«Твій син! Ха-ха-ха! Якщо ти його так любиш, чому ти тоді кинула його мені! І якщо він не байструк, скажи мені! Чий він "хороший син", якого ти народила!»
Щойно Фу Сянь закінчив говорити, по його щоці ляснув гучний ляпас.
Пролунав гучний звук "Ляп!", і обличчя Фу Сяня миттєво почервоніло і набрякло.
«Ти...»
Відчуваючи пекучий біль на щоці, Фу Сянь невіруюче подивився на Ся Ань. Очевидно, він ніяк не очікував, що Ся Ань його вдарить!
«Що "ти"! Я ж сказала, якщо ти ще раз скажеш це слово — "байструк", я з тобою розберуся».
Ся Ань холодно подивилася на Фу Сяня, не виявляючи жодних емоцій.
«А ще, щодо питань, які ти щойно поставив, я думаю, ти можеш повернутися і добре розпитати свою дорогу дружину. Запитай її, від кого насправді мій син».
Ці слова Ся Ань сказала не просто так, адже вона сама не знала, хто батько її слухняного сина.
Зрештою, навіть оригінальна власниця, мабуть, не була впевнена.
Проте, незважаючи на це, Ся Ань була впевнена, що мати головної героїні точно знає правду про цю справу.
Адже все, що сталося з оригінальною власницею, було пасткою, підлаштованою матір'ю головної героїні.
«Що за нісенітниця!»
Фу Сянь був приголомшений словами Ся Ань, він уже хотів щось сказати, але Ся Ань швидко його перебила.
«Годі, я прийшла не для того, щоб обговорювати справжнє обличчя твоєї дружини. Я тут з однією метою: мій син хоче піти до Міжнародної школи Б-Сіті, і ти мені це владнаєш».
Сказавши це, Ся Ань, не дивлячись на цього огидного їй чоловіка, піднялася з дивана.
«Фу Сянь, ти винен мені це. І твоя добра дружина винна мені та моєму синові».
Навіть якщо ця пара виховувала її слухняного сина понад п'ять років, то що?
Вони не любили його і не виконували батьківських обов'язків.
Зрештою, вони перетворили його на антагоніста.
А мати головної героїні, Ся Цзінхао, була джерелом усіх трагедій у житті Ся Сінченя.
Якби не маніпуляції Ся Цзінхао, хіба кінець оригінальної власниці та Ся Сінченя був би таким трагічним?
Зараз вона вимагає від них лише невеликі "відсотки", і це ніщо!
Зрештою, ця сім'я зруйнувала життя їй та Ся Сінченю, і вони обоє загинули від рук цієї сім'ї.
«Ся Ань, ти... змінилася».
Фу Сянь дивився на її байдужу та рішучу спину, коли вона відверталася, і в його серці, чомусь, здавалося, щось зникло.
Усе його серце стало порожнім.
«Ха-ха, тому що Ся Ань, яку ти знав, була доведена до смерті твоєю доброю дружиною».
Обернувшись, Ся Ань подивилася на біль в очах Фу Сяня і відчула лише огиду.
Вона вийняла з кишені лист, який поклала туди перед приходом — передсмертну записку оригінальної власниці — і недбало кинула його на підлогу біля Фу Сяня.
«Коли в Інтернеті з'явилася та "чорна інформація" про мене, і коли ви кинули дитину в притулок, Ся Ань, яку ти знав, померла, змушена покінчити життя самогубством твоєю дружиною».
Побачивши, як Фу Сянь, збентежений, підняв папір із заповітом оригінальної власниці, Ся Ань знову холодно сказала:
«Тож це те, що ви, подружжя, винні мені».
Насправді, ця передсмертна записка була тактикою Ся Ань, а також вона хотіла виконати бажання оригінальної власниці.
Тому, збираючись на зустріч з Фу Сянем, Ся Ань взяла із собою цей останній лист, залишений оригінальною власницею.
Сказавши це, Ся Ань більше не зволікала, швидко вийшовши з кімнати і залишивши Фу Сяня на самоті.
Дивлячись няк віддаляється спина Ся Ань, Фу Сянь опустив погляд на передсмертну записку в руці і на мить завмер.
Особливо, коли він побачив слова Ся Ань про те, що вона втомилася, його серце стиснулося від невимовного болю.
Помовчавши якийсь час над запискою, Фу Сянь дістав телефон.
«Допоможи мені розслідувати мою дружину, а заодно розслідуй, що насправді сталося із Ся Ань п'ять років тому».
«Стривай, ще, допоможи мені зв'язатися з директором Міжнародної школи Б-Сіті...»
...
Ся Ань навіть не підозрювала, що все, що вона зробила сьогодні, виявилося навіть успішнішим, ніж вона очікувала.
Повернувшись додому, вона насправді більше не думала про справи, пов'язані з Фу Сянем.
Натомість вона повністю зосередилася на заробітку грошей.
Зрештою, після історії з пошуком школи для її слухняного сина, вона, яка ніколи не виховувала дітей, зрозуміла, що у наш час виховання дитини — це дуже дорого.
Тільки на початкову школу для її сина йде понад двісті тисяч на рік, а попереду ще середня школа, старша школа...
Думаючи про це, вона відчувала головний біль, тож! Їй справді варто наполегливо працювати і заробляти гроші!
Поки Ся Ань розмірковувала, як саме їй заробити гроші, вона раптом згадала про пропозицію Аллена сфотографуватися, про яку він говорив минулого разу.
«Точно! Як я могла про нього забути!»
Ся Ань пробурмотіла і дістала телефон, знайшовши SMS від Аллена, у якому він просив її про фотосесію.
Тоді, коли Аллен надсилав повідомлення, вона якраз була на зйомках шоу.
А коли зйомки закінчилися, Ся Ань не звернула особливої уваги на SMS, і через безліч інших справ забула відповісти Аллену.
Тепер, відчуваючи нестачу грошей, Ся Ань рішуче надіслала Аллену відповідь.
[Аллен, я допоможу тобі з фотосесією після того, як закінчуться зйомки другого епізоду "Вперед, претенденти!"].
Після відповіді Ся Ань відкинула телефон убік і приготувалася до сну.
Через кілька днів зйомки "Вперед, претенденти!" мали відновитися.
Останнім часом Ся Ань займалася відновленням сил.
Почувши від помічника з планування програми, що в другому епізоді буде якесь "інтелектуальне змагання", Ся Ань відчула роздратування.
Вона й не сумнівалася, що ця тема була обрана Хань Юе спеціально, щоб націлитися на неї.
Однак Ся Ань анітрохи не боялася другого епізоду змагання на інтелект.
Прийнявши душ, Ся Ань переодяглася у зручну піжаму і, повернувшись у спальню, виявила, що малюк, який мав би вже солодко спати, ще не спить.
Крім того, малюк зняв нефритовий кулон із зображенням двох драконів, який він завжди носив під час сну, і поклав його на її подушку.
«Сяо Сін, чому ти ще не спиш?»
Ся Ань підійшла до ліжка, сіла і тихо запитала малюка, який ще не спав.
«Мамо, я останнім часом не хочу його носити. Чи можу я його не носити?»
Малюк кліпнув очима, сів у ліжку і тихо вказав на нефритовий кулон, який лежав на її подушці.
«Не носити? Чому?»
Насправді тіло малюка вже було досить міцним, але Ся Ань вважала, що гарну річ треба носити частіше, тому постійно змушувала малюка його носити.
«Останнім часом, коли я його ношу... мені постійно сняться кошмари».
Малюк трохи завагався, а потім тихо пробурмотів.
Почувши про кошмари, Ся Ань одразу згадала дракона, якого вона бачила уві сні, коли вперше одягла кулон.
Тому Ся Ань не надала особливого значення кошмарам малюка, вважаючи, що малюкові просто наснився схожий сон, і він злякався.
Тому вона сказала:
«Тоді ти носитимеш його вдень, а мама одягатиме його на ніч».
Ся Ань потерла голову малюка і, розмовляючи, повісила нефритовий кулон, що лежав на її подушці, собі на шию.
«Але що, якщо мамі теж насниться кошмар?»
«Мама доросла, а дорослим кошмари не сняться».
...
Ніч, місячне світло проникало крізь штори до спальні.
Ся Ань, яка одягла кулон "Два дракони граються з перлиною", якого не носила вже давно, цієї ночі знову побачила уві сні давно забутий білий туман.
Однак цього разу вона з подивом виявила, що туман уві сні значно розсіявся, і незабаром... цей білий туман мав повністю зникнути...
Дивно... Що це все означає?
Якщо туман зникне, що станеться далі?
Дивлячись на туман, що поступово рідшає, Ся Ань відчувала, що щось має статися...
...
«Алло...»
«Ся Ань, час зйомок шоу перенесли, швидше збирай речі, я зараз приїду за тобою!»
«Що? Перенесли зйомки? Чому?»
«Тому що шоу вийде в ефір раніше!»