«Сяо Сін?!»
Ся Ань щойно закінчила всю свою роботу і збиралася найближчим часом повернутися до Сполучених Штатів, щоб перевірити, як справи у двох малюків.
Але вона не очікувала, що її син з'явиться прямо перед нею.
І то сам!
«Чому ти раптом повернувся?! І ти сам?!»
Ся Ань була дуже налякана, побачивши, що її син прийшов сам із рюкзаком.
«Мамо...»
У цей момент, коли Ся Сінчень побачив Ся Ань перед собою, і це не було ілюзією, він щасливо посміхнувся, його обличчя осяяла яскрава усмішка, а потім він знепритомнів.
«Сяо Сін!!»
...
«Сестро Ся Ань, не хвилюйся, Сяо Сін просто перевтомився, лікар сказав, що йому стане краще після відпочинку».
Стоячи в палаті, де пахло дезінфікуючими засобами, Ся Ань слухала Сюй Тяньтянь, але на її обличчі не було жодного розслаблення.
«Тяньтянь, що, чорт забирай, сталося з Сяо Сіном? Хіба ти не казала, що за ним доглядають? Чому він раптом сам повернувся в країну?»
Ся Ань відчувала, як її серце стискається, коли думала про те, що її син сам сів на літак зі Сполучених Штатів до Китаю, а потім знайшов її.
Навіть якщо її син був розумним і генієм, він все одно був маленькою дитиною.
«Сестро Ся Ань, не хвилюйся. Це моя провина. Сяо Сін останнім часом весь час хотів повернутися до тебе, але помічники, які доглядають за Сяо Сіном і Сяо Цанем, також знали, що ти скоро повернешся. Тому вони весь час говорили Сяо Сіну почекати».
«Але я не очікувала, що Сяо Сін буде настільки нетерплячим...»
Сюй Тяньтянь справді не очікувала, що син її богині буде настільки геніальним.
У такому юному віці він зміг здійснити низку шахрайських дій, обдуривши всіх, і справді сам прилетів літаком.
Він навіть не зіткнувся з жодною небезпекою по дорозі і благополучно дістався до Ся Ань.
На щастя, цей малюк був розумним, інакше, якби цей маленький предок справді загубився, вона справді не знала б, як постати перед своєю богинею.
«Ех, забудь, забудь, у цьому не можна звинувачувати лише тебе».
Ся Ань легенько зітхнула і повільно підійшла до малюка. Вона підняла руку і ніжно погладила рожеву щоку малюка.
Опустивши голову, вона подивилася на це чисте і гарне личко, і їй стало дуже смішно.
«Ти, малюк, чого ти поспішаєш? Я ж все одно повертаюся».
Вона тихо пробурмотіла, і щойно збиралася піти, щоб приготувати малюкові щось поїсти, раптом її руку міцно схопила маленька ручка.
Ся Ань спочатку подумала, що малюк прокинувся, але не очікувала, що він все ще спить.
Коли він схопив її, його очі були міцно заплющені.
«Мамо... не йди... мамо... не кидай мене...»
Почувши тихе бурмотіння малюка уві сні, Ся Ань не могла не насупитися.
«Сяо Сін, тихенько, мама не піде. І мама не покине тебе, мама завжди буде з тобою...»
Ся Ань тихо говорила, ніжно гладячи маленьку голову малюка.
Після такого ніжного заспокоєння Ся Ань малюк, який був дуже неспокійним і говорив уві сні, нарешті поступово заспокоївся.
Побачивши, що малюк заспокоївся, Ся Ань знову міцно насупилася.
Що ж трапилося? Чому її слухняний син такий невпевнений?
Навіть коли він раніше був прив'язаний до неї, він ніколи не був настільки невпевненим.
«Невже щось трапилося в Сполучених Штатах...?»
Ся Ань тихенько пробурмотіла і зв'язалася з іншим малюком.
Але Сяо Цань, якого Ся Сінчень покинув у Сполучених Штатах, сказав, що в Сполучених Штатах усе було нормально, і нічого не сталося.
Тепер Ся Ань справді була спантеличена.
Проте, вона не встигла довго роздумувати над цим, як її голова була зайнята іншою справою.
«Алло, Ся Ань. Це Ся Цзінхао, я хочу з тобою поговорити».
Ся Ань справді не очікувала, що Ся Цзінхао матиме сміливість зателефонувати їй.
І так спокійно запропонувала, що хоче з нею поговорити?
Ця жінка справді... дуже смілива.
«Добре, чудово, я теж хочу з тобою поговорити».
Ся Ань легко посміхнулася і байдуже прошепотіла.
Після того, як вони домовилися, Ся Ань не очікувала, що Ся Цзінхао буде такою нетерплячою, і вони домовилися зустрітися сьогодні.
Тому вона подивилася на малюка, який ще не прокинувся, залишила його під наглядом свого помічника, і поїхала до місця зустрічі з Ся Цзінхао.
Місцем, де вони домовилися зустрітися, було дуже приватне кафе. Завдяки високій приватності, сторонні люди не могли туди потрапити, а клієнти всередині мали окремі простори для обговорення справ.
«Клац!»
Ся Ань відчинила двері і побачила, що Ся Цзінхао вже сиділа в окремій кімнаті.
Сьогодні Ся Цзінхао була одягнена у висококласний костюм від Chanel, усе було в класичному стилі. Кожен предмет одягу та прикрас коштував чималих грошей.
Це дуже добре підкреслювало темперамент Ся Цзінхао.
«Ся Ань, ти справді швидко прийшла. Здається, ти дуже зацікавлена мною».
Почувши слова Ся Цзінхао, Ся Ань безмовно закотила очі.
«Ні, я не зацікавлена тобою. Я просто хочу подивитися, наскільки жалюгідною ти виглядаєш останнім часом. Зрештою, ваша родина Ся скоро буде знищена».
Ся Ань сказала ці слова з дуже спокійним виразом обличчя, але, незалежно від того, як вони звучали, вони були надзвичайно провокаційними.
У будь-якому випадку, ці слова Ся Ань змусили Ся Цзінхао заскреготати зубами від гніву.
«Що, Ся Цзінхао, ти подзвонила мені цього разу, щоб просити за свою родину Ся?»
Ся Ань спокійно сіла на зручний диван і, посміхаючись, подивилася на Ся Цзінхао.
Почувши слова Ся Ань, Ся Цзінхао прикусила губу, потім, здавалося, щось згадала, і раптом розслабилася. Наче вона знайшла слабке місце Ся Ань, вона зайняла домінуючу позицію і також з напівусмішкою подивилася на Ся Ань.
«Просити тебе? Ся Ань, я думаю, що це ти маєш просити мене».
Ся Цзінхао підняла брову, дістала з сумки фотографію і поклала її на журнальний столик перед Ся Ань.
«Що це?»
Ся Ань опустила голову і подивилася на фотографію, яку Ся Цзінхао поклала на журнальний столик.
Ця фотографія була досить старою, і через неправильне зберігання, вона вже трохи пожовкла.
«Ся Ань, ти не знаходиш, що ця дитина схожа на тебе?»
Почувши слова Ся Цзінхао, Ся Ань одразу зрозуміла, чому Ся Цзінхао раптом дістала з кишені фотографію дитини.
Схоже, Ся Цзінхао збиралася поговорити з нею відкрито.
І якщо вона правильно вгадала, то дитина на цій фотографії була її дитиною.
«Зовсім ні».
Ся Ань байдуже глянула на дитину на фотографії. Оскільки вона щойно народилася, риси обличчя ще не сформувалися.
Не кажучи вже про те, на кого вона схожа, вона навіть не могла визначити, хлопчик це чи дівчинка.
«Тоді подивися на цю».
Ся Цзінхао не дуже переймалася реакцією Ся Ань, і одразу дістала з сумки другу фотографію.
«А як щодо цієї фотографії?»
Особи та фон на цій другій фотографії були набагато чіткішими, ніж на першій!
Якщо перша фотографія була однією фотографією дитини віком у кілька місяців.
То на другій фотографії було більше людей, а саме, пара закоханих батьків.
Хоча ці батьки виглядали досить звичайно, їхня донька виглядала настільки гарною і вишуканою, що зовсім не була схожа на їхню дитину.
Коли Ся Ань побачила цю другу фотографію, вона ще більше переконалася, що дівчинка на фотографії була дитиною Ся Ань.
Виявляється, оригінальна власниця тіла народила доньку.
Ся Ань подумки зітхнула, але чомусь вона завжди відчувала, що ця дівчинка на фотографії була трохи знайомою.
«Ся Ань, я думаю, ти така розумна, що повинна була здогадатися. Твій син — не твій рідний. Тому що тоді ти народила лише доньку».
Побачивши, що Ся Ань пильно дивиться на фотографію, Ся Цзінхао нарешті відчула гордість.
Схоже, Ся Ань все ж таки дуже переймалася своєю рідною донькою.
Тц, значить, план її батька справді може спрацювати...
Але Ся Цзінхао ніяк не очікувала, що цього разу вона знову помилилася.
Ся Ань насправді не так вже й переймалася дівчинкою на фотографії, як вона собі уявляла.
«Ся Ань, хочеш знати, де твоя рідна донька? І як вона живе?»
У цей момент Ся Цзінхао справді не терпілося розповісти Ся Ань про те, яке важке і просте життя вела її рідна донька всі ці роки.
І про те, яка вона була нещасна.
На жаль, вона не встигла насолодитися цим моментом, як слова Ся Ань ледь не задушили її.
«Проси мене, ха-ха-ха! Ся Ань, проси...» - мене.
Проте, горді слова Ся Цзінхао були перервані Ся Ань.
«О, мені зовсім не цікаво знати».
Сказавши це, Ся Ань встала з дивана, збираючись піти.
«Що?! Ся Ань, ти не хочеш знати про свою рідну доньку?!»
Проте, у відповідь на запитання Ся Цзінхао, Ся Ань спокійно підняла брову і байдуже сказала:
«Моя дитина — лише Ся Сінчень».