«Сяо Сін, як ти дізнався... про цю справу?»
Щойно Ся Ань це сказала, маленький хлопець, який щойно був таким розслабленим, одразу знову став напруженим.
Більше того, в його напруженому виразі обличчя була навіть деяка винуватість.
«Мамо... я... я...»
Маленький хлопець довго «якав», але так і не зміг нічого пояснити.
Побачивши, що маленький хлопець виглядає таким розгубленим і, здається, намагається не розкрити правду, Ся Ань одразу насупила брови.
Це було справді... рідкісне явище, коли її слухняний син так вагався і намагався не говорити правди.
Це ще більше підтверджувало серйозність цієї справи.
Хто саме розповів це її слухняному синові?
Раптом Ся Ань згадала ще одну річ.
Це був той — загадковий хакер.
Тоді вони не знали, що у Ся Цзінхао так багато компромату, але той загадковий хакер знав.
І знав так детально.
Найголовніше, він надіслав це саме їй...
Чи може це бути пов'язано з тим загадковим хакером?!
Ся Ань одразу відчула тривогу.
Якщо це справді пов'язано з цим хакером, то чому він знає так багато?
Чи може... вона не єдина, хто перенісся в цю книгу?
Маючи багато думок у голові, Ся Ань тепер ще більше не збиралася дозволити своєму слухняному синові ухилитися від відповіді.
Вона твердо вирішила дізнатися правду від маленького хлопця!
«Сяо Сін, скажи мамі правду. Скажи мені, хто розповів тобі про ці речі».
Ся Ань пильно дивилася на Ся Сінченя, у її темних очах була невимовна серйозність і рішучість.
Маленький хлопець також знав, що він повинен сказати правду своїй мамі-феї.
Тільки...
Таємнича особа в його голові продовжувала кричати —
<Малий, ти не можеш сказати їй правду. Скажи, що хакер надіслав тобі електронного листа на твій комп'ютер і розповів про це. Ти не смієш говорити правду, інакше твоя мама тебе не любитиме.>
Почувши нетерплячі слова таємничої особи в своєму мозку, маленький хлопець міцно стиснув губи.
«Хто ти? Чому я не можу сказати мамі? Якщо ти зараз не скажеш правду, я розповім мамі».
Маленький хлопець міцно стиснув руки, відчуваючи деяку напругу.
Ця таємнича особа раптово з'явилася в його голові незабаром після того, як його мама-фея забрала його додому.
Хоча ця таємнича особа супроводжувала його довгий час, навчила його багатьом речам і дозволила йому дізнатися багато про що, він досі не знав, хто ця таємнича особа, що раптово з'явилася в його голові.
І він також не знав, чому вона з'явилася в його голові.
Але він був упевнений, що ця таємнича особа, яка раптово з'явилася в його голові, не мала до нього злого наміру.
<Добре, я можу сказати тобі, хто я. Але ти повинен мені пообіцяти, що не розкажеш про моє існування.>
«Хто ти?»
<Мене звати Фу Юй. Насправді... я це ти, ти в майбутньому. Ми, в певному сенсі, одна й та сама людина. Ось чому я знаю так багато про тебе, і не заподію тобі шкоди.>
«...!!»
Отримавши цю відповідь від таємничої особи, маленький хлопець миттєво застиг.
Будучи таким маленьким, він не міг осмислити таку шокуючу відповідь.
Зараз вся його маленька голова була зайнята думкою —
Чому його майбутнє «Я» зветься Фу Юй?
Це також привернуло увагу Ся Ань до дивної поведінки маленького хлопця.
«Сяо Сін? Сяо Сін, що з тобою?»
Ся Ань потягнула Ся Сінченя і пильно дивилася на свого сина.
Раптом у неї виникла дуже абсурдна думка.
Однак незабаром її дуже абсурдна думка підтвердилася...
«Мамо, я...»
<Запам'ятай, не смій розкривати моє існування.>
Маленький хлопець проігнорував голос у своєї голові прикусив нижню губу і розповів усе.
«Мамо, в моїй голові насправді живе ще одна людина. Причина, чому я знаю, що я не дитина мами, — це тому, що той голос мені це сказав...»
<Малий! Ти мене обдурив!>
Фу Юй з майбутнього сердито закричав у голові Ся Сінченя.
Але в цей час маленький хлопець вже вирішив розповісти все своїй мамі-феї.
Його мама-фея була настільки добра до нього, що навіть була готова відмовитися від своєї рідної дитини заради нього. Він відчував, що може розкрити всі свої секрети своїй мамі-феї...
«Голос?!»
Ся Ань, почувши слова маленького хлопця, не встигла здивуватися, як маленький хлопець продовжив:
«Він сказав, що його звуть Фу Юй, і що він — це я в майбутньому».
<Ся Сінчень!>
«Боже?!»
Ся Ань справді не очікувала, що її абсурдна думка справді здійснилася?!
Просто вона не очікувала, що той, хто розповів про це її слухняному синові, буде дорослий Сінчень.
Ні, точніше, це був головний антагоніст з роману...