РОЗДІЛ 48
Уджін почав думати, що, може, він і справді настільки хріново грає, тож пішов шукати статтю про себе. Побачивши фото, яким була забита вся стаття з похвалами, він розгублено відвернувся.
Це був кадр саме з тієї сцени, на яку він ніколи не міг дивитися спокійно.
Сцени, де на обличчі Ча Хьон Сина застиг відчай, який усі так захоплено розхвалювали.
Якби він справді грав так навмисно, як у тому кадрі, і якби режисер Пак це помітив, зрозумів, що це не він справжній, і забракував сцену, тоді Уджін міг би прийняти це.
Але справа була не в цьому.
Під час гри Луї він жодного разу не користувався власними емоціями і не «надягав» чужу особистість.
— Я знаю, де я схибив. І всі це знають, — пробурмотів він. — Але що я зробив не так, що мені постійно ріжуть сцени? Ти знаєш?
Це питання Пак Йон А озвучила замість нього, звертаючись до Кан Мін Хо.
— Якби я знав відповідь, я б уже був топовим актором, — знизав плечима Мін Хо. — Я теж не розумію. Я крутив це і так, і сяк, і все одно — нуль. Якби знав, був би богом акторської гри.
— Тобто режисер Пак — бог? — скривилась Йон А.
— Принаймні в нього очі не з дупи ростуть, і контент він робить сильний. Хоча й коштом акторів.
Саме через це якийсь безіменний айдол і вліз у цей проєкт через зв’язки. Попрацювати з режисером Паком — це жирний плюс до фільмографії.
— А хто казав, що цього разу він буде м’якшим, бо акторів ледь набрали?
— Я, — гордо підняв руку Мін Хо.
Йон А одним махом допила каву і вбивчо на нього глянула.
— Та вони всі кончені, ясно?!
Вона різко підвелася, стискаючи сценарій, ніби зброю, і, глибоко вдихнувши, пішла до майданчика. Зі спини вона виглядала як солдат, що йде в м’ясорубку. Уджін теж підвівся.
— Наша головна акторка матюкається через кожну дрібницю. Хай навіть із фільтром, але образ тримає, — буркнув Мін Хо.
— Якщо перекласти як “sun of a beach”, не так уже й страшно, — серйозно зауважив Уджін.
— А? — Мін Хо завис на секунду, а потім розреготався і ляснув Уджіна по спині. — Слухай, ти реально позитивний тип.
— Якщо я такий хороший, чому він постійно відхиляє сцени?
— Без поняття. Може, грає в домінування.
Деякі режисери спеціально жорстять із зірками, що злітають, щоб ті не зазналися.
До того ж з самого початку знімальна група підстелялася під Уджіна, аби лише його затягнути.
Ніхто не заперечував: рушієм несподіваного успіху Glooming Day був саме Чхе Уджін.
Його персонаж тримав баланс між головними героями, не ліз у їхні емоції, але й не був холодним.
Саме Ча Хьон Син залишився в пам’яті глядачів останнім.
Мін Хо припустив, що режисер Пак просто намагається зламати Уджіна першим, щоб одразу показати, хто тут головний.
— Ні, — твердо заперечив Уджін.
Він бачив справжню любов до справи в обох режисерах, з якими працював раніше. І бачив її у режисера Пака.
У його погляді не було злості чи бажання зламати — тільки очікування результату.
Режисер бачив проблему, якої сам Уджін не усвідомлював, і намагався її виправити. Саме тому сцени різали знову й знову.
— Це реально війна, — зітхнув Мін Хо.
Уджін, похитуючись, пішов на майданчик.
Слова про поле бою були надто влучні. Він ішов туди як солдат, що вже програв.
Вересень для Уджіна перетворився на пекло: зйомки + навчання.
Він майже не відчував несподіваного успіху Glooming Day, лише помітив, що люди стали звертати на нього більше уваги.
— Уджін-оппа, фільм був справді класний! — радісно сказала молодша студентка з його курсу.
У школі його впізнавали навіть частіше, ніж на вулиці, бо менеджера поруч не було.
— Дякую, — ввічливо відповів він. Імені її він не знав.
— Оппа, говоріть неформально. Інші старшокурсники зі мною простіші. Ви такий відсторонений…
Він усміхнувся.
— Я такий. Коли мені ніяково, я не можу одразу перейти на “ти”.
І тут він раптом зрозумів, що дуже схожий на Кан Хо Су, і тихо хмикнув.
— Ні-ні, все добре! Я просто хотіла сказати, що мені сподобався фільм.
— Дякую, що наважилась підійти. Як тебе звати?
— Пак Да Джон.
— Ти й справді дружня, як твоє ім’я. Спробую говорити простіше, але не відразу.
Да Джон слухняно кивнула, зачарована його голосом і усмішкою.
Вона думала, що цей семестр буде казкою, бо Уджін повернувся.
Але він з’являвся лише на парах і зникав одразу після них.
— Ви зараз знімаєтесь у драмі. Напевно, дуже важко?
— Важко, — він скорчив «я вмер» і помахав підручником. — Мені треба на пару.
Вона сумно відступила.
— Навіть автограф не взяла…
— Ми ж в одному університеті, — заспокоїла подруга. — Ще буде шанс.
— Але…
— Чула, що навіть подруги його молодшої сестри автографи не беруть.
— Серйозно?
Подруга зніяковіла, але зізналась:
— Є сайт… Там одна дівчина писала, що його сестра звикла до цього. Для них він не зірка, а просто брат подруги.
— Найбільше я зараз заздрю саме їм…
— Вони знали його ще до дебюту, от і не роблять з цього культу.
— А сайт як називається?
— …Wish Baragi.
Так, у цю мить народився новий учасник Wish Baragi.
А сам Уджін у цей час сидів на гуманітарній парі, тримаючи стаканчик кави з автомата і, втомлено сперши голову на плече Хьон Міна, намагався не заснути.