«Як ти це робиш!»
У красиво і витончено оформленій оранжереї жінка в поліпшеній версії ціпао з блідо-блакитною вишивкою орхідей сиділа в зручному шезлонгу, демонструючи елегантну і мляву поставу.
Однак на її обличчі був вираз жорстокого гніву.
«П-пробачте! Пані! Я, я не очікувала, що ситуація обернеться таким чином, я...»
Перш ніж помічниця Ван Вень встигла закінчити фразу, скляна чашка полетіла їй у голову.
Вона не змогла ухилитися, а також... не наважилася ухилитися, тому міцна скляна чашка влучила їй точно в голову.
Бах—!
Пролунав гучний звук, скляна чашка розбилася об голову Ван Вень, потім впала на килимову підлогу і знову видала звук.
«Ах!»
Ван Вень схопилася за голову і відчула на долоні вологу кров.
Вона нажахано подивилася на красиву жінку, що сиділа в шезлонгу, але навіть не наважилася скрикнути від болю.
Якби вона скрикнула, то... її доля була б ще гіршою.
Тому що її роботодавець — єдина дочка сім'ї Ся та дружина спадкоємця родини Фу — Ся Цзінхао.
Це смішно, хоча ім'я Ся Цзінхао означає "тиха і прекрасна".
Але, на думку Ван Вень, це було вкрай саркастично.
Тому що її роботодавець не мала нічого спільного з "тихою і прекрасною".
Якщо й можна було знайти якийсь зв'язок, то хіба що зовнішність і образ, який вона створювала, відповідали цьому значенню.
Принаймні, на її думку, Ся Цзінхао була жахливою жінкою.
Вона навіть вважала, що ця жінка була психопатичною збоченкою!
Якби вона не потребувала грошей і якби ця жінка не мала доказів її злочину, вона б нізащо не працювала поруч із цією психологічно спотвореною жінкою.
«Ван Вень, я не хочу слухати твої виправдання. Я хочу лише побачити, як Ся Ань перетвориться на щура, якого всі ненавидять і якого не має права жити в цьому світі!»
Ся Цзінхао дивилася на планшеті на селфі Ся Ань з Ся Сінченем, де вона так яскраво посміхалася, і відчувала неймовірний гнів!
Особливо її дратувало, що тепер громадська думка вже не була повністю налаштована проти Ся Ань!
Це ще більше її розлютило!
«Пані, Ся Ань вже знаходиться в ситуації, коли її всі ненавидять, її критикують по всьому Інтернету».
Ван Вень терпляче переносила біль у лобі і обережно сказала.
Однак ці слова викликали новий напад гніву Ся Цзінхао.
Планшет, який Ся Цзінхао тримала в руці, знову полетів у голову Ван Вень.
Бах!
«Ух!»
Ван Вень застогнала, сльози мало не потекли від болю, але вона все ще не наважувалася поворухнутися.
«Іди і зв'яжися зі знімальною групою того вартого жалю реаліті-шоу, в якому бере участь Ся Ань! Скажи їм, щоб вирізали всі її сцени! Я ж сказала, що не хочу більше бачити її по телевізору!»
Ся Цзінхао злилася щоразу, коли думала про те, що Ся Ань все ще може бути зіркою і процвітати.
Спочатку вона маніпулювала Ся Ань, щоб та стала зіркою, бажаючи, щоб та відчула всі ті підводні камені та негласні правила, через які колись пройшла вона сама.
Але вона не очікувала, що її стара, сліпа бабуся, і... її наречений, будуть так допомагати Ся Ань.
Це дозволило цій жінці не страждати, а навпаки, жити комфортно в індустрії розваг.
Якби її сліпа бабуся нарешті не померла, вона б справді нічого не могла вдіяти з Ся Ань.
Тому вона розкрила, що Ся Сінчень не є сином Фу Сяня, і розкрила, що Ся Ань була розлучницею — все це було тому, що вона хотіла знищити Ся Ань!
Щоразу, коли вона думала про те, як жахливо жила, скільки всього пережила, а Ся Ань, жінка з нетрів, яка не була дитиною їхньої родини Ся, жила її життям, була принцесою протягом десяти років, вона шаленіла.
Якби! Якби не Ся Ань тоді! Вона б не жила так жахливо! Якби не Ся Ань! Її чоловік не був би їй невірним!
Якби...
«Пані... Насправді, я вже намагалася зв'язатися з керівником знімальної групи "Вперед, претенденти!" і запропонувала велику суму, щоб вони відмовилися від Ся Ань. Але...»
Ван Вень, дивлячись на спотворене обличчя Ся Цзінхао, ковтнула слину, її обличчя було сповнене жаху.
Але, навіть якщо вона боялася, їй все одно довелося сказати те, що могло б розлютити Ся Цзінхао.
«Але що!»
Ся Цзінхао примружила очі і холодно сказала.
«Але... Пан Фу інвестував у це шоу заради Ся Ань... Тому шоу не потребує грошей...»
Прихований зміст слів Ван Вень полягав у тому, що за Ся Ань стоїть Фу Сянь, чоловік Ся Цзінхао.
«Що?! Це неможливо! Він, він все ще не відпустив жінку, яка народила дитину від іншого! Це неможливо! Неможливо...»
Ся Цзінхао міцно стиснула підлокітники шезлонга, її нігті з гарним червоним лаком ледь не зламалися.
Дивлячись на розлючене до спотворення і скривджене обличчя Ся Цзінхао, Ван Вень відчула приховане задоволення від помсти.
І вона молилася про те, щоб та жінка, Ся Ань, повністю заволоділа тілом, розумом і душею Фу Сяня, і навіть змогла б вийти за нього заміж!
Таким чином, вона могла б жорстоко принизити цього психопата, Ся Цзінхао.
«Чому ти смієшся! Ти смієшся наді мною!»
Ван Вень, оговтавшись, побачила Ся Цзінхао, яка раптом підвелася і стояла дуже близько до неї, вона підсвідомо хотіла відступити.
Але, не встигнувши зробити крок назад, Ся Цзінхао схопила її за волосся, і вона відчула, як її голова сильно вдарилася об стіну.
Бах—!
Хлюп—!
«Ах! Пані, я помилилася, благаю, відпустіть мене...»
У гарній та світлій оранжереї почувся хаотичний шум.
«Мамо? Мамо? Чому так шумно?»
Саме тоді, коли Ван Вень думала, що сьогодні вона може тут померти, у вухах пролунав солодкий, ніби ангельський, голос.
Почувши цей голос, Ван Вень зрозуміла, що її врятовано.
Справді, як і думала Ван Вень.
Поява цього голосу миттєво перетворила божевільну і жахливу жінку з психологічно спотвореного і схильного до насильства збоченця на тиху, ніжну, красиву та елегантну жінку.
«Ах, нічого. Ван Вень просто випадково впала».
Ся Цзінхао ніжно відповіла своїй маленькій дочці, що стояла за дверима оранжереї. Потім трохи причепурилася, кинула погляд на Ван Вень, відчинила двері й вийшла.
Відчинивши двері, Ся Цзінхао побачила свою красиву і милу доньку, схожу на маленького ангела, і відчула, що її серце миттєво зцілилося.
Увесь гнів! Усі ревнощі! Уся ненависть! Усе зникло.
У цей момент її серце було сповнене лише її дорогоцінною дочкою.
«Ціці, це я тебе розбудила?»
Ся Цзінхао елегантно підійшла до Фу Аньці та обійняла свою дорогоцінну дочку.
Дівчинка солодко посміхнулася, притулилася до шиї Ся Цзінхао і м'яким голосом сказала:
«Ні, мені просто наснилася мама! Я прокинулася, бо дуже за тобою сумувала!»
Почувши ніжні слова Фу Аньці, Ся Цзінхао відчула, що її серце тане.
«Моя слухняна дівчинка, ти справді ні на мить не можеш відійти від мами!»
Ся Цзінхао, посміхаючись, щипнула ніс своєї маленької дочки, а в її голосі була нескінченна материнська любов.
«Хі-хі~ Ціці не може без мами! Ціці — мамин хвостик~»
Дивлячись на сяючу усмішку своєї доньки, Ся Цзінхао на мить здалося, що вона бачить себе в далекому минулому.
Її донька справді виглядала точнісінько як вона в минулому.
У минулому, до того, як все це сталося, вона, як і її донька, була маленькою принцесою, яку любила вся сім'я.
Жила щасливим, безтурботним життям...
Доки не настав той день.
Вона пережила викрадення, втечу, була продана торговцями людьми і з того часу почалося її темне, болісне і бідне життя...
Це так смішно, хоча їх із Ся Ань викрали разом. Але тупа, як свиня, Ся Ань, завдяки удачі, зайняла її життя на більше ніж десять років! І була принцесою більше десяти років!
А вона! Вона жила пекельним життям!
Думаючи про це, обличчя Ся Цзінхао знову похолодніло.
Фу Аньці, зі сльозами на очах, подивилася на Ся Цзінхао, яка стала трохи страшною, і злякано сказала. - «Мамо, боляче, боляче, ти зробила мені боляче».
«Пробач, крихітко, мама замислилася».
Почувши крик своєї доньки, Ся Цзінхао негайно послабила хватку і ніжно заспокоїла свою маленьку дочку.
«Мамо, ти думала про ту погану жінку, тітку Ся Ань?»
«Так, так. Я знову думала про ту погану жінку».
«Вона така нестерпна! Чому вона постійно засмучує маму! Вона справді дуже погана!»
«Тому вона і є поганою жінкою».
«Яка нестерпна! Мамо, не хвилюйся, я більше ніколи не буду гратися з Фу Юєм! Гм!»
«Моя слухняна дівчинка, ти для мами найдорожча, і я дам тобі все найкраще...»
...
«Апчхи!»
Ся Ань, яка готувала на кухні, сильно чхнула, і це налякало малюка, який був поруч із нею.
«Мамо, ти, мабуть, застудилася?»
«Ні-ні, я не можу так легко застудитися, просто трохи свербить у носі».
Ся Ань потерла ніс і, посміхаючись, нахилилася.
«Можливо, хтось говорить про маму погані речі за спиною».
Почувши це, Ся Ань продовжила готувати обід для себе та малюка.
Останніми днями, оскільки вона не могла виходити на вулицю, а їжа на виніс їй набридла, то через свою любов до смачної їжі і через нудьгу Ся Ань знайшла багато кулінарних книг і почала готувати для себе та малюка за рецептами.
Готувала все, що хотілося.
На щастя, вона виявила, що має талант до кулінарії, і її страви виходили дуже і дуже смачними.
Це здивувало, спантеличило і в той же час дуже потішило Ся Ань.
Поки Ся Ань знову занурилася в готування, вона не помітила, що на обличчі малюка був глибокий, недитячий вираз.
«Мамо, я вважаю, що ці люди неправі, ти не розлучниця! І я не позашлюбний син! Я — твій син, син, який належить лише тобі, мамо!»
Ся Ань, яка із захопленням готувала, раптом почула ці слова від малюка і завмерла.
Вона відклала інгредієнти, витерла руки, присіла і серйозно подивилася на малюка.
«Сяо Сін, що сталося?»
За час спілкування вона зрозуміла, що її син відрізняється від звичайних дітей.
Кожне слово, яке говорив її слухняний син, окрім компліментів на її адресу, не було порожнім.
Тому, почувши щойно слова Ся Сінченя, Ся Ань спочатку подумала, що малюк почув якісь чутки, які його образили.
Але, побачивши його скривджене, але спокійне обличчя, вона зрозуміла, що цей розумний маленький геній, мабуть, хоче їй щось сказати.
«Мамо, ти — перше кохання дядька Фу, а не розлучниця! Та жінка — розлучниця, і мама ніколи не бачилася з дядьком Фу після того, як він одружився. Навіть моє народження було до того, як дядько Фу одружився».
Почувши ці логічно вибудувані слова від малюка, Ся Ань була абсолютно приголомшена! Її розум раптом прояснився! Вона зрозуміла багато зв'язків!
Скільки років її синові, а він уже так добре розбирається в усіх цих дорослих справах?
І чому він знає це настільки чітко?
І чому він каже це їй, "обізнаній особі"?
Можливо, її слухняний син знає, що вона абсолютно не розуміється на цих речах, які "повинна знати"?
Тому він хоче розповісти їй про це, щоб вона могла використати це для контратаки?
Але це все одно нелогічно...
Поки Ся Ань ламала голову, не розуміючи, чому її син-геній раптом сказав це, вона побачила, як малюк простягнув свою маленьку ручку і легенько постукав її по лобі.
«Мамо, ти справді занадто дурна, Сяо Сін просто не хоче, щоб маму називали розлучницею, і Сяо Сін не хоче, щоб його називали позашлюбним сином, тому, тому Сяо Сін просто хотів нагадати мамі».
Відчуваючи теплу, м'яку маленьку ручку на лобі, серце Ся Ань раптом потеплішало.
Усі попередні підозри та сумніви зникли.
Її син справді такий шанобливий до батьків, такий слухняний, такий розумний! А головне, у нього дуже гострий розум.
Вона теж хотіла дати відсіч нападкам матері головної героїні, але вона не дуже добре знала про справи Ся Ань.
Навіть якщо вона хотіла дати відсіч, вона не знала, з чого почати, і могла лише пасивно чекати, поки шоу вийде в ефір, а потім відбілити репутацію за планом Хань Юе.
Але тепер...
Ся Ань із усмішкою обійняла малюка і щипнула його за маленький ніс.
«Ах ти ж, поганий хлопчисько, смієш називати мене дурною! Просто мама була занадто лінива, щоб сперечатися з тими людьми, але якщо нашому Сяо Сіну сумно, то мама вирішила, що треба добряче провчити тих людей».
«Гі-гі-гі~»
Почувши слова Ся Ань, Ся Сінчень, наче маленька дитина, дуже радісно засміявся.
У цей час ніхто не знав, що через цю розмову між матір'ю і сином громадська думка в Інтернеті знову скоро зміниться...