрон зрештою погодився.
- У твоїх словах є сенс. Тоді підемо всі разом, відразу вглиб. Але потрібно залишити когось в таборі стежити за обладнанням. Нехай Нік і Сол чергують по черзі.
Під приводом розподілу завдань він відвів Сола в сторону.
— Те, що сталося раніше, досі здається мені дивним. Буря, що на морі, рідко коли досягає входу в Долину. Тому я хочу якомога швидше впіймати духа і піти.
Сол кивнув.
« По дорозі ми шукатимемо духів, які допоможуть тобі знайти їх », — сказав він.
Для нього пошук духів був лише справою цілої душі. Оскільки тут щось не так, Соул, природно, не став наполягати. Крім того, за виконання цього завдання він отримає багато балів.
- Я сам щось придумаю. Не хвилюйтеся про мої духи.
« У крайньому разі, попрошу Ніка розбити духа на уламки і знову всиджу свої руки. Ну, буде трохи шкода»
...
Вони, хоч і були вже вечором, не почали втрачати часу. Швидко повечерявши, загін вирушив у дорогу.
Сьогодні в таборі залишився Нік.
Лайт, схрестивши руки на грудях, з розгубленим виразом дивився на незліченні діри.
- В яку... Ходімо?
— Якщо вже все одно йти вглиб, то до найближчої! — Він плескнув у долоні, вказуючи на діру діаметром два метри за п’ять метрів від них.