РОЗДІЛ 29
Попри те що агентство не тиснуло на медіа з вимогою публікувати матеріали про Чхе Уджіна як актора, інформацію про нього вже почали викопувати. Якби ці люди знали, що Чхе Уджін уже є артистом DS, вони б без вагань почали відкрито його просувати.
За своєю природою медіа й агентства перебувають у взаємовигідних стосунках. Вони намагаються не псувати одне одному життя, підгодовують одне одного інформацією, роблять послуги навіть без прямого запиту. Такі відносини потребують зусиль, але вони того варті.
Після перегляду Чан Су-Хван ще раз усвідомив важливість цих зв’язків, побачивши статтю з фото Пар Міна, де той скривився у невдалий момент. Варто лише зазнатися після успіху й піти проти медіа — і тебе «нагородять» подібними кадрами. Не треба боятися преси, але зловживати становищем і ігнорувати контекст — дурість.
Чан Су-Хван поглянув на офіційний постер Death Hill і рекламні матеріали, розкладені поруч на столі. На постері — обличчя двох головних акторів і їхні імена великим шрифтом. Ім’я Чхе Уджіна — внизу, серед інших акторів, дрібним текстом. У промоматеріалах — те саме: якщо спеціально не шукати, його ім’я важко помітити.
Зате, на відміну від постера, обличчя Уджіна в промо видно чітко. Є кадр сцени перед поцілунком: він сидить зверху на героїні, що на дивані, тримає її за підборіддя. Хоч вони й на задньому плані, сцена займає третину постера. Є й інші кадри: він несе героїню на руках; він клеїть їй пластир на поранене обличчя. У різкому контрасті з Пак Міном, у якого з героїнею — лише втеча, тримаючись за руки. Порівняння чітко показувало: між Чхе Уджіном і героїнею формується справжня любовна лінія. І ці кадри були не просто гарними — вони були сексуальними.
Причина різниці між офіційним постером і промоматеріалами проста: за Пак Міном стояв інвестор. Ходили чутки, що Пак Мін, повернувшись після зйомок реклами за кордоном, став вороже ставитися до Че Уджіна за те, що той «забрав» його сцени. Точніше — це була відверта помста.
Його безрозбірлива агресія до новачка, який насмілився перетягнути на себе увагу, призвела до тиску на продакшн через інвестора. Іншого пояснення, чому Чхе Уджіна не запросили ні на пресконференцію, ні на прев’ю, ні на інтерв’ю, просто не існувало. У галузі всі знали: спонсор Пак Міна — найбільший інвестор Death Hill. І якби це був звичайний інвестор, вона не змогла б так агресивно та однобоко проштовхувати вигоди для Пак Міна. Вона поводилася так, ніби їй байдуже на повернення вкладених грошей. Схоже, її метою було не заробити, а потішити Пак Міна. Через її свавілля режисер Мун, очевидно, натерпівся чимало.
На відміну від постера, промоматеріали випустили в останній можливий момент. Якби їх підготували заздалегідь, інвестор цілком міг би вирізати обличчя Чхе Уджіна. Саме тому після прес-показу він і став відомий як «Невідомий актор». Його ім’я було складно знайти — ім’я персонажа в фільмі взагалі не звучало. У фіналі він лише запитував героїню, чи знає вона його ім’я.
В офіційному інтерв’ю після перегляду Мун Син-Квон між іншим згадав, що Чхе Уджін — лише новачок. Він зробив це ненав’язливо, не акцентуючи. Головна причина — присутність інвестора Пак Міна. Мун сказав, що просто взяв новачка на потрібну роль і вдячний йому за чудову роботу, яка врятувала одну зі сцен. Він говорив лише про фільм і максимально уникав теми акторів.
Хай яким відомим був режисер, без інвесторів він не зніме бажаного фільму — бюджети ростуть. Влада капіталу — неминуча. Але цього разу Мун був надто жадібним. Безглузді інвестиції знижують якість мистецтва. І він гірко усвідомив: достатньо одного неправильного кроку — і фільм можна угробити.
— Уджін, напевно, ще не знає.
Він, швидше за все, не знав, що фраза «Невідомий актор» зараз — один із найпопулярніших пошукових запитів. Уджін майже не сидів в інтернеті й мав обмаль джерел інформації. Навіть побачивши тренди, він навряд чи зрозумів би, що це про нього.
Хлопець, який завжди знав, що робити, і робив це бездоганно, дивним чином був повільним і байдужим у власних справах. Коли люди перешіптувалися про якогось красеня, він оглядався, думаючи, що мова не про нього.
— Ну, ця скромність теж чарує.
Чан Су-Хван не вважав за потрібне міняти характер Уджіна. Навіть якщо він не айдол, така натура притягує фанатів. Водночас Уджін не був наївним дурником — де б він не був, за нього не доведеться хвилюватися.
А от у Муна Син-Квона справи йшли кепсько. Після зйомок інтерв’ю для вар’єте Пак Мін відтягнув його вбік і почав скандал.
— Режисере, як таке могло статися? Як ви змонтували фільм, що люди вирішили, ніби другорядний персонаж — головний герой?!
Завжди бездоганне, мов скульптура, обличчя Пак Міна перекосилося від злості. Після показу його більше бісили похвали «невідомому актору», ніж критика власної гри.
— Скільки разів повторювати? Сцена була потрібна, актор зіграв добре — вийшов сильний епізод. Якби ти теж добре зіграв, проблем не було б. У чому питання?
Мун уже точно знав: з Пак Міном він більше ніколи не працюватиме. І спонсор теж більше не вкладе жодної копійки в його фільми. Але реліз ще не відбувся, тож вони трималися цивільно — попереду були покази й тури.
— Але ж це моя сцена!
Якби ти її зіграв, ми б угробили фільм, — подумав Мун, але стримався.
— Ти поїхав знімати рекламу за кордон. Ми мали тиждень нічого не робити й чекати? І взагалі, мені байдуже, хто грає, якщо результат добрий.
— Ви мали чекати! Мій спонсор вклав гроші!
Ось тут Пак Мін перетнув межу. Мун, який уже пережив творчу кризу через ці «брудні» гроші, не витримав. Він ткнув пальцем у того, хто ледь не знищив фільм і його репутацію.
— Так, я терпів твою гру через неї. Без неї я б узагалі вирізав тебе з фільму! Ти серйозно думаєш, що мав грати ті сцени? Що змінилося б? Усі й так кажуть, що ти актор, який не вміє грати і живе лише за рахунок зовнішності. Навіщо тобі чужі сцени, якщо зі своїми ти не впорався? Схаменися і заткнися, нікчемний акторе!
Попри славу «короля бокс-офісу», Мун мав добрий характер і завжди шанобливо ставився до команди. Він ніколи не кричав так на актора.
— Як… як ви могли таке сказати?
— Я щось неправильно сказав? Я ніколи більше з тобою не працюватиму. Якщо знайдеться божевільний, який захоче знімати з тобою фільм — я зроблю все, щоб цього не сталося. Не подобається? Можеш не з’являтися ні на показах, ні на заходах. Є інша людина, яку я волів би там бачити. Зникни з моїх очей!
Треба було зробити це раніше.
Спершу він терпів Пак Міна через інвестора. Потім — заради фільму. Потім — заради каси. Але всьому є межа. Як можна працювати з актором, який не поважає режисера?
Пак Мін стояв приголомшений. Від дебюту його називали найкрасивішим чоловіком Кореї. Його поважали і глядачі, і великі фігури індустрії. Навіть зараз, попри критику акторської гри, він усе ще був Пак Мін.
Акторів з такими ж проблемами вистачало, але в нього була унікальна зовнішність. Якби обирали з кількох однаково слабких акторів, усі взяли б саме його.
— Він прийде до тями, коли його нормально порівняють і поставлять на місце.
Пак Мін зловісно посміхнувся і набрав номер.
— Нуним!
Голос у нього миттєво став солодким — не порівняти з тоном, яким він говорив із режисером. Жінка вислухала його скарги, втішила, розлютилася за нього — і зрештою пообіцяла дати те, чого він хоче.
Менше ніж за 30 хвилин Мун отримав дзвінок: Чхе Уджіна можна запросити на VIP-показ. Та сама людина, що перекривала йому всі можливості, раптом заявила, що «краще, щоб усі актори були разом».
Мун на мить завис.
— Це що, вибачення Пак Міна?
Режисер, який понад усе хотів запросити Уджіна, вирішив прийняти це саме так.
— Ну, він же перший наговорив дурниць.
Мун зрадів і подзвонив Уджіну. Йому не треба було довго пояснювати. Він просто хотів сказати:
~
«Ти ще мене не знаєш, але я такий от, зрозумів?»
~
Але довелося чекати.
— Уджін заснув під час догляду. Будити? — запитала Хван І-Йон, взявши його телефон.
Вона знала, хто дзвонить, і була максимально ввічливою, хоч і без ентузіазму. Мун поклав слухавку, сказавши, що подзвонить пізніше, і став чекати.
Мить, на яку всі чекали, нарешті настала.
Мун Син-Квон хотів покликати Уджіна — того, хто ось-ось мав увійти в новий світ.