Хоча, не зовсім несподівано. Йому наказали.
Каз повільно йшов по пандусу між шістнадцятим і 17 поверхами Східної башти. Тут жили наставники.
Раптом тіні навколо зашівелися. Хоч світила свічка і була гладкою, тінь під ногами ніби рятувалася втечею, розсипаючись на міріади чорних крапок, які стрибали та скакали в щілини між камінням.
Каз зупинився. Його обличчя б'ється, дихання сповільнилося. Хто сказав, що офіційні маги не бояться?
Він підняв очі і побачив, як зверху по пандусу спускається людина. Його руки були притиснені до тіла, а під час ходьби він високо піднімав п’ятки, торкаючись землі лише кінчиками пальців, ніби боячись забруднитися.
А найважливіше те, що він був з ніг до голови замочений в рожеві бинти і бачив лише пару срібних очей.
Каз низько вклонився.
— Пан.
— Угу.
Коротка відповідь, і людина в бинтах пройшов мимо. Каз видихнув лише наполовину. Але друга половина застрягла в горлі, коли він побачив, що Господар зупинився у парі кроків від нього.
Він швидко обернувся і не сміючи стояти до нього спиною.
- Цей малюк... Він добре справляється з трупами? — Голос господаря, якого боявся навіть офіційний маг Каз, був на диво м’яким.
— Так, його талант до роботи з душами справді непоганий. Вперше він знайшов на один матеріал більше, ніж я.
— Хе-хе, це тому що ти був неуважний, - посміхнувся Господар.
Каз здригнувся.
— Дай йому це, нехай починає швидше.
Бинти на животі Господаря розійшлися, і з щілини він витягнув тонку книгу із шовкової тканини.
— Добре, — Каз прийняв її обома руками.
— До речі, Господарю, — раптом згадав Каз. - Хтось підмінив сторінку в книзі медитації цього хлопця, вставивши туди карту Ерозії.
Господар обернувся, виявив інтерес.
— Він медитував за допомогою картри Ерозії?
— Э-э, думаю нет. Який стригун витримає таке? Мабуть, він випадково помітив щось погане і лише сьогодні мені розповів.
По коридору пронісся холодний порив вітру. Тіло Господаря, що стояв на курчах, закачувалося, наче очерет.
- Так не піде. Мої учні — мої книжки, служниці — також я; і очі Господаря звузилися в усміці. — Ах да, и лабораторія - теж моя.
Лабораторія? Каза пробіг холодок по спині, але він не смів і поворухнувся.
— Знайди цього негідника і застави йому заплатити.
З цими словами Господар розгорнувся і продовжив спускатися. Коли його фігура скрилася за поворотом, безліч чорні точки тіней знову вискочили з щілин і, радісно стрибаючи, злилися в одну тінь.
Каз подивився на книжку у своїх руках, нічого не розуміючи.
Чому Господар так турбується цього Сола?
Новий день, година дня.
Досвідчений учень першого ранга Гейден мовчки увійшов у другий морг. Він подивився на конвеєр, свічку над ним горіла тусло. Сьогодні знову немає роботи. Це добре.
Він розділяв трупи вже три роки. Ця робота була не тільки огидною, але й нудною. Але він не міг зробити її. Без неї він не знав, як проходити щомісячні іспити.
З тих, хто вчинив у Башню разом з ним, залишилось зовсім небагато. Дехто успішно перейшов на другий ранг, дехто загинув на екзаменах, інші — під час навчання, а деякі мовчали за життя. Тому, хоч ця робота і була йому тягарем, Хейден не міг відмовитися від неї.
Оскільки роботи не було, Гайден підійшов до столу біля стіни і навмання погрожував книжку. Але відразу ж захлопнув її. Він читав ці книжки багато разів, і вони не могли допомогти йому перейти на другий ранг.
« А якщо подумати, то й не переходити на другий ранг — теж непогано, — сказав він. — Він подивився в сторону сусідньої кімнати. — Першою стадією обробки трупів вже займається учень другого рангу. Якби не ця робота, я б, напевно, як і інші учні другого рангу кожні шість місяців тремтів від страху перед іспитами."
Ці думки про те, що читати вже не можливо, зникли. Він підійшов до конвеєра і раптом захотів на нього лягти.
Але йому слід було занести ногу, як у двері постукали. Він здригнувся і мало не впав.
Хто міг прийти сюди в такий час? Невже той новачок, що був вчора?
Хейден, застрахувавши підборіддя, поплив до дверей ліниво.
— Хто там?
— Я ученик другого ранга, Сид.
Підбородок і плечі Гейдена відразу зустрілися. Він поспішно відчинив двері і в щілину побачив нетерпеливого золотоволосого хлопця.
Ала двері причинилися, і Гейден вислизнув назовні. Разом з ним у коридор вирався і огидний запах з моргу. Сід нахмурився і відступив на два кроки. Гейден поспішно закрив за собою двері.
— Кажуть, на роботу в морг взяли новачка?
- Так, такого галасливого хлопця.
- Як він справляється?
— Э-э... Я ще не бачив. Напевно, непогано?
Сід посміхнувся.
— Що може зробити новачок, який щойно прийшов? До того ж, ця робота хоче мій молодший учень.
— А? — Здивовано скинув голову Хейден.
- Ти не міг би як-небудь звільнити для нього це місце?
- Звільнити? — Хейден у замішанні заламав руки, а його погляд обходився з боків. — Але в морзі головує наставник Каз.