Як тільки жахливий наставник зник, в аудиторії відразу ж пролунав гул голосів.
Соул не брав участі в обговореннях. Він просто дивився на свої записи, наче впав у ступор.
— Твоя ліва рука вроджена? — Знову пролунав голос Корі.
Коли Солу спілкувались, він дотримував сувій лівою рукою і, звичайно ж, помітив її. Він не став її ховати і як ні в чому не бувало відповів:
— Ні, стала такою позавчора.
Корі нахмурилась і підтиснула губи, ніби вирішувала якусь складну загадку.
У цей момент в передні двері знову увійшов молодий чоловік. З усмішкою на губах, він ніс стос паперу.
— Зараз без десяти дев’яти. Ви всі прийшли заздалегідь, дуже добре! Ми, учні, повинні цінувати кожну хвилину. Краще прийти раніше, ніж пізніше. Іноді навіть вчасно — це вже спізнення.
Він постукав по стопці паперів, і усмішка його стала трохи стриманішою.
— Зараз я роздам вам бланки для вибору наставника і довідник з правилами Вежі. Незабаром прийде наставник Гудо, щоб провести перше заняття. Підтримуй тишу і не любить шуму. Якщо є запитання, не задавайте їх, а читайте підручник. Пізніше я все поясню.
У залі запанувала трунна тиша.
Молодий чоловік був задоволений. Ця група учнів була слухняною. Він спустився з кафедри, щоб роздати бланки, і відразу ж наступив на щось липке.
Він опустив очі. До підошви його черевика прилип відрубаний палець і слабо смикався. Хлопець знову підняв очі на учнів і, б'ючи щокою, запитав:
- Наставник Гудо, він що...
— Він уже пішов, — тихо відповіла дівчина з другого ряду.
На обличчі молодого чоловіка був вираз людини, яка пізнала всю брезенту буття. Він обперся про кафедру і лише через довгий час зміг вимовити наступне речення:
— Мене звати Ло Кай, я учень другого ранга. Підійдіть і візьміть довідники. Даю вам десять хвилин на ознаменування.
Його голос звучав в’яло і безмовно.
Але негайно знайшлися ініціативні хлопці та дівчата, які допомогли йому роздати посібники. Звільнувши руки, Ло Кай пробурмотів незрозумілі заклинання і зробив кілька жестів.
Вжух! — І вся бруд з підлоги зникла.
Нові учні, які вже бачили Сід, як він розправився з пухким хлопчисько, не викачали особливого здивування, ніж здається, ще більше засмутили Ло Кая, який явно хотів справити враження.
Двоє хлопців, що сиділи зліва від Корі, також встали за бланками і прихопили примірники для неї та Сола. Корі прийняла їх як належне, а Сол подякував.
— Не за що, незащо! - Він здивувався більшеокий хлопець. — Мене звати Дозе, а його – Локі. Ми живемо у шістсот тринадцять і шість сотень чотирнадцятих. Можемо потім разом вчитися, обговорювати уроки.
У звичайній школі це було б чудовою нагодою завести друзів. Але Сол сумнівався, що їм по дорозі. Їхні основні вірші та вчителі можуть бути різними.
Він опустив погляд на бланк.
Лише п'ять наставників - ось і весь викладачський склад вежі магів Горси. Після імені кожного з них було коротко описано основні вірші та особливості спеціалізації. Зазвичай у наставників була одна-дві основні стихії, але території спеціалізації могли бути більшими.
Соул одразу знайшов ім’я Гудо, а під ним — назву Каза.
Каз. Головна стихія: темрява. Область спеціалізації: некромантія, дослідження привидів, консервація трупів і пересадка кінцівок.
Об'єднайте приватні дисципліни.
Соул згадав моторошне обличчя Конші і слухняно поставив галочку навпроти імені Каза. Потім він проливав довідник. У ньому було набагато більше прав та вказівок, ніж у Гудо. Коли він був слугою, і десятою частки цих правил не було. Проте слуги не мали доступу до більшості речей, так що їм і не потрібно було всього цього знати.
Він помітив, що Корі сидить нахмурившись і закусивши ручки. Здавалося, вона давно застигла в одній позі.
— Що таке? - Невже вона знайшла якусь приховану інформацію?
Корі викинула ручку з рота і серйозно подивилася на Сола.
— Моє найбільшерідне життя - це по стихії вогню, але жоден наставник не спеціалізується на ній.
Не чекаючи відповіді, вона знову втупилась у бланк.
— Прийдеться вибирати стихії металу? Чорт, як прикро.
Вона вже не хмурилась, і Сол не міг зрозуміти щирого розчарування.
Ця Башта не була звичайною школою. Не дивно, що п’ять наставників не могли охопити всіх віршів. Як і у випадку Сола зі стемією темряви, яку мав лише один Каз.
При цій думці обличчя Сола напружувалося.
Стривайте. Звідки Конша знала, що його найсильніше народження — це темрява? Це збіг чи все було підлаштовано?
Він дивився на ім'я Каза, і його брови повільно сходилися на переноснику.
Нарешті, Ло Кай видужав від удару. Він випростався і люб'язно запитав:
— Які-небудь питання? Можете задавати.
У той час піднялись руки. Хтось питав про правила з довідника, у когось виникла та ж проблема, що і в Корі. Як і думав Сол, якщо відповідного наставника не було, учень повинен був вибрати другу по силі природи стихією. Декому, найнеприбутковішим, треба було вибирати третю або навіть четверту.