Обидва варіанти можна було спробувати.
У результаті Сол обрав безпечніший ніс.
Не те щоб він любив ризикувати. Гаразд, трохи любив. Але найважливіше, що він може не мати часу на численні експерименти. Треба було вибирати найпродуктивніший і найбільш шансовий.
"Я не стану свинею".
Соул дістав свої записи, де був викладені зразковий план і запобіжні заходи на основі « Основних фізичної трансформації» Гринна. Він пробігся ще раз і почав будувати зілля.
...
Якби у неї були думки, вона б, мабуть, збожеволіла.
Вона ще ніколи так не попереджала про смерть.
Через півгодини її власник видумував новий спосіб самогубства. Він постійно діставав якісь сумнівні інгредієнти і намагався кинути їх в вже готовий підірватися котел. Навіть якщо вона вчасно зупинялася, він одразу вигадував новий метод.
[...ти умер.]
[... ти помер!]
[... ти помер!]
[... від тебе і мокрого місця не залишилося!]
Соуле: я зрозумів свою помилку.
Сол: ех, все одно буду робити по-своєму--
Якби книга знала, що її одного дня використовуватимуть для « перевірки на алергію», вона б могла попросити свого попереднього господаря додати обмеження: не більше трьох попереджень у день.
А не так, щоб якийсь неосвічений і безстрашний коротун постійно її мучив!
(❖#- wrap;}
Коли Сол зрозумів, що хоч би який складник він взяв, книжка показує лише одне слово - « смерть», він усвідомив: межі досягнуто. Не межа книги, а гра котла. Навіть неозброєним оком було видно, як у в'язці фіолетової жиже час від часу спливають якісь знайомі органи і тут же тонуть, наче потопають, які, відчайдушно блукаючи, зрештою все одно йдуть до дна, перетворюючись на купу кісток та бруду.
Соул з важким серцем підняв котел і вилив його вміст у великий ящик для трупів. Ця скриня, надана Башнею, була дійсно чарівною. Будь-який, навіть найжорстокіший труп, впавши в нього, ставав тихішим води нижче трави.
Соул дивився, як розчин вступає у якусь невимовну хімічну реакцію з « гостями» в ящику, і перед тим як дим почав поширюватися, швидко закрив кришку.
Вставши, він подивився на злегка підсмажений ящик і з зітханням похитав головою.
"Так, з моїми обмеженими знаннями в магії надіятись на удачу з першого разу було занадто зухвало."
« Може, це занадто важко зробити трансформація нюху. Може, варто спробувати щось інше?»
Соул подивився на залишки інгредієнтів, прикидаючи їх на кількість інших експериментів.
У куті столу лежала зошитина тетрадь, написана кількома сторінками. Мовою з його колишнього життя там були записані всі можливі варіанти смерті, передречені книгою. Аналізуючи ці варіанти, Сол намагався зрозуміти властивості кожного інгредієнта і їхню можливу дію в зілля. Він постійно обґрунтовував свої експерименти і робив висновки. Це був типовий метод, коли з результатом намагаєшся вивести процес. Метод, про який жоден інший маг і подумати не смів.
Щелк!
Звук свічки, що висихали, перервав його роздуми. Він зітхнув, закатав рукави і зібрався з духом. Хоч і було прикро, що робота перериває його дослідження, але саме « гості» забезпечили його нескінченним потоком матеріалів для майбутніх експериментів.
Дослідження часто є нудними й виснажливими, особливо коли ви не розумієте їхніх принципів.
Через п'ять нудних днів, на шостій нарешті прибув « гость» - учень першого рангу. Він був не з новачків, Сол його ніколи не бачив. Невідомо, як він загинув, залишивши після себе лише повний жах і безпорадності погляд, спрямований вгору. Зіниці його були так закатані, що здавалося, ось-ось зникнуть під верхнім століття, немов над ним було щось, яке прикувало його увагу.
Труп був неповним. Старший брат Гейден, який зайнявся попереднім етапом, здебільшого працював сумлінно.
Оглянувши тіло, Сол не знайшов нічого цінного і став за голову. Вилікувані органи він склав у ящик відповідного розміру, загорнув його в світло-жовту шкіру, дану Коншей, і відклав убік. Останки « гостя» полетіли у великий ящик.
Коли робочий час підійшов до кінця, Сол, міцно притискаючи до себе ящик з опаським виглянув через двері. Він вперше виносив рештки з моргу. Незважаючи на запевнення Конші, йому було не по собі.
Правила в Башні іноді були не так вже й важливі. Головне - щоб ніхто не дізнався.
З силою Конші, якби їй дійсно потрібні були мізки учнів, вона б не возилася з трупами. Вона могла б в будь-який момент створити кілька своїх. Але вона з такою важкою працею прибудувала його в морг заради одного мозку на місяць. Мабуть, Башта все - таки цінувала своїх учнів. Вбивство одного-двох ще сходило з рук, але за масові вбивства доводилося платити жахливу ціну.