Краще життя?
Насправді Ся Ань не вважала, що надавати дитині лише матеріальні блага — це хороше життя.
Особливо для такої шанобливої дівчинки, як Чжу Бай Сюе.
Крім того, вона знала про майбутній розвиток Чжу Бай Сюе.
Хоча у неї не було такого сприятливого матеріального середовища, як у Фу Аньці, і її кругозір був не таким широким, як у Фу Аньці.
Проте, Чжу Бай Сюе була дуже працьовитою і цілеспрямованою дитиною, а також дуже розумною.
Тоді на вступних іспитах до коледжу вона вступила до найкращого університету країни з високим балом.
При цьому вона не приділяла всю свою енергію навчанню, а більшість часу допомагала батькам розділити тягар життя.
Отже, для такої дитини ніколи не було проблеми з вузьким кругозором.
Вона вірила, що як тільки вона виросте і закінчить університет, майбутнє Чжу Бай Сюе буде безмежним.
Саме тому Ся Ань думала про те, щоб просто дати родині Чжу велику суму грошей.
Однак Ся Ань знала про майбутню ситуацію Чжу Бай Сюе, а Сюй Тяньтянь — ні.
Тому вона розуміла нинішні думки Сюй Тяньтянь.
«Добре, Тяньтянь, ходімо, побачимося зі Сяо Сюе».
Після того, як Ся Ань кілька разів вимовила це ласкаве ім'я, «Сяо Сюе», вона нарешті звикла до нього.
«Тоді поїхали до школи Сяо Сюе. Зараз майже обід, і щодня після уроків Сяо Сюе повертається додому, щоб приготувати обід і принести його батькам».
Оскільки Сюй Тяньтянь все розслідувала, вона добре знала денний розклад родини Чжу Бай Сюе.
Саме тому вона так шкодувала Чжу Бай Сюе і хотіла переконати Ся Ань передумати і забрати цю слухняну та розумну дитину.
«Тоді поїхали до школи».
Ся Ань нічого не сказала, але в її серці було глибоке почуття, що донька оригінальної власниці тіла була справді дуже слухняною та розумною. Дитина, якій було лише сім років, вже могла готувати їжу для своїх батьків.
Машина швидко під'їхала до школи, де навчалася Чжу Бай Сюе. Оскільки це було невелике містечко, початкова школа тут була не дуже хорошою.
Будівля школи виглядала дуже старою, і територія була не дуже великою.
Надворі школи стояло кілька старих велосипедів, які виглядали брудно і створювали відчуття відсталості.
Дивлячись на цю початкову школу в маленькому містечку, Ся Ань трохи насупилася.
Через Ся Сінченя вона, певною мірою, все ж таки надавала великого значення освіті дітей.
Школи, які вона обрала для Ся Сінченя, були найкращими за рівнем викладання.
А тепер вона дивилася на школу, де навчалася Чжу Бай Сюе, яка була такою старою та занедбаною. Порівнюючи її зі школою Ся Сінченя, яка була всесвітньо відомою елітною школою.
Раптом вона краще зрозуміла проблему «кругозору», про яку говорила Сюй Тяньтянь.
Школи двох дітей були як небо і земля.
Вона спочатку думала, що Чжу Бай Сюе розумна, і навіть без сторонньої допомоги, якщо сімейний фінансовий стан не буде тягарем, вона обов'язково досягне успіху.
Але цей успіх був лише порівняно зі звичайними людьми.
Якщо порівнювати її з Ся Сінченем і Гу Шумо, вона вже програла на старті. Навіть якщо Чжу Бай Сюе вступить до найкращого університету країни і закінчить його.
Вона все одно не зможе зрівнятися з Ся Сінченем і Гу Шумо.
Можливо, навіть Фу Аньці вона не зможе перевершити...
Різниця між людьми, в багатьох випадках, може бути визначена не лише здібностями людини, а й, насправді, здебільшого, тісно пов'язана з середовищем, у якому вона зростає.
«Ось вона, ось вона! Сестро Ся Ань, дивись! Це Сяо Сюе! Наша Сяо Сюе така гарна!»
Поки Ся Ань була занурена в роздуми, Сюй Тяньтянь раптом збуджено закричала.
Почувши слова Сюй Тяньтянь, Ся Ань підняла голову і подивилася у вікно машини.
Лише одного погляду було достатньо, щоб Ся Ань впізнала Чжу Бай Сюе.
Хоча там було багато учнів, Чжу Бай Сюе виділялася серед натовпу школярів.
Волосся чорне, як чорнило, шкіра біла, як сніг, пара прекрасних очей, здавалося, містила зірки, яскраво сяючи.
Навіть у випраному до блідості одязі вона була неймовірно красивою і милою. Стоячи в густому натовпі, вона, здавалося, випромінювала світло, привертаючи увагу з першого погляду.
«Сестро Ся Ань, очі Сяо Сюе — точнісінько як твої».
Сюй Тяньтянь дивилася на Чжу Бай Сюе, наче бачила мініатюрну Ся Ань, і її серце було сповнене радості.
Насправді, Чжу Бай Сюе не була на сто відсотків схожа на Ся Ань, але, оскільки вони були матір'ю і донькою, вони були схожі на сім-вісім десятих.
Просто Чжу Бай Сюе ще маленька, і риси її обличчя ще не повністю сформувалися. Якщо не придивлятися, то здавалося, що вони лише трохи схожі, але ніхто б не пов'язав їх.
Однак Сюй Тяньтянь була головною відданою шанувальницею Ся Ань і бачила Ся Ань щодня, тому вона чітко помітила, що риси обличчя Чжу Бай Сюе були дуже схожі на риси обличчя Ся Ань, і вони були точно рідними матір'ю та донькою.
«Так».
Ся Ань подивилася на маленьку дівчинку, яка справді була трохи схожа на оригінальну власницю тіла, і ледь помітно кивнула.
Чжу Бай Сюе була схожа не стільки на неї, скільки на оригінальну власницю тіла.
Нинішній вигляд Чжу Бай Сюе, ймовірно, був таким, як виглядала оригінальна власниця тіла, до того як вона вселилася в неї.
Можна було обійтися без тесту ДНК, щоб підтвердити, що Чжу Бай Сюе була донькою оригінальної власниці тіла.
«Сяо Сюе, до зустрічі по обіді~»
«Бувай, Бай Сюе~»
«Всім до зустрічі по обіді~»
Під сонячним світлом Чжу Бай Сюе солодко посміхнулася, попрощалася зі своїми однокласниками та друзями, а потім її маленьке тіло сіло на старий велосипед, який не зовсім відповідав її зросту, і поспішило додому.
«Схоже, що дівчинка має хороші стосунки з людьми». - тихо сказала Ся Ань, дивлячись на маленьку фігурку Чжу Бай Сюе на велосипеді.
«Звісно. Сестро Ся Ань, у нашої Сяо Сюе чудові стосунки! Усім дітям у школі подобається наша Сяо Сюе, і всі вони прагнуть з нею дружити».
По дорозі Сюй Тяньтянь скористалася нагодою, щоб похвалити Чжу Бай Сюе перед Ся Ань.
Якби хтось не знав, він міг би подумати, що Чжу Бай Сюе — донька Сюй Тяньтянь.
Це невелике містечко було не дуже великим. На машині можна було об'їхати його за півгодини.
І це на низькій швидкості.
Тому Чжу Бай Сюе доїхала від школи додому менш ніж за десять хвилин.
Машина, що їхала за велосипедом дівчинки, також зупинилася неподалік.
Родина Чжу Бай Сюе жила не в багатоквартирному комплексі, а в районі самобудівних цегляних будинків, і навколишнє середовище було, м'яко кажучи, не дуже хорошим.
Хоча Сюй Тяньтянь була психологічно готова, побачивши умови проживання Чжу Бай Сюе на власні очі, вона відчула ще більше жалю.
«Наша Сяо Сюе жила в такому місці весь цей час... це справді розбиває серце...»
Коли здійнявся дим від приготування їжі, Чжу Бай Сюе знову з'явилася з двома залізними ланч-боксами в руках.
Було видно, як маленька дівчинка обережно поклала два залізні ланч-бокси в кошик велосипеда, а потім швидко поїхала на велосипеді до місця роботи батьків.
Оскільки місце роботи Чжу Даціна знаходилося недалеко від фабрики Ван Ланьчжи, пара Чжу в обідній час знаходила час, щоб зібратися разом і чекати, поки Чжу Бай Сюе принесе їм їжу. Потім родина з трьох осіб обідала на відкритому повітрі.
Ось так, після того, як вони попередили своїх колег, вони пішли до місця, де зазвичай обідали зі своєю дорогоцінною донькою.
«Тату! Мамо~!»
Не встигла пара Чжу прийти, як побачила свою семирічну доньку, яка під'їхала до них на велосипеді.
«Сяо Сюе, повільніше».
«Сяо Сюе, обережніше, не поспішай».
...
Дивлячись на теплу атмосферу цієї родини з трьох осіб, Ся Ань, насправді, відчула полегшення.
Хоча умови життя дівчинки були дуже важкими, було видно, що характер у неї хороший, і вона була щаслива.
Посмішки на обличчях усіх трьох членів родини були сповнені щастя, прості та чисті.
Вони справді почувалися щасливими і не вважали своє життя важким.
«Сестро Ся Ань, Сяо Сюе так гарно посміхається».
Навіть Сюй Тяньтянь, побачивши посмішку Чжу Бай Сюе, спрямовану на пару Чжу, була зворушена.
Вона також зрозуміла, що мала на увазі Ся Ань.
Звісно, матеріальне життя важливе, але це почуття щастя, яке дає душевний спокій, неможливо компенсувати матеріальними благами.
...
«Тату, мамо, та чорна машина дуже дивна. Я бачила її, коли йшла зі школи...»
Сюй Тяньтянь і Ся Ань у машині не очікували, що маленька дівчинка, яку вони вважали щасливою і простою, була насправді дуже пильною.
Коли вони стежили за нею, вони трималися на певній відстані.
Крім того, вони думали, що дівчинці лише сім років, і вона нічого не помітить.
Але вони й подумати не могли!
Маленька дівчинка справді дуже розумно їх виявила!
Більше того, вона запідозрила недобре і дуже вміло повідомила про це своїм батькам.
Це справді стало несподіванкою для Ся Ань та Сюй Тяньтянь.
«Справді?! Та машина справді весь час їхала за тобою?!»
Ван Ланьчжи, почувши слова своєї дорогоцінної доньки, одразу розширила очі й насторожено озирнулася.
Але, побачивши, що чорна машина виглядає дуже дорогою, вона трохи завагалася.
«Так, я пам'ятаю номерний знак».
Маленька дівчинка кивнула і тихо пробурмотіла.
«Справді? Тоді тато піде подивиться».