РОЗДІЛ 96
— Тобі не потрібно все це зазубрювати й прораховувати до дрібниць. Просто запам’ятай сцени по тейках, а ми кожного разу будемо підказувати, — сказав рекламний менеджер Уджіну.
Уджін коротко усміхнувся, глянувши на менеджера, який так легко говорив про «нічого складного», хоча виконувати все це мав саме він. Йому навіть стало кумедно.
Зробивши кілька простих прикидок, Уджін вимкнув відео і почав уважно розглядати меч, який увесь цей час тримав у руках, намагаючись звикнути до нього. Він був важчий, ніж здавався. Сам клинок був легкий, але баланс був зсунутий через масивне руків’я з купою декоративних елементів, тож до нього потрібно було звикати. Втім, ці прикраси мали сенс — вони символізували логотип телекомунікаційної компанії. Коли Уджін тримав меч вертикально і дивився на нього цілком, реквізит виглядав справді вражаюче.
Уджін вийшов перед ґрінскрін, прикинув рухи й таймінґ кожного тейка, звернув увагу на зелено пофарбований трамплін і розташування невеликих сходинок. Увесь цей час він не випускав меч із рук.
— Тобі доведеться витягувати меч, коли він висить за спиною, це непросто. Якщо після кількох спроб не вийде, краще одразу прибрати меч і знімати сцену без нього, — сказав постановник бойових сцен, підійшовши до Уджіна. Рекламний менеджер поруч кивнув, погоджуючись.
— Але саме витягування меча — ключовий момент, — з досадою додав він.
У сторіборді була сцена, де герой знищує робота, вихопивши меч. Це виглядало круто і стильно в бойових романах і манзі. Менеджер лише цокнув язиком, уявляючи, що сцену можуть вирізати. Водночас Уджін чудово розумів, що витягнути 120-сантиметровий меч із-за спини — це справді складно, і тиском тут нічого не вирішиш.
Поки двоє обговорювали сцену, Уджін почав обертати меч у руці. Звикнувши до ваги, він природно завів його за спину й уставив у піхви. Чіткий клацнувший звук змусив обох обернутися.
Він ніби здійснив їхнє бажання просто поглядом. Уджін так само легко витягнув меч і почав рухатися, ніби виконуючи танець клинка. Обличчя рекламного менеджера засяяло, а постановник бойових сцен задоволено кивнув.
— Пане Чхе Уджін, я багато про вас чув, але ви ще й мечем володієте. Ви раніше вчилися?
Чутки про Чхе Уджіна давно ходили серед постановників екшену. Від Death Hill до City of Shadows — усі, хто з ним працював, відгукувалися про нього дуже добре. Навіть зірки бойових сцен не відчували тиску поруч із ним. Тож, побачивши, як Уджін тримає меч, постановник із полегшенням зітхнув.
Хоч Уджіну й довелося вивчати конкретні рухи для кожного тейка, самі дії були не складні. Головне — таймінґ і точний напрямок погляду. Перед основною зйомкою зробили серію статичних кадрів для постерів і ростових фігур. Уджін позував по-різному: з мечем у руці, спираючись на нього, як на тростину, зухвало тримаючи однією рукою тощо.
Після цього зйомка продовжилася перед ґрінскріном. У порожньому просторі Уджін був змушений покладатися лише на власні відчуття.
— Тейк перший. Готові. Мотор!
Перший тейк тривав сім секунд. Чоловік упевнено крокував складним, але розкішним містом. Почувши звук, він підвів погляд і побачив білу птицю в сірому небі.
Прокручуючи в голові CG-сцени, Уджін не забував рахувати секунди. Він уже попередньо прикинув ритм, і цього було достатньо, щоб рухатися без вагань.
Коли він підійшов до будівлі-призначення, птах зробив коло і відлетів. Уджін відвернувся і зайшов усередину — за CG тут мали з’явитися роботи.
Спочатку — зверху справа, потім пробити груди лівому…
Перший робот атакував зверху. Уджін виконав рух клинка і розсік його навпіл. Уламки розлетілися. Інший робот вдарив кулаком — Уджін перехопив зап’ястя, викрутив руку і ногою збив його з ніг. Наступивши на поваленого ворога, він підстрибнув, схопив меч обома руками й ударив зверху вниз, розколовши корпус.
Уламки злетіли, з’єдналися і перетворилися на птахів. Чотири механічні птахи одночасно кинулися на нього. Уджін миттєво вирішив, що прості розмашисті удари виглядатимуть нудно.
Хоч CG і зробило б будь-яку дію ефектною, у сторіборді було забагато шаблонних рухів. А для реклами «номер один» це було слабко.
Він згадав техніку двосічного меча, яку використовують проти кількох ворогів одразу. Рух був радше формою, ніж реальним ударом, але ніхто тут не став би сперечатися. Точно відтворити він не міг, та імітувати — цілком.
Проколовши першого птаха, Уджін перехрестив траєкторію клинка, описавши знак нескінченності. Рухи були яскраві, показні — атака, що ламала концентрацію ворога. Практичної користі мало, зате виглядало це саме так, як треба.
Уламки розсипалися в повітрі, наче сніг. Уджін, стоячи в центрі, скривив губи в зловісній усмішці — абсолютна істота, пихата й зверхня.
Він зупинився, перевів подих і підняв руку.
— Кат!
Команда одразу збіглася. Уджін узяв рушник, витер піт. Через інтенсивні рухи він добряче видихався.
— Все гаразд?
— Трохи втомився. Давно так не рухався. Як мій імпровізований момент?
Режисер показав великий палець угору. Хто б від такого відмовився.
Уджін відкинув волосся з чола — зачіска розтріпалася.
— Підправити?
— Ні, так навіть краще. Виглядає живо й стильно.
Після гриму зйомка продовжилася.
Перед величними дверима Уджін чисто загнав меч у піхви, підійшов до трону і повернувся до камери. Звужені, зухвалі очі повільно вигнулися в чарівну усмішку. Підборіддя трохи піднялося — погляд істоти, що дивиться на світ згори. Це була не жорстокість, а холодна харизма, здатна звести з розуму.
Він розвернувся, пішов до трону, і камера зняла його спину. Сцена мала закінчитися, але Уджін помітив сходинки, відсунуті вбік. Їхня висота якраз відповідала трону. Він сів, уявно сперся ліктем на підлокітник і підпер підборіддя.
Усмішка означала початок правління.
Після навчання в бібліотеці Уджін, втомлений, зібрав кепку, маску і шарф — тепер без них нікуди — й вийшов у лаунж.
Усередині було тепло, але сезон грипу грав йому на руку: маски нікого не дивували. Він усвідомив, що вже мислить як знаменитість, думаючи про те, що робитиме навесні.
Потерши очі під окулярами, Уджін сів у кутку. Шум був фоновим. І тут у динаміках заграла «Walk on Aimlessly» у виконанні Ханрянґ-дорьонґа, дворазового переможця.
— Тихо! — різко сказала дівчина попереду.
Вона приклала палець до губ, дослухалася до пісні, а після з полегшенням зітхнула.
— Яка ж це крута пісня. Як він так чисто бере верхні ноти?
Ханрянґ-дорьонґ співав значно вище за оригінал, але його голос був настільки потужний і чистий, що не різав слух, а навпаки — заспокоював. Він легко ходив від низів до верхів, не випускаючи серця слухачів до самого кінця.
— Я фанатка Чхве Хі-Джон, чекала на її камбек, але вона так програла… Якщо чесно, навіть як її фанатка, я не можу заперечувати різницю в рівні.
Учора Ханрянґ-дорьонґ двічі переміг «королеву балади» Чхве Хі-Джон. Різниця була настільки очевидна, що сперечатися не було сенсу.
— А ще дивно, як він вгадував усіх учасників. Думаєш, продюсери підказували?
Почувши це, Уджін ледь не похитав головою машинально.