РОЗДІЛ 211
У якийсь момент Уджін відчув, що щось не так, і мимохіть глянув на І-Сака.
Той якраз нишком дивився на нього.
Їхні погляди зіткнулися.
І-Сак різко сіпнувся, ніби його вдарило струмом, і затремтів.
— Я щось зробив, що тобі стало некомфортно? — обережно спитав Уджін.
Вони були ровесниками й дебютували майже одночасно, але ще не настільки близькі, щоб розмовляти по-простому. Уджін спеціально тримався чемно, тож тепер розгубився, думаючи, чи не облажався десь.
Джун-Ха штурхнув друга в бік:
— Та що з тобою?
— Не тому… Я просто… бачив це.
— Що бачив?
— Вашу гру… на DSTV… сер.
— А…
— Я подивився вчора перед сном…
Уджін незграбно засміявся, слухаючи, як І-Сак зізнається, що після того виступу йому всю ніч снилися кошмари.
Він же тоді просто виконав прохання.
Зіграв убивцю. І все.
А реакція вийшла така, ніби він відкрив портал у пекло.
Після сцени ведуча Лі Джин-А сиділа, як заморожена статуя, заїкаючись через кожне слово.
Чат мовчав кілька секунд…
а потім вибухнув, наче граната.
Хтось писав, що вдарив монітор від страху.
Хтось зізнавався, що його любов до Уджіна на секунду похитнулась.
У фільмі чи серіалі це була б роль.
Люди відділили б персонажа від Чхе Уджіна.
Але тут…
він щойно сміявся й жартував,
і раптом, без попередження, перетворився на чудовисько.
Межа між вигадкою і реальністю зникла.
Після цього ставлення людей змінилося.
У ліфті пасажири виходили, побачивши його.
Дехто не заходив узагалі.
В університеті старшокурсник вибачався перед ним так, ніби штовхнув мафіозі.
Зазвичай акторів, що грають лиходіїв, просто сварять або дражнять.
Але тут…
люди уникали його повністю.
Ніби він справді міг когось зарізати.
І тепер, виявляється, навіть айдоли не виняток.
— Та не настільки ж це було страшно… — тихо пробурмотів Уджін.
— Було! Дуже страшно… сер!
І-Сак відповів занадто швидко.
Вони одного віку, але він постійно додавав «сер».
Наче якщо заговорить фамільярно, той моторошний погляд із відео впаде прямо на нього.
Уджін хотів змінити тему й зняти напругу.
І тоді помітив книгу в руках І-Сака.
— Ти читаєш «Сповідь Білого»?
— Так…
— Хіба вона не страшніша за мою гру? Я коли читав, постійно закривав і робив перерви.
— Але Ллойд… хоча б викликає жаль… сер.
І-Сак усміхнувся.
А потім знову зблід, ніби згадавши ту сцену.
Ллойд був монстром.
Але трагічним.
Його можна було зрозуміти.
А персонаж Уджіна…
був просто хижаком у людській шкірі.
Красивим. Лагідним.
І від того ще страшнішим.
І-Сак раптом простягнув книгу.
— Може… візьмете її… сер?
— Га? Ти ж читаєш.
— Чомусь… більше не хочу.
Джун-Ха витріщився на друга.
І-Сак же ночами зубрив словник, щоб розібратися в тексті.
А тепер здається так легко?
Але потім глянув на Уджіна…
і зрозумів.
Шансів усе одно нуль.
Хто в Кореї може переграти Чхе Уджіна?
— Все одно дочитай, — м’яко сказав Уджін. — Коли я нарешті закінчив, воно того варте. І краще читай оригінал, не переклад. У перекладі забагато пафосу. Живі фрази губляться.
— Оригінал? Англійською?! Я ж не потягну!
— Ти ж для кастингу читаєш?
— Ну…
— Фільм зніматимуть у США. Прослуховування і зйомки будуть англійською.
Тиша.
Очі в обох стали круглі.
— Якщо Ллойд раптом заговорить корейською, це буде найгірше, що можна зробити з романом.
Реальність опустилася на них, як кришка труни.
Без англійської — ніякого шансу.
— А… ясно…
— Казав же, безнадійно, — хмикнув Джун-Ха.
Мрія тихо розсипалась пилом.
Тим часом погляд Ілля Тернер був холодний, як лезо ножа.
Навпроти стояла Селена.
Завжди ввічлива, сповнена поваги.
А зараз у її очах світилася відверта злість.
— Ти все занадто роздув.
— Про що ти?
— Про кастинг. Я не планувала такого масштабу.
Спочатку вона хотіла тихо протестувати чотирьох уже відібраних акторів.
Без галасу.
Без цирку.
Але Ілля…
використав зв’язки,
пустив чутки,
підпалив інформаційне поле.
І тепер усе перетворилося на всесвітній ажіотаж.
Фанати L. Дмітрі і так ставилися до Іллі насторожено.
Вважали його суперником.
Деякі навіть були переконані, що Ілля не здатен написати щось настільки жорстке й експериментальне, як «Сповідь Білого».
І ось тепер він керує екранізацією.
Параноя розквітла.
Кожен їхній крок перевіряють під мікроскопом.
Селена скрипіла зубами.
— Тепер доведеться робити великий відкритий кастинг, щоб заспокоїти фанатів.
— То зроби, — байдуже кинув Ілля.
— Ти щось задумав. Серед кандидатів хтось тобі сподобався?
Вона дивилась прямо в очі.
Він точно не здійняв цей шторм просто так.
Ілля лише ледь усміхнувся.
Наче шахіст, який уже бачить мат за п’ять ходів.