«Ся Ань!»
«Сестро!» — різко розплющивши очі, Ся Ань, яку мали проковтнути біороботи, виявила... що вона спала у чистому м'якому ліжку. На білій ковдрі у дрібну квітку вона виразно відчувала запах свіжого сонця і... солодкий аромат парфумів. Ні, щось не так!
Ся Ань, чия пильність була відточена до межі у світі апокаліпсису, миттю відкинула ковдру, щоб зіскочити з ліжка.
Коли вона відкинула ковдру, вона остовпіла.
Це... моя рука?
Ся Ань підняла долоню і подивилася на бліді, але сухі й худі пальці, суглоби яких випирали. Вона завмерла.
Через настання кінця світу їй пощастило стати успішним еволюціонером-користувачем здібностей, але нещастя полягало в тому, що її здібністю стало ставати красивішою.
Вона ставала красивішою з кожним днем.
Незалежно від того, наскільки жахливими були умови виживання, скільки б вона не голодувала, наскільки неякісною була її їжа, і яким би був її гігієнічний стан, у її тілі наче був очищувач, який постійно очищував її, не даючи її оболонці забруднитися чи стати виснаженою.
Її оболонка завжди була ніжно-білою, чистою, здоровою і зовсім не схожою на ту, що переживає апокаліпсис, де матеріальних благ критично бракує і щодня живе у небезпеці та стражданнях.
І що найжахливіше, її тіло помітно, з кожним днем, ставало ще красивішим...
Хоча Ся Ань мріяла позбутися того тіла, яке приносило нескінченні клопоти, вона... розуміла, що руки, які вона бачить зараз, не її.
Завдяки здібності її руки, як і її обличчя, були настільки прекрасні, що ними захоплювалися незліченні люди.
Що ж тут відбувається?
Серце Ся Ань було сповнене сумнівів, а, розглядаючи оточення, її здивування лише посилилося.
Усе тут здавалося таким незнайомим і таким несумісним зі світом апокаліпсису.
Поки Ся Ань уважно вивчала оточення, раптом пролунав мелодійний дзвінок мобільного телефону.
Телефон?!
Ся Ань подивилася на мобільний телефон, що лежав на білій тумбочці — річ, яку вона давно не бачила з часів апокаліпсису, і знову відчула розгубленість.
Ошелешена, Ся Ань нерішуче взяла телефон.
Побачивши на екрані напис "Менеджерка Цзян", Ся Ань глибоко вдихнула і відповіла на дзвінок.
«Алло...»
Тільки відкривши рот, Ся Ань зрозуміла, що її горло дуже сухе, наче вона не пила води багато днів, — хрипке і сухе.
«Ся Ань! Що ти витворяєш! Я дзвонила тобі стільки днів, а ти не відповідала! Приїжджаю до тебе додому, а ти не відчиняєш! Що ти взагалі задумала!»
Щойно вона відповіла, Ся Ань почула незадоволений жіночий голос на іншому кінці дроту.
Вона ще не встигла сказати жодного слова, як жінка, яка, мабуть, була "її" менеджеркою, випалила цілу купу слів, щоб її повчати.
«Ся Ань, кажу тобі, цього разу тобі не допоможе жодне ухиляння! Я тобі кажу, с тобою покінчено! Справді покінчено! Мало того, що в тебе позашлюбний син, так ще й від безладних зв'язків, невідомо де взятий байстрюк. Я тобі кажу, навіть якщо ти така гарна, навіть якщо хтось і хоче тебе просувати, тепер тобі кінець! Кінець!»
Слухаючи повні огиди слова з іншого кінця дроту, здивування на обличчі Ся Ань посилювалося.
Позашлюбний син? Байстрюк? Просувати її?
Що це взагалі таке!
«Кінець? Що ти маєш на увазі?»
Ся Ань хрипким голосом придушила своє здивування і спробувала вивідати у цієї жінки більше корисної інформації.
«Компанія розірвала з тобою контракт! І я більше не твоя менеджерка. Щодо тих програм і рекламних контрактів, які ти підписала, сама думай, як відшкодовувати неустойку!»
Сказавши це, жінка кинула слухавку, залишивши Ся Ань у повному ступорі.
"Ту-уп! Ту-уп! Ту-уп!..."
Почувши гудки у телефоні, Ся Ань нарешті отямилася.
Хоча вона не розуміла, що з нею відбувається, вона була впевнена: її становище зараз дуже погане.
Поклавши телефон, Ся Ань спустилася з ліжка і зрозуміла, що її кінцівки трохи заціпеніли, і вона відчувала слабкість та безсилля.
Подивившись на свої худі кінцівки, а потім на пляшечку з ліками та аркуш паперу з одним рядком тексту, що лежали на тумбочці, Ся Ань одразу зрозуміла, що це справді не її тіло.
Це означало, що вона вселилася в тіло людини, яка вчинила самогубство.
«Снодійне, передсмертна записка...?»
Ся Ань відклала пляшечку зі снодійним і взяла до рук передсмертну записку.
Дивно, почерк у записці був дуже схожий на її власний.
«Жити надто втомливо... Я хочу відпочити. Прощавай, Фу Сянь.»
Фу Сянь?
Це ім'я, здається, вона десь чула.
Ся Ань потерла скроні і уважно перечитала передсмертну записку. Не знайшовши жодних інших зачіпок, окрім імені Фу Сянь, вона поклала записку.
Отже, тепер у неї є така інформація: власниця цього тіла, як і вона, зветься Ся Ань і вона є зіркою.
Але через викриття позашлюбного сина в неї виникла думка про самогубство, прийнявши снодійне.
А Фу Сянь... мабуть, найважливіша для неї людина.
То виходить, вона перенеслася зі світу апокаліпсису у мирний світ, де немає біороботів і всього вдосталь?!
Щойно вона про це подумала, очі Ся Ань засвітилися.
Вона перестала думати про тіло, в яке вселилася, і стрімголов побігла на кухню.
Оскільки вона не знала плану цього будинку, Ся Ань трохи поблукала, перш ніж знайшла кухню.
З посмішкою на обличчі вона відчинила холодильник і побачила:
«Що це все таке...»
Побачивши повний холодильник мінеральної води, овочів та фруктів, посмішка на обличчі Ся Ань одразу ж застигла.
Невже в будинку навіть шматка м'яса немає???
Ся Ань, дивлячись на повний холодильник зелених продуктів, могла лише з прикрістю дістати свіжий помідор і почати його гризти.
Вона відкусила лише шматочок, і її одразу підкорив кисло-солодкий смак помідора.
Вона вже й не згадувала про те, що вдома немає м'яса.
Ах... свіжі фрукти просто чудові!
Наче маніячка, Ся Ань дістала з холодильника ще кілька видів фруктів і почала їх шалено їсти.
Вона поводилася так, наче була голодним привидом, який не їв фруктів багато років.
«Гик!»
Відригнувши, Ся Ань задоволено погладила живіт, побачивши, що в холодильнику майже не лишилося фруктів, які вона з'їла.
Наситившись, Ся Ань повернулася тим же шляхом до спальні.
Це трикімнатна квартира з вітальнею, але, можливо, тому, що тут жила лише колишня власниця, у квартирі була лише одна спальня, а кабінет був об'єднаний з основною та гостьовою спальнями.
Однак з двох розширених спалень залишили лише одну, а другу колишня власниця перетворила на величезну гардеробну.
Повернувшись до спальні з її простим, свіжим дизайном, що просякнутий дівочим шармом, Ся Ань побачила красивий, легкий рожевий ноутбук на молочно-білому письмовому столі, і в її голові щось клацнуло. Вона сіла за стіл.
Якщо це тіло було тілом зірки, незалежно від того, відома вона чи ні, чи наскільки відома. Вона повинна знайти про неї щось в інтернеті.
Подумавши так, Ся Ань, вже на автоматі, відкрила ноутбук.
Хоча в світі апокаліпсису їм було дуже важко користуватися електроприладами, вона все ж користувалася комп'ютером до спалаху апокаліпсису. Після кількох маніпуляцій Ся Ань успішно отримала всю інформацію, яку хотіла!
Побачивши на екрані безліч новин про зірку Ся Ань, вона була повністю приголомшена!
【Чисту зірку Ся Ань, яка дебютувала як "Національне перше кохання", викрили в наявності невідомого позашлюбного сина!】
【Кажуть, що її імідж чистоти був повністю створений маркетингом! Насправді її особисте життя дуже безладне! Раніше вона втручалася у чужі стосунки і хотіла піднятися за допомогою дитини!】
【Це сильно, наша Ся Ань! Втрутилася у шлюб своєї сестри, причепила роги якомусь великому шишці з багатої родини, і змусила їх обох виховувати для неї невідомо звідки взятого синочка-байстрюка!】
【Наразі позашлюбний син Ся Ань вже тиждень знаходиться в приватному притулку, але зірка Ся Ань так і не приїхала забрати свою дитину.】
...
Подивившись на ці новини на екрані комп'ютера, Ся Ань нарешті зрозуміла, у який світ вона перенеслася, і чому ім'я Фу Сянь здалося їй знайомим.
Тому що...
Вона перенеслася у світ божевільного, абсурдного роману про Мері Сью, що порушує всі три погляди (на світ, життя та цінності)!
Ба більше, вона, на своє нещастя, стала рідною матір'ю майбутнього хворобливо-витонченого лиходія!
А Фу Сянь — це майбутній рідний батько головної героїні!
Цей роман не читала сама Ся Ань. У світі апокаліпсису їй і так було важко заробляти на життя і здобувати ресурси, тож коли їй було читати такі безглузді романи?
Проте, її хвора молодша сестра любила читати романи, а її здібність "ставати красивішою" покращила її пам'ять, давши їй здатність запам'ятовувати те, що вона бачила чи чула, тому вона могла чітко пам'ятати сюжет кожного роману, про який їй розповідала сестра.
Звісно, вона слухала не всі.
Але так сталося, що ім'я другорядного персонажа, який жив лише у спогадах в одному з романів, було таким же, як і її, тому вона послухала і запам'ятала сюжет.
Ся Ань, у цьому романі, насправді не мала жодних сцен за життя, її єдина роль — з'являтися у спогадах різних головних героїв, другорядних персонажів, лиходіїв тощо.
У спогадах головної героїні Ся Ань — це "погана жінка", "інтриганка", "біла лілія" та інші негативні образи, яка хотіла відібрати у її матері все.
У спогадах батька головної героїні Ся Ань — це слабка тілом, але тендітна душею кришталева лялька, яка розбивається від одного дотику.
Ба більше, через ранню смерть і передсмертну записку Ся Ань успішно стала тією самою незламною "білою лілією", першим коханням у серці батька головної героїні! Вона стала його кров'ю серця!
Однак образ Ся Ань у її рідного сина був сповнений глибокої ненависті.
Він ненавидів свою матір за те, що вона народила його, але не виховувала. Ненавидів за те, що через Ся Ань дівчина, яку він найбільше кохав, ніколи не зможе відповісти йому взаємністю.
Загалом, у книзі ненависть цього сина-лиходія до своєї рідної матері була настільки сильною, що він був готовий витягти її, цю короткоживучу й тендітну матір, з могили і четвертувати!
Проте, як розповідала її сестра, насправді ця короткоживуча мати лиходія не була поганою людиною, а була простою, наївною та слабкою дівчиною, чиє тіло було таким же ніжним, як у принцеси на горошині, а душа такою ж тендітною, як кришталь.
Саме через те, що вона була такою слабкою і ніжною, мати головної героїні крок за кроком довела її до самогубства.
А причина, через яку мати головної героїні почала шкодити колишній власниці, була лише в тому, що колись їх обох викрали, і наївну колишню власницю врятували родичі матері головної героїні, а дуже розумна мати головної героїні втекла, але її викрали торговці людьми і продали в глухе гірське село.
Через те, що прабабуся головної героїні (бабуся її матері) не витримала удару і почала сприймати колишню власницю як матір головної героїні, її прийняли як прийомну доньку до бабусі та дідуся головної героїні й розпестили, поки вона росла. Це змусило матір головної героїні, яка була знайдена родиною, але чий характер вже став чорним і спотвореним, звинувачувати в усьому колишню власницю, і вона використовувала всілякі методи, щоб підставити цю наївну та слабку дівчину.
Це і призвело до трагічного та короткого життя колишньої власниці.
А також опосередковано призвело до того, що її син виріс психологічно спотвореним лиходієм, одержимим головною героїнею і нездатним звільнитися від цієї манії.
Ся Ань підняла очі і подивилася на фотографію хлопчика на екрані комп'ютера, на якій не було жодного пікселя замазано.
Хлопчикові на фото було лише чотири чи п'ять років, він був блідий і виглядав дуже витончено та гарно.
Проте, у його великих, красивих очах була лише мертва тиша, без жодної життєвої іскри.
Очевидно, що вже проглядаються зачатки майбутнього великого лиходія.
Хоча перенесення у мирний світ було чудовим, але... чому тут обов'язково має бути син???
Що їй тепер робити з цим сином?
Поки Ся Ань розмірковувала, як їй вчинити з цим великим сином-лиходієм, на її телефон, що лежав на тумбочці, надійшло повідомлення.
Ся Ань підняла телефон і, побачивши вміст екрана, була приголомшена.
【Ваш дебетовий рахунок... Залишок після транзакції】 П'ятсот... п'ятдесят вісім тисяч юанів?!
Ся Ань, яка була бідною як до, так і після апокаліпсису, була шокована, побачивши, що на банківській картці колишньої власниці залишилося стільки грошей!
Вона раптом згадала, як її сестра питала її, про яке життя вона мріє, якщо апокаліпсис закінчиться.
«Доки вистачає грошей, є що їсти, є що одягнути, і є де жити, я буду задоволена...»
Ах, тепер її мрія... чи не здійснилася вона насправді!!!
Хоча, здається, з'явився син-великий лиходій, але...
«Ся Ань, ти можеш спокійно відпочивати. Сина я виховаю замість тебе.»
Це буде відплатою колишній власниці за всі ці цінні блага, які вона їй залишила, а також... щоб уникнути того, що син-лиходій виросте і прийде до неї, щоб завдати клопоту, вона...
Так! Синочку-лиходію! Твоя теперішня матуся добре тебе перевиховає!