Марк кинув погляд на ліву руку Сола, але такий ступінь модифікації тіла його зовсім не вразила.
- Звичайно є. Але майже жоден учень першого рангу не зможе її пережити. Та трансформація, про яку говорив наставник, доступна як мінімум учням другого рангу.
Він підняв руки, і на обох ладонах одночасно розкрилися роти, жадібно клацаючи, немов бажаючи щось з'їсти або лизнути. Два алих язики потягнулися до Солу. Той стиснув зуби, силою волі заставляючи себе не відступати. Його ліва рука була напоготові.
Коли атмосфера в кімнаті стала крижаною, Марк раптово прибрав руки.
— Не смикайся. Це лабораторія.
Сказав він це як ні в чому не бувало, ніби просто хотів його налякати.
— Добре, старший брат Марке, — Сол опустив ліву руку і з нетерпінням запитав: « Чи не існує трансформацій для першого рангу? » У мене ж лише три місяці.
Марк потягнувся і встав.
— Тоді тобі залишається лише ризикнути життям. Наприклад, піти в бібліотеку і прочитати підручники для другого рангу.
Соул зрозумів, що Марко йде геть і майже не залишається часу на запитання. Він поспішив за ним до дверей.
— А я можу брати книжки для другого рангу?
Марк швидким кроком підійшов до дверей і відчинив її.
— У загальній бібліотеці можна брати будь - які книжки, — обернувся він і почав кричати. — Бібліотека ніколи не перешкоджає молодшим учням читати книжки старших. Їм теж може бути нудно.
З цими словами він вийшов, зачинивши за собою двері.
Соул стояв біля порога, занурений у роздуми. "Рискнуть життя?"
Лише медитацією він за три місяці точно не виконає вимоги наставника Каза.
Він подивився на книгу, що тихо ширяла у його плечі. "У цьому я майстер".
Раптом двері знову причинялися, і в щілину проснулося півлиця Марка.
— Не забудь забратися, перш ніж йти.
- Зрозумів, старший брат.
Соул здригнувся, дивлячись, як обличчя Марка знову зникає. Двері зачинилися.
Він залишився сам у кімнаті.
Напевно...
Сол обернувся. Залишилося небагато роботи: розставити все по місцях, винести сміття і перевірити, чи щільно закриті всі шафи.
Він обійшов лабораторію. Поставив на місце стілець, який відсунув Марк, зібрав сміття під столом і висипав його в жовтий бак. Всередині бака було темно і, здавалося, бездонно. Не як бак, а скоріше як якийсь прохід. Соул не заглядав і відразу закрив кришку.
« Коли я залишаюся сам у лабораторії, мені завжди якось не по собі» - він потер руку, немов відчуваючи, як по ній біжать мурашки.
На одному з їдальня він помітив кілька скрижалів паперу. Колись на них щось було намальовано, але тепер все було замалюване чорними, хаотичними лініями. Бумага була м’ятою, наче її спочатку викинули і потім підібрали та розгладили.
"Чи були ці аркуші тут раніше?"
Соул обережно сміявся з них у маленьких совиках і повернувся, щоб знову винести сміття. Але коли він простягнув руку, щоб відкрити кришку бака, той на його очах миттєво став червоним.
Рука Сола застигла в повітрі, а потім повільно віддерлася. Він зробив вигляд, що нічого не помітив, зав'язав мішок з сміттям і поставив його під стіл.
Він продовжив огляд і дійшов до низки шаф у найдальшій частині лабораторії. Чому-то йому згадався медитативний малюнок з тими, що йдуть по колу людьми і монстрами. Згідно з цим малюнком, він зараз стояв на місці нижнього і перевернутого монстра.
Він тряхнув головою, відганяючи погані думки, але, зробивши крок, наступив на щось.
Опустивши очі, він мало не підстрибнув.
Це була дерев'яна лялька, яку використовували для тесту на талант.
Хоч її очі і були порожніми дірами, Солу здавалося, що на нього хтось дивиться.
«... переконайся, що на підлозі біля шафи нічого не валяється. Я піду спочатку сам. Якщо, відходячи, ти побачиш щось на підлозі, не панікуй. Знайди шафу, де лежать такі самі предмети, підніми те, що на підлозі і поклади назад. І обов'язково щільно закрий дверцята!"
Він повернув голову і побачив, що дверцята сусідньої шафи відкрита. За склом виднілися... Купи дерев'яних ляльок, звалих у купу.
« Ну ось, ти і вдома»
Соул злегка відвернувся, щоб не дивитися в очі ляле на підлозі, і нахилився, аби підняти її.
У мить, коли його пальці торкнулися грубої холодної поверхні...
Шш-ш...
Тільки йому одному було чути звук. Книга вилетіла йому на груди, сторінки швидко заходять і зупинилися на новій, порожній.
[Календар ропущої Місяця, рік 314-й, 26-ий день п'ятого місяця.
Марк залишив тебе у лабораторії.
Не найприємніша робота.
Ти спіткнувся про шалову ляльку і вирішив повернути її на місце.
Ти відкрив дверцяту шафу, взяв ляльку за голову і обережно поклав всередину.
Тебе взяли за голову і обережно поклали всередину.
Ти лежиш на тілах своїх товаришів, дивишся, як закривається скляна дверцята шафи, а за нею Сол з радістю біжить веселу пісеньку.
Пальці Сола застигли на куклі. Взяти її — смерть, залишити - теж смерть.
« Чому я постійно отримую попередження про смерть? Це мені так не щастить, чи така норма в Башні магів?»