«Сюй Тяньтянь?»
Ся Ань справді не очікувала, що Хань Юе порекомендує їй саме цю людину.
Хоча вона вже не мала про неї чітких спогадів, але завдяки своїй чудовій пам'яті вона все ж згадала цю людину.
Ця Сюй Тяньтянь була не ким іншим, як тією маленькою співробітницею, яка провела її, коли вона вперше прийшла в компанію Хань Юе обговорювати контракт.
«Ах, це вона. Чому ти рекомендуєш мені її?»
Ся Ань з деяким нерозумінням подивилася на Хань Юе, зовсім не розуміючи, чому він ні з того ні з сього порекомендував їй цю людину.
«Ти ж сказала, що хочеш, щоб людина, якій ти можеш довіряти, керувала твоєю кар'єрою? Тоді я можу сказати, що Сюй Тяньтянь — найкращий вибір».
Хань Юе посміхнувся і сказав цілком впевнено.
Однак, слухаючи слова Хань Юе, Ся Ань підняла брову.
«Справді? Чому ти так вважаєш?»
«Ця Сюй Тяньтянь не стороння, вона племінниця Старого Сюй».
«Ти сказав, що Сюй Тяньтянь — племінниця режисера Сюй?»
Ся Ань не очікувала, що дівчина, яку вона бачила лише кілька разів, насправді є родичкою режисера Сюй.
«Авжеж, рідна, пряма племінниця. І, до речі, Сюй Тяньтянь — твоя фанатка!»
Хань Юе посміхнувся і кивнув, назвавши дві найважливіші причини, чому він порекомендував Сюй Тяньтянь стати її менеджером.
Почувши, що Сюй Тяньтянь ще й її фанатка, Ся Ань не могла не розсміятися.
Тому вона й думала, чому, коли вона бачила Сюй Тяньтянь раніше, їй здавалося, що дівчина завжди була неуважною.
Виявляється, вона була її фанаткою.
«І це ще не все. Я рекомендую її, тому що ця дитина закінчила серйозну школу комунікацій, і, як ти знаєш, вона племінниця Старого Сюй, тому її родина також має деякі зв'язки в індустрії розваг. Хоча Сюй Тяньтянь ще трохи молода, але керувати такою великою зіркою, як ти, яка вже стала популярною і не має великих амбіцій та прагнення до успіху, її буде більш ніж достатньо».
Після ретельного аналізу Хань Юе, Ся Ань справді відчула, що Сюй Тяньтянь, про яку говорив Хань Юе, була найкращим вибором для керування її роботою в індустрії розваг.
Вона була людиною, якій можна довіряти з боку Хань Юе, і водночас її фанаткою. З такою комбінацією, як вона могла її зрадити?
Тож Ся Ань рішуче кивнула.
«Гаразд, але якщо ти не будеш моїм менеджером, тоді одне реаліті-шоу не рахується».
Хоча Ся Ань вже вирішила взяти Сюй Тяньтянь, вона все ж вирішила поторгуватися.
«Гей! Ся Ань, ти справді занадто скупа! Сюй Тяньтянь, як твій менеджер, буде набагато кращою, ніж я. А ти, навпаки, зменшила умови вдвічі. Чому ти стаєш дедалі скупішою! І це при тому, що ти зараз так популярна!»
Хань Юе, почувши слова Ся Ань, несвідомо закотив очі і почав голосно обурюватися.
Однак, незважаючи на обурювання, Хань Юе не брав це близько до серця.
Зрештою, отримати пріоритет у співпраці від Ся Ань, цієї скнари, вже було для нього вигідно.
У майбутньому буде багато людей, які захочуть співпрацювати із Ся Ань.
Якщо він зможе отримати це право, це вже буде величезною перевагою.
Не кажучи вже про те, що Ся Ань справді погодилася взяти Сюй Тяньтянь своїм менеджером!
«Вважаєш, що програв? Гаразд, тоді не будемо співпрацювати».
Ся Ань побачила, що Хань Юе лише прикидається, і насправді він був дуже задоволений.
Тому вона пожартувала з посмішкою.
«Ні, ні, ні, я дуже задоволений! Дуже задоволений! Не хвилюйся, я негайно вирішу справу з менеджером! Я зараз же повідомлю Сюй Тяньтянь, щоб вона якнайшвидше приїхала до США і зустрілася з тобою».
«Добре, дякую за турботу, брате Хань».
Попрощавшись із Хань Юе, Ся Ань потягнулася, думаючи, що її двоє дітей, мабуть, вже повертаються.
Щойно вона подумала про це, як побачила, що двоє її маленьких хлопчиків повертаються з синцями та подряпинами.
«Що... що з вами сталося?!»
Ся Ань просто не могла повірити своїм очам. На обличчях її дорогоцінного сина та дорогоцінного онука Старого Ґу були сині та фіолетові плями, які виглядали особливо жахливо на їхніх ніжних білих обличчях.
«Мамо, ми, ми в порядку, ми просто випадково зіткнулися...»
Ся Сінчень, побачивши, що Ся Ань вдома і спіймала їх на гарячому, одразу ж підібрав губи і тихо пробурмотів.
Однак Ся Сінчень був дуже розумним перед іншими, але перед Ся Ань він перетворювався на маленького дурника.
Він зовсім не вмів брехати!
Щоразу, коли він брехав Ся Ань, його маленька голівка несвідомо опускалася, а його великі чорні очі навіть не наважувалися дивитися на Ся Ань.
Щойно вона бачила такий вигляд свого сина, вона знала, що він бреше.
Але навіть якщо б він не брехав і нічого не говорив, вона могла здогадатися, що її дорогоцінний син отримав травми в бійці!
Тому що травми на обличчях двох хлопчиків були надто очевидними.
«Сяо Цань, будь чемним, скажи тітці правду, що саме сталося».
Бачачи впертий вигляд свого дорогоцінного сина, Ся Ань не наполягала, щоб він сказав їй все.
Зрештою, до Ґу Шумо їй було легше підійти.
І справді, Ся Ань навіть не довелося погрожувати чи підкуповувати, вона просто сказала одне речення, і Ґу Шумо все виклав.
«Сестро Феє, насправді... це не наша вина. Сьогодні це сталося, тому що...»
Послухавши Ґу Шумо, Ся Ань зрозуміла, що вся ця ситуація виникла лише тому, що її чемний син був із неповної сім'ї та до того ж був азіатом.
Ось що спричинило сьогоднішню ситуацію.
Расова дискримінація...
Ся Ань міцно стиснула губи.
Вона не очікувала, що сама не зіткнулася з расовою дискримінацією, а її чемний син зіткнувся.
«Сестро Феє, насправді, ти не повинна звинувачувати Сяо Сіна. У всьому винна привабливість Сяо Сіна, через що він всім дівчаткам...» - подобається.
Ґу Шумо не встиг договорити, як Ся Сінчень підскочив до нього і затулив йому рота.
«Замовкни! Чому ти так багато базікаєш!»
«Ммм-ммм-ммм!» - Ся Сінчень! Який ти безсердечний!
Побачивши, як поводяться двоє хлопчиків, Ся Ань розсміялася.
Вона не була дурною. Хоча Ґу Шумо не договорив, вона зрозуміла, чому ці маленькі негідники побилися.
Хоча там справді була расова дискримінація, але був ще один дуже важливий момент —
Її чемний син справді був занадто популярний серед іноземних дівчаток, тому він викликав ревнощі інших маленьких хлопчиків!
Але, якщо чесно, у книзі її лиходійний син, здається, не був таким популярним серед дівчаток, чи не так?
А ось головний герой дуже подобався дівчаткам.
Тому...
Очі Ся Ань сяяли нескінченною посмішкою та глузуванням, коли вона подивилася на двох маленьких хлопчиків, маленького головного героя та маленького лиходія.
Можливо, ситуація повністю змінилася через її втручання?
«Отже, Сяо Цань, чому ти поранився? Невже ти теж дуже популярний серед маленьких дівчаток?»
Ся Ань усміхнено дражнила двох хлопчиків.
Треба сказати, що ці двоє маленьких хлопчиків були ще дітьми. Слова Ся Ань не тільки змусили Ґу Шумо почервоніти, але й змусили Ся Сінченя, який завжди був схожий на маленького дорослого, також почервоніти.
«Ні, ні, ні, Сестро Феє, я не такий популярний серед дівчаток, як Сяо Сінчень. У нашому класі всього шість дівчаток, і п'ять із них люблять Сяо Сінченя. Інша дівчинка — просто пацанка. У будь-якому разі, у нашому класі немає нікого, хто б любив мене».
«Ґу Шумо!»
Після слів Ґу Шумо обличчя Ся Сінченя стало ще більш рум'яним.
Його червоне обличчя виглядало неймовірно милим, і дуже хотілося його вкусити.
Це також змусило Ся Ань усвідомити, що порівняно з красою Ґу Шумо, зовнішність її чемного сина була справді красивою, без жодної жіночності.
І оскільки європейські та американські дівчатка не так захоплювалися «квітковими хлопчиками», як азіатські дівчатка, не було нічого дивного в тому, що її син був більш популярним у Європі та Америці, ніж головний герой Ґу Шумо.
«Тоді як ти, маленький негідник, поранився?»
«Я? Я ж захищав його».
Ґу Шумо доторкнувся до носа, підняв маленьку голівку і сказав дуже гордо.
Почувши слова Ґу Шумо, Ся Ань справді не очікувала, що стосунки цих двох хлопчиків стали вже такими хорошими.
Хоча вони постійно сварилися, чи справді їхні стосунки розвивалися у напрямку братерських?
Якщо це справді так, то вона була б дуже рада це бачити!
Тоді в майбутньому її лиходійний син матиме на одного ворога менше, а на одного корисного союзника більше!
«Кому потрібен твій захист? Якби не ти, я б не мав цих травм на обличчі».
Ся Сінчень, побачивши, що Ґу Шумо гордо хвалиться перед його мамою-феєю, захотів задушити цього малого, який намагався відібрати в нього маму.
Згадуючи сьогоднішню ситуацію, він почувався справді ображеним.
Якби не Ґу Шумо, цей дурень, який підібрав викинутий ним любовний лист і прочитав його вголос, у нього б не виник конфлікт з тими людьми в класі.
Хоча там справді була расова дискримінація.
Але люди, які могли навчатися в елітній школі I.V.Y., були не тільки дуже розумними, але й мали дуже сильне сімейне походження.
Особливо в класі, де він навчався, хоча учнів було небагато, лише п'ятнадцять.
Але всі п'ятнадцять були шляхетного походження, і не просто багаті.
І кожен з них дотримувався аристократичних манер, і вони не стали б влаштовувати групову бійку.
Отже, зрештою, у всьому винен Ґу Шумо, цей великий дурень!
«Гей! Ся Сінчень! Я намагався тобі допомогти, і мене теж побили!»
«Якби не ти, цього б сьогодні не сталося!»
«Я, я не очікував цього. У будь-якому разі, я був достатньо вірним і навіть отримав побої заради тебе».
«О, я тобі дуже вдячний».
...
Бачачи, як двоє маленьких хлопчиків знову почали свою звичайну суперечку, Ся Ань не могла стримати посмішки.
Вона похитала головою і притягнула обох хлопчиків до себе.
По одному в кожну руку, вона уважно оглянула їхні рани.
Оглянувши двох маленьких хлопчиків з голови до ніг, зсередини та ззовні, Ся Ань переконалася, що вони справді не збрехали.
На їхніх тілах, окрім синців та подряпин на обличчі, не було серйозних травм.
Просто вони обоє мали ніжну шкіру, і це виглядало особливо страшно.
Однак, незважаючи на це, Ся Ань все одно було шкода їх.
Вона принесла йод та пластир і почала обробляти рани двох хлопчиків йодом.
«Ай! Сестро-Феє, боляче».
«...»
Як то кажуть, дитина, що плаче, отримує молоко. Ся Ань побачила, що її чемний син стоїть мовчки, ніби йому зовсім не боляче.
Дивлячись на Ґу Шумо, який голосно кричав від болю від найменшого дотику, вона ледь чутно зітхнула.
Навіть з цього вона могла побачити різницю між Ґу Шумо та її чемним сином.
Навіть якщо Ґу Шумо не мав люблячого батька, у нього був люблячий дідусь.
Тому Ґу Шумо міг плакати і вередувати.
Все це було через його щасливе дитинство.
Хоча його викрали на деякий час, але оскільки вона вчасно його врятувала, його психіка не була спотворена.
Він все ще був таким сонячним.
Але...
Ся Ань перевела погляд на свого чемного сина, дивлячись на його рани на обличчі, яких було більше, ніж у Ґу Шумо, але він все одно стояв мовчки, дозволяючи їй обробляти його ліками.
У цей момент вона раптом відчула невимовну пригніченість.
Хто сказав, що лиходій народжується лиходієм?
Якби у нього були люблячі батьки, любляча родина, сонячне дитинство, сповнене любові, чи став би він майбутнім лиходієм?
«Боляче?»
Ся Ань опустила голову і тихо запитала Ся Сінченя.
«Мамо, мені не боляче». - похитав головою і тихо сказав Ся Сінчень .
Дивлячись на занадто дорослий і розсудливий вигляд маленького хлопчика, цього разу вона, навпаки, хотіла, щоб її чемний син був трохи більш свавільним.
«Сяо Сінчень, якщо тобі боляче, скажи про це. Я твоя мама, а не чужа людина. Я можу прийняти все в тобі».
Ся Ань відклала ватний тампон, простягнула руку і пригорнула маленького хлопчика до себе, лагідно кажучи.
Почувши ніжний голос біля вуха та відчувши теплий, приємний запах мами, ніс Ся Сінченя раптом защемило.
«Мамо...»
«Тобі дуже боляче?»
«Так...»
«Тоді наш Сяо Сінчень буде трохи більш свавільним наступного разу, добре? Якщо боляче, треба сказати».
«Так...»
«Якщо тобі щось подобається чи не подобається, теж треба сказати».
«Так...»
«Якщо мама зробить щось, що засмутить Сяо Сінченя, теж треба сказати».
«Що б мама не робила, Сяо Сінчень не буде засмучений».
«Ох, ця дитина».
...
Ґу Шумо, що стояв осторонь, був неймовірно заздрісним, бачачи, як Ся Ань так ніжно обіймає Ся Сінченя і розмовляє з ним.
В його темних, яскравих очах одразу промайнула тінь смутку.
Його обличчя, яке завжди було сонячним і ясним, одразу потьмяніло.
Але незабаром він знову показав сонячний і невинний вираз обличчя.
«Сестро Феє, це несправедливо! Я теж хочу обіймів!»
Швидко обробивши рани обом хлопчикам, Ся Ань почала думати про те, щоб записати їх на фізичні тренування.
Послухавши хлопчиків, цього разу вони вдвох билися проти п'ятьох!
Ось чому вони отримали травми.
Якби це було двоє проти двох, або двоє проти трьох, вони б не постраждали.
Зрештою, один із хлопчиків вивчав тхеквондо, а інший навчався бойовим мистецтвам для самозахисту, вдосконаленим Ся Ань під час апокаліпсису.
Тому бойові здібності обох хлопчиків були досить хорошими, що й не дало групі високих і міцних іноземних студентів, які виросли на стейках, скористатися перевагою.
Але, зважаючи на різницю у фізичній формі, якби ті люди повернулися і також почали займатися бойовими мистецтвами, цим двом хлопчикам було б не так легко виплутатися наступного разу.
Отже, це змусило Ся Ань знову задуматися про навчання двох хлопчиків бойовим прийомам.
«Сяо Сінчень, Сяо Цань, відтепер ви повинні щодня рано вставати і вчитися зі мною бойових мистецтв, щоб тренувати свою фізичну форму».
Ся Ань погладила обох хлопчиків по голові і одразу ж сказала.
Крім того, вона вже планувала використовувати воду з простору, щоб покращити фізичну форму обох хлопчиків.
Хоча її дорогоцінний син мав нефритовий кулон, залишений Сяо Хеєм, для покращення фізичної форми, вода з простору, сповнена духовної енергії, була все-таки кращою.
Особливо Ґу Шумо, який не мав такого «читу», як нефритовий кулон її сина, і його фізична форма була ще гіршою.