«Ха-ха! Ти нікому не потрібний байстрюк!»
«Твоя мама-суперзірка за тобою не прийде!»
«...Смієш бити мене? Сьогодні ми тебе, виродка без батька й матері, як слід провчимо!»
...
Ся Ань не очікувала, що зустрінеться зі своїм "придбаним" сином у такій ситуації.
І вона не очікувала, що лиходійська натура її "придбаного" синочка виявиться набагато серйознішою, ніж вона собі уявляла!
Хоча численні хлопці з дитячого будинку били його кулаками та ногами, притиснувши до землі, худий хлопчик усе одно відчайдушно опирався.
Він був схожий на вовченя: хоча й слабке, але його дух анітрохи не поступався.
«Припиніть! Припиніть! Що ви робите!»
Заступниця директора, яка вела Ся Ань до сина, побачивши цю сцену, одразу ж закричала на дітей, які билися.
Однак, оскільки вона отримала хабар від інших, а також зневажала Ся Ань, цю розпусну "коханку", її дії були лише для вигляду.
Вона тільки говорила, але навіть не поворухнулася.
Інші діти, хоча й почули заступницю директора, але оскільки їхня поведінка була підтримана, і навіть вважалася свого роду "завданням", вони почали бити ще сильніше.
«Ух!»
Ся Ань чітко бачила, як хлопчик, якого били, обійняв голову, намагаючись мінімізувати травми, і час від часу шукав нагоди напасти на старших хлопців у відповідь.
Навіть така холоднокровна людина, як Ся Ань, що пережила кінець світу, відчула співчуття, дивлячись на приниженого хлопчика.
Ся Ань кинула погляд на заступницю директора, яка йшла поруч, і ще раз подивилася на хлопців, що билися неподалік.
Вона, немов вітер, швидко кинулася до свого "придбаного" сина, а потім —
«А-а-а!»
«Боляче!»
«Рятуйте!»
Ся Ань, схопивши їх по одному, порозкидала геть усіх хлопців, які насіли на її "придбаного" сина.
Так, вона їх саме порозкидала! І дуже сильно!
Заступниця директора дитячого будинку з відкритим ротом дивилася, як Ся Ань розкидає групу хлопців, і вся похолола, ледь не впустивши щелепу від подиву.
Почувши крики болю, малюк, який весь час захищав голову, розгублено підвів погляд.
У результаті він побачив перед собою сестру, схожу на фею, яка була надзвичайно красива і яка одного за іншим відкидала тих, хто його кривдив.
У цю мить малюк подумав, що ця сестра-фея, здається, навіть красивіша за його сестру...
Розкидавши хуліганів, що кривдили її "придбаного" сина, Ся Ань перевела погляд на свого "придбаного" сина.
Побачивши, що її "придбаний" синочок, здається, заціпенів, вона підняла брову і байдуже сказала:
«Піднімися сам».
Почувши слова Ся Ань, малюк підсвідомо підвівся.
Але його хистка хода виглядала дуже жалібно.
Непогано, принаймні це не примхлива дитина, його варто виховувати!
Ся Ань була дуже задоволена, побачивши, що хлопчик, хоч і побитий, не пролив жодної сльози і не зойкнув від болю.
Зрештою, якби їй довелося виховувати плаксивого примху або хулігана, який не розуміє слів, вона б цього не витримала.
«Як тебе звати?»
Ся Ань знала, що її "придбаний" син — великий лиходій, але, чесно кажучи, вона ніколи не чула його імені від своєї сестри.
Зрештою, він не був головним героєм!
«Фу Юй».
Почувши ім'я хлопчика, Ся Ань злегка нахмурилася.
«Який Юй? Юй, як "заможний" (裕)?»
Хоча вона відчувала, що це, мабуть, не той Юй, що "заможний".
Як і очікувала Ся Ань.
Хлопчик опустив голову і напружено сказав:
«Юй, як "зайвий" (餘)».
«Зайвий. Це ім'я таке неприємне».
Ся Ань холодно хмикнула і незадоволено пробурмотіла.
Хоча Ся Ань була холоднокровною, вона дуже захищала "своїх".
Ніхто не мав права чіпати тих, кого вона взяла під свій захист.
Однак людей, яких вона брала під свій захист, було дуже мало.
Під час кінця світу це була лише її сестра.
А тепер...
Вона вирішила взяти під свій захист і цього "придбаного" синочка, який привернув її увагу.
Зрештою, їй ще потрібно, щоб її "придбаний" син утримував її на старості!
Хоча її "придбаний" син був великим лиходієм у романі, який творив усілякі лихі справи, але він був справжнім генієм!
Якби не головна героїня, її син міг би стати найбагатшою людиною у світі!
Його здатність заробляти гроші була просто жахливою!
Зрештою, якби він не мав грошей, її "придбаний" син не зміг би вирвати головну героїню з рук численних чоловіків другорядних і головних героїв та ув'язнити її!
Поки Ся Ань мріяла стати мамою найбагатшої людини у світі, жити безтурботним життям, їсти й робити все, що заманеться, вона не помітила, як її майбутній син-мільярдер засмутився, почувши, як вона зневажливо відгукнулася про його ім'я.
І дивним чином поринув у самозневагу.
«Так... зовсім негарне...»
Хлопчик міцно стиснув губи, його великі очі наповнилися туманом, але він стиснув кулаки, вперто не дозволяючи сльозам котитися.
Чомусь, почувши від цієї гарної сестри, що його ім'я негарне, йому стало дуже, дуже сумно...
Однак малюк не очікував, що наступна фраза змусить його сльози хлинути потоком.
«Ти теж вважаєш його негарним, так? Тоді від сьогодні твоє ім'я буде Ся Сінчень. Ся, як "літо", Сінчень, як "зірки й море"!»
Ся Ань посміхнулася, дивлячись на свого майбутнього сина-мільярдера, і дуже природно змінила ім'я свого "придбаного" синочка.
«Гм, а зменшувальне ім'я буде Сяо Сін! Ся Сяо Сін!»
Сказавши це, Ся Ань поринула у спогади.
«Сестро, якщо кінець світу закінчиться, я обов'язково народжу близнюків. Дівчинку назву Ся Цаньжо, а сина... Ся Сінчень!»
Фу! Жень-жень, я ненароком здійснила половину твого бажання...
Крап!
Раптовий звук краплі води, що впала на землю, перервав спогади Ся Ань.
Оговтавшись, вона побачила малюка, який був їй ледь до пояса, і він безперервно плакав, його круглі очі були широко розплющені.
Кришталево чисті сльози котилися з його великих вологих очей, крапля за краплею падаючи на землю.
«Чого ти плачеш?»
Ся Ань не любила дивитися, як люди плачуть, і ця поведінка їй не подобалася навіть у дітей.
«Я... я сам не знаю...»
Малюк, здавалося, щойно усвідомив, що плаче, підняв свої маленькі, вкриті синцями та забоями ручки і безладно витер сльози з обличчя.
Витерши, він трохи нерішуче підняв погляд, щоб потайки подивитися на Ся Ань.
Зрештою, малюк, здавалося, не міг стримати цікавості та радості в серці, і тихенько пробурмотів:
«Сестро, якщо ти дала мені ім'я, ти хочеш мене усиновити?»
Його відправили до дитячого будинку тиждень тому, і за цей тиждень його бабуся, яка завжди його любила, жодного разу не з'явилася...
А його тато і тітка просто зникли.
Навіть його найулюбленішої сестри він давно не бачив.
Хоча раніше, у тому великому домі, він не був дуже щасливий.
Тато не звертав на нього уваги, тітка ненавиділа, і навіть сестра іноді не хотіла з ним гратися...
Але навіть попри це, він усе одно хотів там залишитися.
А тепер... у дитячому будинку він не міг ані нормально поїсти, ані добре поспати, і його постійно хтось кривдив...
Усі говорили, що його покинули, усі казали, що він байстрюк.
Усі говорили... що його мама-суперзірка — погана жінка, яка його не захотіла...
«Сестра? Усиновити?»
Ся Ань, почувши слова малюка і побачивши його червоні, немов у кролика, очі, раптом подумала, що її "придбаний" син досить милий.
«Ся Сінчень, давай познайомимося знову: Привіт, я твоя мама, Ся Ань. Відтепер ти можеш називати мене мамою».
Сказавши це, Ся Ань простягнула долоню, наче зверталася до дорослого.
«Ма... мама?!»
Малюк одразу широко розплющив очі, недовірливо дивлячись на Ся Ань. Такий вигляд був набагато милішим і приємнішим, ніж коли він плакав.
Принаймні Ся Ань більше подобалося бачити такий багатий вираз обличчя в цього малюка.
«Так, правильно. Це наша перша зустріч, мій хороший сину. Прошу піклуватися про мене».
Сказавши це, Ся Ань сама взяла маленьку ручку малюка, і на її обличчі з'явилася яскрава, сяюча посмішка, схожа на зірку.
Ця посмішка була надзвичайно сліпучою. Хоча був уже вечір і сонце зайшло, Ся Сінчень, дивлячись на жінку, яка нахилилася, ніжно тримала його за руку і назвала себе його мамою, відчув, що посмішка була настільки яскравою, що він підсвідомо заплющив очі.
Він ніколи не думав, що його мама, про яку всі говорили, що вона погана жінка, виявиться такою красивою і такою ніжною.
Відчуваючи теплу і м'яку долоню в своїй руці, Ся Сінчень на мить відчув, що спить, тому що це було занадто нереально.
«Пані Ся! Ви переходите межу! Як доросла людина, ви можете кривдити дітей? Вони такі тендітні, якщо вони отримають травму, ви зможете це виправити!»
У цей момент заступниця директора, яка щойно розбиралася з дітьми, яких розкидала Ся Ань, підійшла до Ся Ань та Ся Сінченя, перервавши їхній момент.
Побачивши агресивний вигляд заступниці директора, Ся Ань неквапливо хмикнула.
«Ці хулігани заслуговують на прочухана! Хто дозволив їм кривдити мого сина прямо переді мною? Я їх провчаю, щоб вони засвоїли урок і більше ніколи нікого не кривдили».
Ся Ань анітрохи не зважала на тих малих, у світі кінця світу в них не було поняття про повагу до старших і турботу про молодших.
Що стосується тепер? Вибачте, Ся Ань щойно повернулася з кінця світу і ще не звикла до правил "поваги до старших і турботи про молодших".
Найголовніше, що хулігани повинні бути побиті!
Якби вона сьогодні не прийшла, хто знає, як би побили її "придбаного" синочка!
Вона зрозуміла, чому її "придбаний" син став великим лиходієм!
Ся Ань опустила погляд на свого "придбаного" синочка, який був увесь у синцях, а його одяг був порваний.
На вигляд він, крім того, що був трохи повнішим і світлішим, ніж діти в кінці світу, мало чим відрізнявся від маленького жебрака з кінця світу.
Побачивши, як сильно образили її "придбаного" синочка, якого вона взяла під свій захист, Ся Ань розлютилася.
«Я попереджаю вас, ви краще моліться, щоб мій син не отримав серйозних травм, інакше я найму найкращого адвоката і подам на вас до суду за жорстоке поводження з моїм сином!»
Хм! У неї ж є п'ятсот вісімдесят тисяч юанів заощаджень!
Ся Ань холодно дивилася на заступницю директора дитячого будинку, і її очі були сповнені вбивчого наміру.
У кінці світу, хоча Ся Ань відкрила лише здатність до перетворення на красуню.
Але для самозахисту вона також наполегливо тренувала свою фізичну форму.
Хоча в неї не було жодної корисної атакуючої здібності, Ся Ань відточила свої бойові навички до досконалості.
Саме тому Ся Ань у кінці світу вбила чимало зомбі.
Тому вбивчий намір, який вона демонструвала зараз, по-справжньому налякав цю заступницю директора, що хизувалася в дитячому будинку.
А Ся Сінчень, якого Ся Ань тримала за руку, побачивши, що його мама-фея так його захищає, знову не зміг стримати сліз, хоча зазвичай він не любив плакати.
Виявляється, він не був покинутою дитиною. Виявляється, мама його не кидала.
Виявляється... його мама допоможе прогнати лихих людей, виявляється! Його мама так його захищатиме...
«Мамо...»
Ся Сінчень стиснув долоню Ся Ань і тихенько покликав її.
«Гм?»
Ся Ань, почувши тихе бурмотіння, опустила голову, подивилася на Ся Сінченя, який знову плакав, і іншою рукою легенько погладила малюка по голові.
«Ходімо, мама відведе тебе додому».
«Угу!»