Дивлячись на нефритовий кулон із зображенням двох драконів, що граються з перлиною, у руці хлопчика, і бачачи в його великих, круглих і темних очах повну серйозність та занепокоєння, похмурий настрій Ся Ань, який виник через головну героїню та її родину, миттєво зник.
«Мамо, тобі не подобається?»
Хлопчик занервував, побачивши, що Ся Ань не говорить, а лише тихо дивиться на нього.
«Ні, мамі дуже подобається».
Ся Ань нахилилася, обійняла хлопчика, і її лоб ніжно торкнувся його чола.
«Мамі справді подобається. Цей подарунок від Сінченя, мамі справді дуже подобається».
Хоча сам нефритовий кулон із двома драконами був для Ся Ань не надто важливим. Її справді хвилювала щирість хлопчика.
Незалежно від того, як хлопчик отримав цей нефритовий кулон, і які секрети він від неї приховував.
Поки хлопчик щиро ставився до неї, справді піклувався про неї та думав про неї, цього було достатньо.
Побачивши, що Ся Ань, здається, справді щаслива, невелике напруження в очах хлопчика одразу розсіялося.
На його обличчі з'явилася сяюча посмішка.
«Добре, що мамі подобається... Я раніше хвилювався, що мама розсердиться...»
Хлопчик обійняв Ся Ань за шию і тихо прошепотів.
Насправді, коли він шукав когось, щоб купити той нефритовий кулон із зображенням двох драконів, що граються з перлиною, спочатку це було частково егоїстично.
Тому що в його голові чоловічий голос завжди наказував йому обов'язково купити цей кулон...
Пізніше, побачивши, як його фея-мама знову пішла до того маленького кіоску, намагаючись купити кулон, який він уже придбав, його серце стислося.
Але він так і не знайшов слушного моменту, щоб сказати своїй феї-мамі, що кулон насправді купив він.
Тому що... він трохи боявся слів того чоловіка в його голові...
Він також дуже боявся... втратити свою фею-маму...
«Чому я маю сердитися, який ти дурний синуля».
Ся Ань, сміючись, погладила хлопчика по голові, але в душі вже почала думати про проблему його навчання.
Чесно кажучи, те, що скандал став таким великим, не завдало їй жодної шкоди.
Тому що їй було байдуже.
Але... тепер, коли цей інцидент став таким гучним, найбільше страждає її син.
Він і так син знаменитості, і сам майже невелика зірка.
Він уже привертав достатньо уваги.
Але тепер...
Ся Ань раптом відчула, що знайти школу для хлопчика стало трохи важче.
Спочатку обрана нею міжнародна школа була найкращим варіантом для її слухняного сина.
Сама школа не дуже охоче приймала китайських студентів. Якби хлопчик навчався в тій школі, навіть якщо її чорний піар був би гучним, і хлопчик був би втягнутий, оскільки всі були б іноземними студентами, великих проблем не виникло б.
Усі ставилися б до хлопчика як до звичайної людини.
Але! Проблема була в тому, що через втручання родини головної героїні, школа, яку вона обрала, просто зникла!!!
І вона дісталася головній героїні, якій зовсім не бракувало шкіл!!!
Щойно вона подумала про це, Ся Ань відчула, як у ній спалахнув гнів!
І вона трохи пошкодувала, що звернулася до того нікчемного покидька Фу Сяня, який був зовсім марним!
Годі! Годі!
Ся Ань справді відчувала все більший і більший гнів, чим більше вона думала про це.
Подивившись на нефритовий кулон із зображенням двох драконів, що граються з перлиною, Ся Ань холодно пирхнула.
Тепер вона та її син повернули собі трохи відсотків від головної героїні!
Але, тепер... що їй робити з цим "золотим пальцем" головної героїні?
Такі дивні "золоті пальці" головної героїні, як цей, на її думку, краще було б знищити...
З цією думкою Ся Ань переключила свою увагу з хлопчика на цей «повернений» «золотий палець» головної героїні.
Увечері, поки хлопчик спав, Ся Ань дістала той нефритовий кулон із зображенням двох драконів, що граються з перлиною, який, здавалося, був забруднений.
«Треба просто його розбити».
Ся Ань тихо промовила, взяла молоток поруч і хотіла розбити цей дещо моторошний нефритовий кулон на друзки.
Але, коли вона вдарила, кулон залишився абсолютно цілим.
Ба більше, здавалося, пролунав різкий рев дракона???
Брови Ся Ань одразу ж нахмурилися. Вона примружила очі, дивлячись на абсолютно неушкоджений кулон.
Чому він не розбився...
Взявши в руки кулон, який анітрохи не постраждав, Ся Ань уважно помацала цей крижаний нефрит.
Можливо, це було її помилкою, але вона відчула, що цей кулон стає все холоднішим.
Цей холод, здавалося, міг проникнути крізь її пальці та пробратися в її тіло, блукаючи всередині.
Поки не...
Дзинь —!
Раптом вона відчула, як нагрівся кулон, який вона носила на грудях, і весь холод навколо неї розсіявся.
У цей момент Ся Ань також звернула увагу на свій власний нефритовий кулон.
Чи може бути... що ці два кулони якось пов'язані?
Чи, можливо, щоб знищити нефритовий кулон «золотого пальця» головної героїні, потрібен її власний кулон?
Подумавши про це, Ся Ань доторкнулася до нефритового кулона із зображенням двох драконів, що граються з перлиною, який висів на її шиї.
Клац!
Ся Ань зірвала кулон, що висів на її шиї.
«Тоді... спробуємо».
Щойно вона це сказала, Ся Ань поклала кулон головної героїні з червоною плямою на стіл, а сама взяла свій власний кулон із зображенням двох драконів, що граються з перлиною, і замахнулася ним на той, що лежав на столі.
І в той момент, коли два кулони ось-ось мали зіткнутися...
Вереск —!
Рев —!
Холодний вереск дракона та жорстокий рев пролунали у вухах Ся Ань, а потім спалахнуло біле світло і промайнула чорна тінь, і Ся Ань знепритомніла на підлозі.
Звичайно, це було лише її тіло, що знепритомніло на підлозі.
Насправді, після того, як вона заплющила і розплющила очі, виявила, що вона знову опинилася в тому місці, яке їй снилося щоночі.
Тільки цього разу, що було дивно, навколо неї більше не було туману.
«Я заснула? Ні...»
Ся Ань здивовано дивилася на все це, але швидко зрозуміла, що все це, мабуть, пов'язано з тими двома кулонами.
Подивившись, коли білий туман зник, Ся Ань виявила, що це місце справді було мальовничим, із джерелами, зеленою рослинністю та високими горами.
На високих горах був навіть водоспад!!!
А над водоспадом було ще...
«Дракон?!»
Ся Ань розплющила очі, дивлячись на дракона, що літав над водоспадом, і він був не один!
Усього було два дракони! Два дракони виглядали дуже схожими, за винятком того, що один був чорним, а інший — білим, у всьому іншому вони були майже ідентичними.
Дивлячись на двох, чорного і білого, які, здавалося, билися, вона на мить не знала, що сказати.
На щастя, вона була людиною, яка повернулася з кінця світу, тому швидко оговталася від усього цього.
Рев —!
Рев —!
Побачивши, що два дракони б'ються, і жоден із них не може здобути перемогу, Ся Ань позіхнула, відчуваючи, що, мабуть, їй слід просто піти спати.
Подумавши про це, Ся Ань відчула, що стає все соннішою.
Хаааа ~!
Ся Ань позіхнула, потерла очі та вирішила спочатку подрімати!
Таким чином, Ся Ань справді лягла на траву біля джерела, готуючись спати.
Однак у ту мить, коли вона заплющила очі, вона почула свист біля свого вуха.
«Гей! Жінко! Ти справді збираєшся спати!»
Е? Е-е-е? Здається, хтось із нею розмовляє!
Але тут, крім неї, були лише два дракони.
Ся Ань одразу ж розплющила очі.
Коли вона розплющила очі, то побачила величезного чорного дракона, який кружляв прямо перед нею.
«Ти хто?»
Ся Ань нахмурилася, але не була налякана величезним чорним драконом.
«Ти ще питаєш, хто я? Хіба ти щойно не хотіла мене вбити?»
Почувши це від чорного дракона, Ся Ань одразу зрозуміла, що чорний дракон перед нею, мабуть, був із нефритового кулона головної героїні.
«О, то ти той брудний, неприємний на вигляд нефритовий кулон».
Ся Ань скривилася. Зараз вона дуже не любила родину головної героїні, тому вона трохи злилася на майбутній «золотий палець» головної героїні.
«Лише проста смертна! Як ти смієш так зі мною говорити!»
Чорний дракон, здавалося, був розлючений тоном Ся Ань. Він заревів, розкрив пащу і кинувся до Ся Ань.
«Господиня, обережно!»
Перш ніж Ся Ань встигла зреагувати, вона відчула, як перед нею промайнула біла тінь, а потім вона виявила, що летить!
«Вау!»
Хоча після кінця світу з'явилися еспер із здібностями польоту, вона ніколи не відчувала, як це — літати.
А тепер вона, здається, сиділа на драконі, що літав у небі...
Це відчуття було справді чудовим.
Відчуваючи легкий вітерець біля вух, Ся Ань, яка ширяла в небі, справді відчула, що це було неймовірно!
Однак, коли Ся Ань була в дуже гарному настрої, знову пролунав той неприємний голос.
«Ченьтянь(Велич Небес), ти справді називаєш смертну господинею! Я бачу, ти стаєш усе більш марним».
Обернувшись, Ся Ань побачила, що чорний дракон невідомо коли підлетів до неї.
Ні, якщо бути точніше, він підлетів до білого дракона.
«Ченьмо(Чорний Небосхил), замовкни».
«Гей! Жінко, цей хлопець під тобою дуже марний. Чи не хочеш ти стати моєю рабинею? Я можу зробити тебе вічно молодою та все красивішою».
Слухаючи, як ці два дракони сперечаються, Ся Ань це здалося досить цікавим.
Однак, слухаючи слова чорного дракона на ім'я Ченьмо, переваги, які він пропонував, здавалося, були «золотим пальцем» головної героїні.
Але її сестра не розповідала їй, що в нефритовому кулоні є дракон чи щось подібне.