Вибір ролі кожного учасника був завершений, і незалежно від результату, він став остаточним.
Коли всі переодяглися у костюми та взуття, пошиті за їхніми розмірами, шестеро учасників, як чоловіки, так і жінки, вже не могли дочекатися, щоб дізнатися, що на них чекає далі.
«Я чув, що тема першого епізоду — це "Осередок біологічної небезпеки"?»
«Схоже на зйомки фільму!»
«Я теж так думаю!»
Чоловіки-учасники були дуже схвильовані, незалежно від того, яку роль вони отримали.
Їхні бойові інстинкти справді вимагали швидше перейти до основної теми шоу.
Коли знімальна група видала шістьом учасникам деякі припаси та розповіла про правила шоу, на вулиці стало ще темніше, адже було вже пізно.
«Гаразд, сьогодні вже пізно. Усім час відпочити у гуртожитках, які ми для вас підготували. Офіційно зйомки ми розпочнемо завтра вранці».
Хань Юе посміхнувся, дивлячись на учасників, які обговорювали, як безпечно дожити до кінця триденного шоу. Він кинув погляд на Ся Ань, яка, здавалося, із цікавістю вивчала свій одяг, і в черговий раз самовдоволено подумав: Гмф! Цього разу Ся Ань точно не уникне його витівок!
Почувши слова Хань Юе, інші учасники почали жартувати.
«Якщо зйомки лише завтра, то ти мусиш запросити нас на вечерю, чи не так?»
«Точно! Нам скоро доведеться терпіти труднощі, тому дозволь нам хоча б поїсти досита!»
Слова Лю Ненга та Цзян Ченя знайшли підтримку у всіх.
Отримавши припаси від знімальної групи, вони зрозуміли, що шоу було дуже скупим!
Їм видали лише один пакет пресованого печива та одну пляшку мінеральної води, і вони мали самі шукати їжу протягом трьох днів шоу???
Це було занадто жорстоко!
У відповідь на протести учасників Хань Юе махнув рукою і відвів їх, яким належало виживати у дикій природі, до місця, де вечеряв персонал.
Проте, прийшовши на місце харчування знімальної групи, шестеро учасників не отримали жодних переваг.
Адже весь персонал їв лише локшину швидкого приготування!
Кхм, кхм! За винятком Ся Сінченя, маленької дитини, якій потрібне посилене харчування, всі інші співробітники знімальної групи, від головного режисера та сценариста до асистентів, їли локшину однієї відомої марки!
«Ви їсте цю нездорову їжу?»
Сюе Юй, колишній спортсмен, який завжди дбав про здоров'я, з небажанням прийняв локшину швидкого приготування, яку йому простягнула співробітниця.
«Їсте це? Локшина швидкого приготування така нездорова, ви знаєте, скільки в ній консервантів?»
Лю Ненг, старший актор середнього віку, який дуже дбав про здоров'я та збереження молодості, зітхнув.
«А є локшина зі смаком маринованої капусти?»
Цзян Чень сам назвав смак, який хотів.
«Дякую».
Сюй Цзіньян із задоволенням прийняв локшину і в присутності збожеволілих від нього співробітниць елегантно почав її їсти. Дивлячись на його граційну манеру споживання, можна було подумати, що він їсть якусь дорогу страву.
«Я ніколи не їм таку нездорову їжу, як локшина швидкого приготування! Вона робить шкіру некрасивою! Є щось інше?»
Хе Сяосяо висловила огиду і відмовилася брати локшину, яку їй простягнула співробітниця.
Це викликало здивування у співробітниці, яка пропонувала локшину. Інші відомі зірки не були такими вибагливими, як ця маленька інтернет-ведуча.
«Вибачте, але ми всі їмо цю "нездорову їжу", і в нас немає нічого іншого, "не нездорового" для вас».
Співробітниця усміхнулася, дивлячись на Хе Сяосяо, але її тон не був надто привітним, особливо наголос на словах "нездорова їжа" звучав трохи саркастично.
«Ти!»
Характер Хе Сяосяо був зіпсований, і, побачивши таке ставлення співробітниці, вона миттєво розлютилася.
Вона вже збиралася влаштувати скандал, але не встигла, як раптом —
«Ти не будеш їсти? Тоді дай її мені».
Ся Ань, сказавши це, забрала порцію локшини Хе Сяосяо з рук співробітниці.
І, поки обидві не встигли оговтатися, вона почала смачно їсти локшину, ковток за ковтком.
Вона їла так апетитно і щасливо!
Навіть Хе Сяосяо, яка вважала локшину швидкого приготування нездоровою та несмачною, трохи зголодніла, дивлячись на неї.
«Ся Ань! Як ти могла забрати мою локшину!»
«Ти ж сказала, що не будеш її їсти. Я просто не хотіла, щоб їжа пропала, і з добрих намірів з'їла її, хіба ні?»
Закінчивши одну порцію локшини, Ся Ань нарешті знайшла час, щоб відповісти Хе Сяосяо.
«Але тепер я хочу її з'їсти!»
Хе Сяосяо була в нестямі від злості, бачачи, що Ся Ань повністю ігнорує її.
«Тоді попроси ще одну у співробітників, що тут такого?»
Ся Ань махнула рукою, вважаючи, що ця дівчина надто метушлива! Вона не краща за розпещену дитину!
Їй справді варто було б відправити цю дівчину в апокаліпсис, щоб вона там загартувалася і трохи потерпіла!
«...»
Слова Ся Ань справді змусили Хе Сяосяо замовкнути.
Співробітниця, яка принесла локшину Хе Сяосяо, мало не померла зі сміху, спостерігаючи за цією сценою.
Її прихильність до Ся Ань зростала.
Щоб Хе Сяосяо більше не чіплялася до Ся Ань, співробітниця швидко взяла ще одну порцію локшини і подала її Хе Сяосяо.
Коли вона збирався йти, вона побачила, що Ся Ань дивиться на неї з великим очікуванням.
«Дівчино, ти так смачно приготувала локшину! Я щойно з'їла одну порцію, але не наїлася. Вибач, будь ласка... Чи можна ще? Якщо можна, дай мені по одній порції кожного смаку! І якщо можна, локшини зі смаком гострої яловичини та маринованої капусти... дай мені три, о ні, дві порції кожного смаку буде достатньо!»
Ся Ань, яка просила їжу, виглядала неймовірно мило! Її чорні, блискучі очі дивилися на співробітницю так жалібно, ніби вона була усім світом.
Не кажучи вже про локшину швидкого приготування, навіть найвишуканіші делікатеси ти б віддав, дивлячись на таке обличчя, яке мило просить їсти!
Принаймні, саме так думала співробітниця, яка відповідала за видачу локшини!
«Можна, можна...»
Співробітниця інстинктивно кивнула.
«Справді! Дуже тобі дякую!»
Ся Ань взяла маленьку руку співробітниці, і на її обличчі з'явилася промениста посмішка.
Це знову змусило співробітницю почервоніти і застигнути на пів хвилини.
Хоча співробітниця була спокушена красою, вона пам'ятала, що вона лише скромний працівник тилу. Нарешті опанувавши себе, вона вибачившись, додала Ся Ань:
«Але я, мабуть, не можу це вирішити. Я спочатку піду і запитаю дозволу у нашого режисера Сюя та сценариста Ханя».
«Добре, добре, йди».
Через деякий час дівчина-співробітник знову прибігла до Ся Ань.
«Міс Ся, сценарист Хань сказав, що ви не можете забрати локшину з собою. Якщо ви справді хочете ще, ви маєте з'їсти її всю тут».
Маленька співробітниця вибачливо подивилася на Ся Ань.
Однак, вона не очікувала, що Ся Ань анітрохи не засмутиться, а навпаки, дуже зрадіє!
«Я можу з'їсти все тут! Без проблем. Я справді не наїлася, і мій живіт досі дуже голодний».
Ся Ань сказала це, торкаючись свого маленького, втягнутого живота.
Дивно, але коли вона їла багато, її живіт не збільшувався, але коли вона голодувала, він справді втягувався.
Сьогодні вона багато подорожувала: їхала машиною, літаком, а потім мікроавтобусом, і майже не їла нормально.
Хоча вона їла закуски протягом усього дня, але не було нічого гарячого.
Тому, коли ввечері з'явилася можливість поїсти локшину швидкого приготування, Ся Ань була неймовірно щаслива!
Гаряча локшина була найкращою! Шкода лише, що ця скупа знімальна група не додала до локшини два яйця і дві сосиски! Тоді було б ще ідеальніше!
Тож, коли Ся Ань з'їла всі смаки локшини швидкого приготування, які були в знімальній групі, всі співробітники та інші учасники були шоковані її апетитом!
Навіть чоловіки-співробітники з найбільшим апетитом з'їдали максимум чотири порції локшини!
Але ця жінка-зірка, Ся Ань, з'їла цілих шість порцій!
«Невже... хтось справді може стільки з'їсти?!»
«Це ще жінка-зірка? Чому в моєму уявленні жінки-зірки мають сидіти на дієті?»
«Я просто хочу сказати! Якщо Ся Ань стільки їсть! Як вона може підтримувати таку гарну фігуру?!»
Це був крик жіночої душі, що лунав від усіх присутніх співробітниць!
Однак, вони не знали, що шести порцій локшини Ся Ань було недостатньо, щоб наїстися.
Вона навіть не випила жодного ковтка бульйону!
Вона боялася, що якщо з'їсть забагато, то стане ще красивішою.
«Мамо, у Сінченя ще є куряча ніжка, візьми».
Поки інші були шоковані її жахливим апетитом, лише Ся Сінчень знав, що його "фея-мама" ще не наїлася!
Тому він прийшов до Ся Ань зі своєю спеціально приготовленою поживною вечерею від знімальної групи.
Дивлячись на курячу ніжку в руці малюка, Ся Ань кліпнула очима, погладила його по голові і з усмішкою сказала:
«Не хвилюйся, мама не голодна. Завтра мама починає зйомки, ти маєш бути слухняним і не відходити від дядька Хань Юе, добре?»
«Так, мамо. Сінчень буде слухняно чекати, поки мама закінчить зйомки».
Малюк серйозно кивнув, виглядаючи дуже слухняним та розумним.
Бачачи, яким розумним був малюк, Ся Ань знову погладила його по голові.
Раптом вона, здається, щось пригадала, опустила голову, подивилася на нефритовий кулон "Два дракони граються з перлиною" на своїй шиї, подумала і нарешті сказала:
«Сінчень, цей нефритовий кулон деякий час носитиме мама, а коли повернемося додому, я подарую його тобі».
Однак, почувши слова Ся Ань, малюк похитав головою.
«Мамо, насправді... мені не дуже подобається цей нефритовий кулон, і я не хочу його носити...»
Малюк кліпнув очима і сказав дуже серйозно.
«Чому?»
Почувши це, Ся Ань здивовано подивилася на малюка.
«Просто... просто він мені не подобається».
Це був перший раз, коли малюк так рішуче відмовив Ся Ань.
Це змусило Ся Ань подумати, що, мабуть, є якась причина, чому малюкові не подобається цей кулон!
Але, перш ніж Ся Ань встигла детальніше розпитати.
Хань Юе вже наказав співробітникам відвести шістьох учасників до їхнього тимчасового гуртожитку на час зйомок.
«Мамо, успіху!»
«Так, я привезу тобі перемогу!»
Попрощавшись із малюком, Ся Ань та інші п'ять учасників пішли за співробітниками до свого тимчасового житла.
Хоча знімальна група назвала це "тимчасовим гуртожитком", коли вони підійшли до його дверей, то побачили, що це був лише один із сільських будинків із черепичним дахом.
Він був дуже старим і бідним.
Дивлячись на такий "тимчасовий гуртожиток", учасники трохи принишкли.
Кожен із них був, якщо не дуже багатий, то порівняно зі звичайними людьми — цілком заможною людиною.
І вони ніколи раніше не жили в такому старому будинку з черепичним дахом.
«Чоловіки-учасники житимуть у кімнаті ліворуч, а дві жінки-учасниці — у кімнаті праворуч».
Хоча учасники були вкрай незадоволені і не хотіли там жити, що поробиш, адже вони підписали контракт і потрапили у "вовче лігво"!
Тому їм залишалося лише слухняно оселитися в цьому бідному та старому "тимчасовому гуртожитку".
«Хіба тут можна жити!»
«Краще б ми поставили намети і спали в них!»
«Забудьте, потерпіть, зйомки лише три дні».
Коли співробітники пішли, а камери зникли, учасники одразу почали скаржитися.
Однак, через те, що було дуже темно, і в цьому тимчасовому гуртожитку не було електрики, лише слабкі гасові лампи, вони не помітили, що в будинку були приховані дуже замасковані маленькі камери.
Попри скарги, після важкого дня подорожей, зірки були дуже втомлені.
Тому учасники трохи вмилися, помили ноги і приготувалися до сну.
Мабуть, через сильну втому, незважаючи на погані умови проживання, всі швидко заснули.
І ось, цієї темної ночі, коли не було видно навіть пальців витягнутої руки, учасники не знали... що шоу вже почалося!
«Туп! Туп! Туп!»
Почувся звук повільних кроків.
Учасники, які спали, не підозрювали, що небезпека вже наближається!