— Ну що, є тут ті, у кого від усього цього вже кружляє голова, а то й нудить? — Нарешті він запитав, відірвав очі від книжки.
У великій аудиторії піднялися сім або вісім рук. Всі нові.
— Хех, - посміхнувся лектор. - Така слабка ментальна сила. Я не знаю, як ви пережили це випробування.
Він з гучним бавовною закрив товсту книжку на кафедрі і, випростившись, схрестив руки на грудях.
— Ноарська мова є найпоширенішою і найбільш основною з усіх магічних мов. Якщо ви не можете дивитися на ці писання і години, раджу вам відразу відмовитися від ідеї стати учнем другого рангу.
Кілька новачків з соромом прибрали руки під стіл, їхні обличчя палали. Хтось був незадоволений, але відкрито заперечив не вирішувався.
Учень другого рангу стиснув палець і доторкнувся до книжки.
— Це основи, тут нема про що говорити. Коли ви будете вивчати самі, пам'ятайте: якщо зможете читати принаймні чверть години без запаморочення, порахуйте, що вам вдалося. Чим довше, тим краще, звичайно, але не перестарайтеся. Я б не хотів, щоб ви так швидко почали пачками дихати.
З чого це він раптом так розщепився на попередження? Соул відчув, що тут щось нечисте.
І точно. Наступним зауваженням учня було:
« Якщо ви настільки тупі, що потребуєте консультації, не забудьте приготувати магічні кристали чи парні балки для оплату.
Його погляд впав на Корі, яка кілька разів підняла руку, і він поставив запитання в кігті.
— Але, думаю, у вас немає грошей. Кучка білих поганок.
Він холодно хмикнув, підхопив книгу і, заривши підборіддя, валяно вийшов через передні двері.
— Білі поганки? — Нерозумно перепитала Корі, повернувшись до Солу. - Що це означає?
Сола не мала нічого на цей рахунок у віддалених спогадах.
Але один з старших учнів першого рангу, який сидів позаду, встав і зібрав свої речі та відповів:
— Білі поганки. Найслабші, наймарніші... хех, і найсмачніші.
Присутні миттєво спорожніли наполовину. Залишилося тільки новоприбулих.
Дозе, який вчора підлився до Корі, швидко підійшов до них. Його друг Локі боязко слідував за ним.
— Кори, чому ти все ще з ним... спілкуєшся? — Прошепотів Дозе, б'ючи її за рукав.
- Ти про що?
Дозі бачив, як Сол вчора вбився з Дуком і тепер боявся дивитися йому в очі.
- Учень другого рангу точить на нього зуб. Не влипни через нього.
Він не наважувався у присутності Сола згадати про те, що той зжулював на тесті. Він вирішив, що пізніше, наодинці, умовить Корі триматися від нього подалі, а краще і зовсім переїхати з сусідньої кімнати, щоб не потрапити під роздачу.
- А ти думаєш, інші будуть до нас добрішими? Хех, білі поганки! — Корі підхопила свої книжки і, повернувшись додому, пішла з дивовижною точністю нагромаджуючи гордий вираз обличчя лектора.
Без Корі в якості буфера Дозе поспішно відступив на кілька кроків, з опаською дивлячись на Солу. Той же, зібравши свої речі зі столу, мовчки пройшов мимо нього і вийшов з аудиторії.
- Він посмів мене проігнорувати! — З гнівом прошив Дозе, повернувшись до Локи.
Локи тільки нахмурився.
— Давай просто триматися від нього подалі.
Другий загальний урок, медитація, починався через півгодини. Згідно з довідником, Сол взяв свою нову кришталеву кулю і подався в іншу аудиторію.
Вона була створена амфітеатром, високим краєм і низьким центром. На підлозі лежали товсті подушки для сидіння, і на них вже вмістилося багато учнів. Соул навіть помітив серед них кількох учнів другого рангу. Він знайшов вільне місце і сів, залишивши сусідню подушку для Корі.
Але він не встиг влаштуватися, як новачок з лівого боку мовчки взяв свою кришталеву кулю і переселився.
« Як по-деськи" - ніби засвітив очі Сол. Йому було не 12 років, і подібного бойкотом його було ніколи не проняти.
Корі впала у аудиторію прямо перед початком уроку і плюхнула на подушку зліва від нього. Соул мовчки забрав книжки, якими займав місце справа.
— Я збиралась дізнатися про ціни, — сказала Корі. - Грабіж!
- У тебе є магічні кристали?
У новоприбулих ще не було парних балів.
— На кишенькові гроші обміняється.
Цей час вже почався, але вчитель все не з’являвся. Новобранці почали перешіптуватися, в той час як старші учні сиділи тихо, опустивши очі.
Соул відкрив книжку медитації. Через кожні кілька сторінок в ній потраплялись дивні, хаотичні ілюстрації. Коли я затримувала на них погляд, то відразу починала кружляти над головою — це було набагато неприємніше, ніж читання ніарського. Соул обережно уникав зображень, читаючи лише текст. Але також він був написаний складною, витієвою мовою, з безліччю незнайомих слів. Соул хмурився, зовсім як вчора, коли вперше відкрив цю книгу.
Нарешті, почулися кроки. Соул підняв голову і побачив високу струнку блондинку, яка вела на поводці створіння, подібні до ящірки та крокодила. Вона пройшла в кут передньої частини аудиторії, відстегнула повідок і уперла руки в боці.