Крови не было. Лише трохи жиру витекло і закрило рану.
Рам почав м’яти шматок м'яса в руках. Він був податливим, як глина.
У його руках одразу з’явилася лялька.
Він мізинцем зачерпнув з флакону двох чорних, схожих на піявок, хробаків і поклав їх на обличчя ляльки. Вони відразу залізли в її очі, залишивши два порожні отвори.
Потім лялька поступово змінила колір, ставши світло-коричневою, як дерево.
Це та ж лялька, яку використовували для тесту на ментальну силу! Соул тільки зараз зрозумів, що вона була зроблена не з дерева. Кілька днів він вивчав одну з них, але так і не помітив підвоху.
Рам кинув безоку ляльку Солу.
- Дивись на неї і скажи, що чуєш.
Соул взяв ляльку, з подивом подивився на Рама, але підкорявся і втупився у її порожні окулі.
« Рятуйте мене, спасіть мене... і мене... Врятуйте мене..."
Знову лунали благання про допомогу, які іноді перериваються.
Час минув. Обличчя Сола почало бліднути. Він вже не міг свідомо фокусуватися на очах ляльки, але і відвести погляд не зміг. Ця свіжоспечена лялька, здавалося, була набагато сильнішою і страшніша за тих, що лежали в шафі.
Рам не говорив "стоп".
« Запаліть мене! Вбийте мене! Вбийте мене!!"
Знову пролунав пронизливий крик. Сола захворів на барабанні перетинки, а мозок закрутився в черепі. Він думав, що Рам зупинить його, але той мовчав.
Ментальна сила Сола трохи зросла з моменту приходу, але ненанного. Він знову відчув, як темніє в очах і ось-ось впаде в непритомність.
Нарешті, ляльку у нього забрали. Пронизливий крик відразу припинився.
Ноги Сола підтормилися, і він мало не впав, встиг в останній момент оперитися рукою.
Стривайте, на що він сперся?
Соул поспішно віддер руку. Ще трохи — і вона б потонула в жирових складках Рама.
Той, хто не зважав на його дії, кинув ляльку в дерев'яне відро неподалік і запитав:
- Що ти чув?
Сол перевів дух. Йому здавалося, що його мозок от-ось перетвориться на кашу.
- Спочатку хтось просив про допомогу, говорив: "Зпасіть мене".
Рам ніяк не відреагував.
— Потім з'явилися інші голоси, як - от « і я» (англ.), "слушком боляче") », — продовжив Сол.
Наставник Рам злегка кивнув. Він вже збирався щось сказати, але зрозумів, що Сол ще не закінчив.
— А в кінці - кілька пронизливих криків... « Вбийте мене» — Сол, згадавши той голос, обняв себе за плечі, відчуваючи, як по ним біжать мурашки.
Рам вже збирався кивнути, як раптом його обличчя змінилося. Він простяг руку і міцно схопив Сола за праву руку.
- Що ти чув наприкінці? "Вбийте мене"?
Права рука Сола дико захворіла, почувся хруст.
Його обличчя спотворилося від болю.
Цей Рам вирішив покінчити з ним!
Але в наступну секунду спалахнуло біле світло. Права рука Сола була в повному порядку, біль пройшла так само швидко, як і з’явилася, навіть головний болі вщухли.
- Ти дійсно чув, що я сказав? — кутки очей і жирові складки на обличчі Рама затрималися.
— Так, — поквапився Сол. Кістка була ціла.
— Це був чоловічий чи жіночий голос?
« Жіночий », — зауваживши, що Рама дуже цікавиться цим голосом, Сол додав: — І він звучав жахливо.
Рам витріщився на Сола, його обличчя було якимось відреставрованим, ніби він бачив на його місці когось іншого.
— Ха... Ха-ха-хо... Ха-ха-Ха!
Він раптом розізлився диким, судомним сміхом. Він бив себе по величезному животі, і від цього роздавались гулки. Він сміявся, закидаючи голову, його тіло не рухалося, а голова мотала вперед-назад.
Соул з жахом дивився на нього, відступаючи на два кроки. Він боявся, що Рам лопне, як повітряна кулька.
Рам сміявся хвилин десять, а потім, різко гойдаючись вперед, замовк і втупився на Сола.
- Хочеш перейти до мене на навчання?
Як тільки Сол пережив смертельні гойдалки, він справді хотів покакати головою. Він не розумів, чому сьогодні він раптом став таким потрібним. Яку ж цінність мав талант до роботи з душами, щоб і Анзе, і Рам, які вперше бачили його, відразу протягнули йому оливу?
Але, згадавши про те, що Рожевий Пан — тепер його слід називати Господарем Горсою — цінував саме цей талант, Сол трохи заспокоївся.
Він, звичайно, не збирався так легко міняти табір, тим більше що він убив Сіда, колись кращий помічник цього Рама. Хто знає, чи не пам'ятатимуть йому старі образи, коли він стане безполадним?
Але запрошення Рама було набагато більш щирим, ніж у Анзе.
Побачивши, що Сол мовчить, він витягнув з-за спини кілька аркушів паперу і втупився на них.
я вже вивчив твою справу і поговорив з тими, хто тебе перевіряв.
Рам з дивною усмішкою помахав папірами, а потім затиснув їх двома довгими пальцями і показав Солу.
- Твої результати... дуже дивні.
Соул подивився на текст перед собою:
Соул (сім’я невідомо, мабуть, ні)
Вік: дванадцять
Родовід до стихій: середній (розсіяний). Рекомендовані вірші: темрява, світло.
Ментальна сила: висока (потрібна зміна).