РОЗДІЛ 80
Хоч Уджін уже міг відвідувати заняття без проблем, у нього все ще залишалися звіти, які треба було здати. Він давно не був у бібліотеці для нормальної підготовки й вирішив як слід позайматися. Надягнувши окуляри без діоптрій, кепку й шарф, Уджін подивився в дзеркало й усміхнувся. Колись він дивувався, навіщо знаменитості так маскуються, а тепер сам робив те саме.
Вільно пересуватися кампусом, як на початку семестру, стало складно. Під час занять усе було нормально, але щойно він виходив з аудиторії — приватність зникала. Під час обіду він постійно натика́вся на телефони, спрямовані просто на нього. Навіть коли купував каву з автомата, чув клацання затворів. Через це він не раз почувався винним перед друзями.
— Не переймайся. Нас же не фотографують. Навіть якщо випадково потрапимо в кадр, усе одно замажуть.
Схоже, друзі вже звикли до цього й не звертали уваги. Лише Уджін нервував, переймаючись їхнім правом на приватність. Хоч ніхто й не скаржився, він намагався максимально ховати обличчя.
Підготувавшись, Уджін вийшов із дому. Зупинився й задумливо глянув у небо. Машини не було. Точніше, поруч не було Кан Хо-Су. За останні кілька місяців Уджін настільки звик, що той його возить, що на мить розгубився й не знав, як дістатися до університету.
Дзвонити Кан Хо-Су лише для того, щоб попросити підвезти до бібліотеки, було якось соромно, тож Уджін вирішив скористатися громадським транспортом — уперше за довгий час. Він закутався в шарф так, що було видно лише очі, і написав Кан Хо-Су вже в метро.
[Ти зараз у метро?]
[Так. Мені треба в бібліотеку. Я повністю закрив обличчя, мене ніхто не впізнає.]
[Треба було взяти таксі.]
[А… ;;]
Прочитавши повідомлення, Уджін зрозумів, що варіант із таксі йому взагалі не спав на думку. Як звичайний студент, він майже не користувався таксі впродовж останніх десяти років. Йому було незвично сприймати поїздку до університету на таксі як щось нормальне. Він пообіцяв Кан Хо-Су, що назад точно поїде таксі, але той усе одно хвилювався й сказав, що забере його сам.
Уджін притулився головою до поручня й ледь не вдарився, відчуваючи себе трохи жалюгідно. Колись він вважав таксі розкішшю, а тепер звик, що його всюди возить менеджер.
— То «Командир Всесвіту» справді Мін Сі-Ху? — дівчата, що сиділи навпроти, порушили тишу.
— Та це ж очевидно. Усі знають, просто роблять вигляд, що ні.
— Він цього тижня втретє виграє, так?
— Звісно. «Контратака з минулого» серед учасників найкращий, але Командиру він не конкурент.
Було зрозуміло, що дівчина — фанатка Blue Fit або Мін Сі-Ху.
— А хто такий цей «Контратака з минулого»? Співає непогано, але я взагалі не знаю, хто це.
— Називають кілька імен. Було б смішно, якби це виявився Чхе Уджін, як ми припускали.
Уджін мимоволі насторожився, почувши власне ім’я.
— Чому? Хоч він і не дотягує до Командира, «Контратака з минулого» співав на диво добре. Як для актора — рівень серйозний.
Наприкінці фрази друга дівчина тихо додала, що їй дуже подобається «The Wind that Blows from You» у виконанні Чхе Уджіна.
— Я теж підспівувала. Та пісня проста, її будь-хто заспіває. Уджін добре звучить лише через автотюн. От якби він заспівав наживо й повторив той самий звук — тоді я б визнала його вокал. Але цього ніколи не станеться. Смішно, як він із такими мізерними навичками провернув історію з тим, що був оригінальним учасником Blue Fit!
— Справді? Я такого не бачила.
— Бо не шукала. В інтернеті повно статей. Я впевнена, що «Контратака з минулого» — це Чхе Уджін. Навіть низи голосу схожі. А сама назва — ніби він хоче відповідати їй, але Командир його розчавить.
Після цього вона почала розповідати, що дивиться «Місто тіней» лише заради свого Мін-Су оппи, і критикувати Уджіна за посередню акторську гру.
— А мені здається, Чхе Уджін добре грає… — несміливо вставила інша.
Та подруга цокнула язиком.
— Якби він справді був хорошим актором, то взяв би хоч одну нагороду на кінофестивалях. Номінації — не рахуються. Усе це через роздуття в медіа. Його переоцінюють. Хто знає, може, за ним стоїть впливовий спонсор.
— Та ні ж, DS казали, що вони проти такого!
— Ти така наївна. Усьому віриш?
Уджін мимоволі сильніше стиснув поручень. Йому хотілося зняти шарф і змусити її повторити це в обличчя, але він ледве стримався.
На листопадових кінофестивалях Уджін справді не виграв жодної нагороди. Його номінували на «Найкращу чоловічу роль другого плану», «Найкращий новачок» і «Найпопулярніший актор», але всі призи дісталися іншим. Кан Мін-Хо виграв нагороду за роль другого плану — заслужено. Його навіть назвали «престижним актором другого плану».
«Найкращим новачком» став актор, який узяв нагороду з третьої спроби, а «Найпопулярніший актор» дістався зірці халлю. Уджін не мав жодних претензій. Він і не очікував перемоги, та й Чан Су-Хван одразу казав, що цього разу шансів мало. Але людям, які люблять плітки, було не до логіки.
А звинувачення у «спонсорі» взагалі були абсурдними. Йому кортіло сказати: «Скажіть це своєму оппі в очі», але він знову стримався. І раптом подумав, чи не чує Ухі в школі подібне. Від цієї думки його справді накрило злістю.
Уджін нахилився до дівчат. Вони злякано відхилилися, коли незнайомець підійшов ближче. Він повільно опустив шарф. Навіть у товстих чорних окулярах вони миттєво впізнали Чхе Уджіна.
Одна дівчина намагалася триматися, інша почервоніла. Уджін зібрав усю витримку й усміхнувся.
— Мені сподобалося слухати вашу розмову.
— Я… я…
— Поширення неправдивої інформації без доказів — це наклеп. Я дуже поважаю закон. Якщо не хочете зробити мене багатим, будьте обережні зі словами. У мене не вистачить терпіння терпіти це вдруге чи втретє, але цього разу я відпускаю. Гарного вам дня. Бажаю добрих думок і красивих слів.
Він чемно вклонився, знову закрив обличчя шарфом і вийшов із метро.
Зайшовши в провулок, Уджін зупинився й схопився за волосся обома руками. Усередині точилася жорстка суперечка: одна частина казала, що він учинив правильно, інша — що варто було стриматися.
— Я ж нічого поганого не сказав. То чому мене так ковбасить?
Він провів рукою по волоссю. Світ був би дивним місцем, якби жертву засуджували за таку реакцію.
Розмову він записав, тож навіть у разі скарг був у безпеці. Але його гризло те, що він не сказав і половини того, що хотів. Через образ «ввічливого Чхе Уджіна» справжній Уджін не знав, куди подіти злість.
Коли Кан Хо-Су забрав його з бібліотеки, Уджін чесно все розповів. Він очікував докору, але реакція була іншою.
— Ха-ха, молодець! Якби тримав у собі — захворів би. Ти ж нікого не облаяв, говорив ввічливо. У чому проблема?
Вислухавши запис, Кан Хо-Су лише махнув рукою.
— Раніше Blue Hole такими не були. Наче різко озвіріли.
— Blue Fit ж під TM. Явно вони копають. Прямо на тебе вони не можуть лізти — ти ж із DS, от і розгойдують Blue Hole. Маніпулювати фанатами легко. Для них їхній байас — святіший за будь-яку зірку. Зачепи гордість — і починається.
— Тепер я радий, що не дебютував із Blue Fit. А от Wish Baragi — нормальні люди, правда? Гьон, ти в порядку?
Машину трохи повело.
— Руки ослабли, вибач.
— Нічого. Я сам винен, що завів цю тему.
— Я не відпочивав, я зранку працював. До речі, ти бачив пости проти Blue Hole?
— Бачив. Дякую фанатам, що стали на мій бік і навіть докази викладали… Але масштаби агресії здивували. Зате бачив і пости, де просять усіх заспокоїтися. Вони справді виховані.
— Так…