« Ти збожеволів, — сказав Сол. — Я ще хотів залишити тобі життя, щоб ти і далі вирощував плоди. А тепер, схоже, і наставник Рам не буде проти, якщо я тебе вб'ю.
Очі Шеллі налилися кров'ю. Коли він вирішив напасти на Сола, то втратив розум.
— Ваша Башта чарівників ніколи нас не захищала! — На його тілі вже висіли, наче повітряні кульки, дівчата. Коли він тремтів від гніву, вони почали тертися один об одного.
Соул спробував закликати магію, але виявив, що сірий дим, який піднімається з-під ніг, вже повзе по ньому, а частинки стихії навколо стали млявими, як старі, і не слухали його.
Коли Шеллі побачив, що Сол не може чарувати, то розсміявся.
— Бачиш, те що ваша Башта не хотіла дати мені, я все одно отримав від інших! Коли це коло активовано, я тут єдиний сильний, а ви всі ягнята!
Сірий дим, який скинув ноги Сола, підняв Шеллі в повітря.
Соул відчував, як цей дим намагається висмоктати з нього магію.
— Це було приготовано для Юні, — на схилі пагорба Шеллі подивився на Солу і Панні. - Але учень першого рангу з Вежі, думаю, підійде ще краще.
- Стань моїм добривом! Вбивши тебе, я поїду звідси. І що ваша Башта зробить мені?
Шеллі різко помахнув рукою.
Серий дим під ногами Сола знову забурлив, намагаючись поглинути його!
Однак...
Як би він не намагався, дим доходив лише до колін Сола і не міг піднятися вище, ніби хтось його стримував.
- Що таке? Чому не працює? - Замер Шеллі. Він з досадою відмахнувся від сірих дів і з недовір’ям подивився на підлогу.
Він виявив, що й сам опускається.
Густий сірий дим у колі почав вдягати.
- Що ти зробив? - Нарешті він створив Шелі і з налитами кров'ю очима втупився на Сола.
- А ти думав, я навіщо тобі все це пояснював? - Словес руками.
Поки Шеллі був одержимий ідеєю підвищення, Сол переніс магію на ноги і стер кілька ключових зв’язків у магічному колі на підлозі.
Тепер це коло було схоже на діркове відро. І ця діра ставала все більшою. Хоч би скільки разів ви лив у нього води, він уже не міг наповнюватися.
У чужій території було б добре заздалегідь знешкодити їх потенційними козирами.
— Ты... Ты... — груди Шеллі важко зітхали.
З кожним його подихом все більше сірої рідини з його тіла перетікали в сірих дів, що спричиняло подразнення і він сам ставав худшим.
Його застигли очі, і йому важко було шевкти. Він нарешті зрозумів.
- Ти навмисне! Ти навмисне мене розлютив, щоб я на тебе напав!
— Просто на всяк випадок, — посміхнувся Сол.
Але насправді він зробив це негайно!
Шеллі створював духів помсти, торгував з варварами. Але якби він продовжував поставляти данину, Башта могла б закрити на це очі.
Навіть коли б Сол, як представник Вежі, прочитав його, то все закінчилося би тільки тим, що він їв і попив за рахунок свого брата. А коли він поїхав би, все повернулося б на круги своє.
Тому що Башне було наплювати на тих дівчат, яких вбив Шеллі, і на те, що він таємно торгує з варварами.
Навіть якщо б Сол сьогодні врятував Панні, то після його відходу її та Аду чекала би ще страшніша смерть.
А тепер все було добре. Йому не потрібно було думати, як пояснюватися з наставником Рамом.
Адже зараз це знову була самооборона.
— Напасти на посланця Вежі магів, — Сол підняв руки. - Ти готовий заплатити за це життям?
Шелі вже опустився на підлогу.
Сзвоє сірих дів він побачив підняті руки Сола, з яких вирвалися чорні промені.
— Нет! Почекай!
Дикий учень володів лише кількома заклинаннями нульового рангу.
Шеллі в розпачі метал у нього « Дрісливі удари струмом », але Сол легко відобразив їх.
А його незграбне чаклунство викликало ментальний резонанс, і після кількох заклинань він отримав зворотний удар.
Першим ударом Сол пошкодив йому ноги, а потім замінив « Костіння», остаточно вивів з ладу його і без того нестабільне ментальне тіло.
Шеллі зрозумів, що вже не може чарувати.
У розпачі він впав на підлогу, худорлявий як скелет, і навколо нього роздулися сірі діви.
Соул присів і, схиливши голову, прицілився.
— Насправді, твою проблему з концентрацією ментальністю можна було вирішити.
Шеллі різко підняв голову.
— Але я не хочу.
Його череп проколов нізвідки стріла, що з’явилася.
Яскраве світло в його очах застиг назавжди.
Коли Шеллі помер, сірі діви на його тілі раптом осяяли і з злобою кинулись на нього.
Мертвий Шеллі закричав.
Незліченні уламки плоті злітали в повітря і впали.
Сірі діви своїми товстими, як моркву, пальцями витягли з його тіла білий привид.
Вони злякалися і почали гризти його, розібравши роти.
Білий привид на очах зменшився.
Панні, хоч і не бачила, але, здається, чула звук жування. Вона зі страхом сховалася за спину Сола.
Після того як їй видалили кокон нічного метелика, вона ставала все більш подібною до звичайної дівчинки.
Вона дізналася, що таке страх.
Раптом білий привид Шеллі різко збільшився в розмірах, і з його центру почала швидко поширюватися чорна точка.