РОЗДІЛ 51
Пак Йон А була найсильнішою акторкою з усіх жінок, з якими Уджін працював. Так, у неї лишилися кострубаті звички зі сцени, але були моменти, коли вона повністю зникала в ролі. Це було видно в її погляді, коли вона дивилась на Уджіна під час зйомки.
Уджін зібрався й подивився на Йон А, що сиділа навпроти.
Її персонаж, Лі Ю Ра, виросла в любові, була світлою, живою, сповненою енергії. І коли її чисті очі з часом починали тьмяніти, Луї відчував біль. Але чому саме — він так і не розумів.
Сьогодні вони знімали сцену, де ці двоє тягнуться одне до одного, хоча щастя між ними неможливе. Тут потрібно було працювати разом, ідеально ловити ритм, інакше наростання емоцій просто не спрацює. Акторство — це не сольник, це командна гра.
Пак Йон А зникла.
Замість неї навпроти сиділа Лі Ю Ра.
Хлопавка.
І Уджін забув про акторство.
— Світ дивний. Навіть коли тут є такі, як я, я не розумію, що вони говорять.
Батьківщина, яку Луї покинув дитиною, стала для нього чужою, хоч мова була тією самою. Він ніколи не втрачав надії колись зустріти біологічних батьків і розповісти їм усе про своє життя. Саме тому він не забував корейську, вчив її у вільний час. Але сенс давно зник.
— Я добре знаю корейську, — байдуже сказала Лі Ю Ра. — Якщо щось не розумієш, можеш попросити перекласти. Дрібниці.
Для неї будь-яка проблема ставала простою, варто було глянути.
— То що ти не розумієш? Питай.
— Я не твій пацієнт.
— Не бійся. Я не психіатр, грошей не візьму. Я сказала «перекласти», а не «лікувати».
Вона усміхнулась і знизала плечима, пишаючись власним жартом. Її впевненість і життєрадісність були для Луї чужими емоціями.
— Ти найдивніша істота з усіх, кого я бачив.
— Я?
— Я ніколи не бачив нікого настільки дивного. Я не розумію, що ти говориш. Усе, що ти робиш, дивне.
— …
— Але мені це не неприємно… І від цього я ще дивніший. Перекладеш?
Він дивився на неї чисто і прямо, як учень, що чекає відповіді. Без підтексту, без гри, без спроб витягнути очевидне.
Лі Ю Ра на мить застигла. Вона розуміла відповідь, але сказати її вголос було ніяково. Луї нахилив голову, дивлячись на її почервоніле обличчя.
— Тобі погано?
— Ні.
— Не хворій.
— Я не хвора.
— Дорослі добре брешуть, навіть не кліпаючи. Я тобі не вірю.
— Ти сам дорослий! Думаєш, ти підліток?!
Вона миттєво втекла від теми, вхопившись за нову, але звинувачення в брехні все ж зачепило.
— Я знаю. Тому й ненавиджу це.
— Добре. То коли ти перекладеш?
— …
Луї ніколи не кидав того, що починав.
Лі Ю Ра знову закотила очі, гарячково думаючи, як вилізти з цієї пастки.
Він подивився їй прямо в очі.
Потім кивнув, ніби щось зрозумів.
Що ти зрозумів? Чого киваєш?!
— То ти шарлатанка.
— Гей! Це інша сфера!
— Добре, добре. Я зрозумів.
Він заспокоював її тоном і мімікою, але вона нервово затрясла ногою. Сказати «ти мені подобаєшся» вона не могла, і це її зводило з розуму.
Вона потягнулась до кави, але та була гарячою.
— Ще один айс американо!
Луї встав.
Кав’ярня була порожня, тепла і спокійна. Коли він обернувся, на його обличчі повільно з’явилась усмішка. Перша за весь серіал.
Лі Ю Ра цього не бачила.
— Стоп!
Йон А кліпнула, не одразу усвідомивши, що сцену зняли з першого дубля.
— Вау…!
Вона підбігла і схопила Уджіна за шию.
— Уджіне, ми це зробили! Жодного фейлу!
— Знаю.
Він відповів надто спокійно. Йон А одразу зрозуміла помилку і розтиснула руки. Вона ледь не вибила його з образу. І сама ж досі була Лі Ю Рою — надто жвава, надто емоційна.
— Пробач.
— Все нормально. Мені теж добре.
Уджін уже повернувся до себе і глянув на режисера. Хлопавка була, сцена прийнята, але сумнів лишався.
Вони обидва витягнули шиї, дивлячись на Пака, як пташенята на матір.
— Добре. Продовжуйте так. Думаєте, я знущаюсь з акторів заради задоволення? Я теж можу бути нормальним, якщо ви самі граєте нормально.
Обидва скривились, ледь стримуючи сміх.
Пак Чон Хьок і «нормальний» — це взагалі слова з різних всесвітів. Цей тип спочатку каже зробити одне, а через секунду вимагає ще два. Називати себе добрим? Та ну нахер.
Йон А заспокоїлась і впевненіше штурхнула Уджіна в плече.
— Ми ж реально добре зіграли, так?
— Так.
Без вагань.
Якщо Уджін зрозумів, як грати, то Йон А зрозуміла обмеження камери.
На сцені глядач дивиться, куди хоче.
У кіно — тільки туди, куди ти йому дозволив.
В театрі рухи мають бути більшими. У кадрі — мінімальними. Вона знала це теоретично, але не відчувала.
— Я знала, що треба стримувати емоції й рухи. Просто не знала, як. Тепер знаю.
Вона й сама не розуміла, як це вийшло. Можливо, акторство — це взаємодія. Уджін став Луї, і вона теж стала Лі Ю Рою. Коли актори забувають, що грають, зайве зникає.
Проблема була в обох. Просто проявлялась по-різному. І обидва виявились не дурнями.
Йон А показала Кан Мін Хо V-знак, кидаючи йому виклик.
— Нарешті зрушимо з місця!
— Та я страждав через вас, бездарі, а ви ще й пижитесь, — фиркнув він.
Заперечувати було нічим. Вони мовчки взялися за сценарій.
Те, що Уджін вважав Луї «минулим життям», не означало, що далі все піде гладко. Це було незавершене життя, і за логікою персонажа треба було слідкувати постійно.
Він думав про акторство щохвилини. Аналізував себе, Луї, їхню різницю. І в процесі створював життя персонажа. Це було… кайфово.
— Був час, коли я помер, так і не записавши те, що мав у голові.
У минулому житті він був злиденним письменником, писав «примари» для інших і помер, не дописавши головне.
— Може, цього разу я дійду до кінця?
Писати — не грати. Це не запозичення особистості, а продовження нездійсненого сну. Ідей було повно, часи інші — підлаштувати легко.
Колись його називали «матір’ю письма». Він жив кілька життів письменником. Зібрати це докупи — не погана ідея. Це було б завершенням мрій минулих життів. А вони всі — його.
Він дістав блокнот…
Побачив купу підручників і список звітів.
Тихо закрив.
Не час.
Життя теперішнє — важливіше.
— Ти пам’ятаєш, що наступні три дні знімаємо екшн-сцени Луї?
— Так…
Флор-директор уточнив одразу після зйомки. П’ятниця у нього була вільна, тому перенесені сцени вирішили зняти з п’ятниці по неділю. Але з характером Пака — ще питання, чи вони встигнуть.
— Ти ж уперше на тросах, так? — стурбовано спитав Кан Мін Хо.
Він бачив, як потемнів вираз обличчя Уджіна. Сам він не раз знімався в екшені й прекрасно знав, яке це пекло.