РОЗДІЛ 220
Уджін не збирався ковтати це болото лише тому, що «так безпечніше для іміджу».
Страх перед чужими поглядами
і терпіння
це різні речі.
І він чудово розумів ще одне.
Якщо сьогодні він пробачить Лі Йо-Рін,
завтра з’явиться друга.
Післязавтра третя.
Поблажливість до сталкерів це не доброта.
Це дозвіл.
Табличка: «Заходьте без стуку».
Він провів руками по волоссю, заплющив очі.
Голова гуділа.
Навіть якщо нічого не станеться…
здавалось, що депресія Ллойда вже підповзає, як холодна вода під дверима.
Заразишся і не помітиш.
Публіка повірила
Оскільки Чхе Уджін і агентство мовчали,
соцмережі поволі стали «правдою».
Люди згадали його старе інтерв’ю:
«Якщо в мене буде дівчина, я захищатиму її і не розкриватиму особистість».
І дивним чином… це зіграло проти нього.
— «Тоді чому вона так світиться онлайн?»
— «Це ж шкодить йому!»
— «Зніми пости!»
Фани не нападали.
Але й не приймали її.
Насторожене мовчання.
Як кішки перед дощем.
Ще й дивна деталь:
DS, Хо-Су, Хван І-Йон, родичі, знайомі… усі мовчать.
Жодних пояснень.
Жодних «це неправда».
Хтось із фанкафе, юрист, кинув коротко:
«Якби це мало значення, вони б уже відповіли».
І тут з’явилося хитре питання.
— Якщо вона часто буває в нього…
чому немає фото з нової квартири?
Логічно ж.
І що зробила Йо-Рін?
Наступного ж дня виклала фото виду з балкона.
Той самий краєвид, що бачили мешканці того ж будинку.
Збіг майже ідеальний.
Пазл знову клацнув.
Сумніви танули.
Телебачення підхоплює
Новини почали обережно:
— «Ми не можемо робити висновки, але…»
І далі 15 хвилин детального розбору кожної фотки.
Деякі експерти навіть співчували «дівчині».
Світ обожнює мелодрами.
Інша сцена. Кафе.
Тут повітря пахло чаєм і отрутою.
Kim Hye-Ryeong витончено сьорбала чай.
Навпроти сиділа журналістка Hwang Joon-Hee з диктофоном.
Ім’я Уджіна між ними лежало, як карта для торгу.
— Він, звісно, підтримує зв’язок із батьком, — м’яко сказала Хє-Рьон. — Амбітний хлопець. Хоче і Garam, і Bareunjeong.
Тон солодкий.
Слова слизькі.
— Він навіть приводив ту дівчину додому… але це між нами.
Журналістка жадібно кивала.
— Вона плакала. Каже, він охолов. Ось і поводиться дивно.
Класична формула:
жертва + байдужий чоловік + сімейні таємниці.
Скандал готовий.
— У нього складні стосунки з жінками, — фиркнула вона.
І саме в цей момент…
плеск.
Холодна вода вилилася їй на голову.
Чайний затишок розсипався, як скло.
Позаду стояла інша жінка.
Виснажена. Зі скуйовдженим волоссям.
Очі як уламки льоду.
— Ти хто така?!
— Ти вже вбила мене.
Тиша.
І тоді ім’я.
Кан Хє-Мін.
Друга дружина Чхе Му-Сока.
Мати покійного У-Юна.
Минуле, яке не забуває.
Ляпас.
Ще один.
Слова летіли, як каміння.
Звинувачення.
Смерть сина.
Гроші.
Втеча.
Біль.
І раптом усе стало божевільною бійкою.
Журналістка намагалася втекти.
Та Кан Хє-Мін вихопила сумку, забрала диктофон, кинула всередину чек.
— Хочеш судитися? Судись.
Голос спокійний.
Майже веселий.
Вона повернулася до Хє-Рьон, що лежала на підлозі.
— Знай своє місце, суко.
Ті самі слова.
Тільки тепер як вирок.
І, дивна річ…
обличчя Хє-Мін раптом ожило.
Наче людина, яка роками тонула,
раптом ковтнула повітря.
Вона навіть тихо наспівувала, виходячи.
Наче знайшла причину жити.