16. Другий шлях (1) — Голова 76
[P.S.
Це Шарлота Отіс. Прошу вибачення за корковий почерк. Я пишу цей лист, поки остання частина мого тіла, здатна тримати перо, ще остаточно не згнила.
Я вважаю, що ймовірність того, щоб Роза не втримав обіцянку, дуже мала. Для нього обіцянки дуже важливі. Ця особа, яка вважала себе людиною, надмірно переймалась наслідуванням людей і тому встановила кілька правил, які самі собі стурбувалися. Однак люди не завжди чесні і довіряють так само, як сонце змінюється місяцем. Тому ніхто не знає, як поведеться Роза в майбутньому. Тим більше, що він істота, яка просто смертна не в змозі зрозуміти. Тому я хочу підготуватись до всяк випадок.
Коли я щасливо досягла повноліття в Бертренді, мій батько Деймон Отіс нарешті зміг втекти зі світом. Але Ніл Отіс тоді був ще живий. І, звичайно ж, залишався дуже-дуже довго після цього. Здається, Роза не збирався так просто відпускати його. Ніл не помирав, навіть якщо він ніколи не їв, не пив і не виконував інших важливих справ. З якоїсь миті він, залишивши всяку надію, замкнувся в кімнаті голови сім'ї на четвертому поверсі. Як я вже згадувала в попередньому листі, моя кімната розділу була частиною Нілу Отісу. Місцем посилання для вмираючого розділу вона стала вже після того, як моє тіло почало розкладатися. З того часу ключ від цієї кімнати став зберігатися у господині будинку Отіс. Зараз це місце, куди ніхто не може увійти, але в часи, коли там жив Ніл Отіс, я могла відвідувати його відносно вільно. Роза не перешкоджала цьому, і я час від часу відвідувала Нілу. Звичайно, це не було спонукане любов’ю чи співчуттям. Я діяла лише з егоїстичних міркувань. Іноді, коли він був у доброму стані, від нього можна було почути багато корисних історій. Одного дня Ніл, хіхікая, сказав мені:
— Моя бідолашна внучка, твій дідусь насправді знає як розірвати контракт з тим демоном.
Я наволочила вуха. Мені не здалося, що він бреше. Як не смішно, але в Бертранда краще всіх Розу знав хто інший, як сам Ніл Отіс. Якщо ви запитаєте, як це можливо, відповідь проста: бо Ніл Отіс уклав з Розою контракт. Через тісний зв'язок, встановлений контрактом, інформація про Розу часто просочувалась до Нілу у вигляді снів.
Я запитала:
Чому ви цього не робите?
— Це не так просто. Зовсім не так просто.
Ніл прищепив язиком, ніби жертвує дурниця, а потім почав проклинати реальність. Було не дуже приємно, тож я поспішила вийти з кімнати.
Знову я почула про розрив контракту, коли переїхала до покої голови сім’ї на четвертому поверсі. Оскільки в одній кімнаті не могли жити двоє, Нілу Отісу довелося поступити мені. Того дня він, здавалося, був особливо радий і сказав:
- Нарешті я покидаю цю кімнату. Чи знаєш ти, який величезний сором приносила мені вона?
- Сором через нього?
— Нет! Це кімната, яку мені штовхнула, наче подарунку, якась проклята стара в найсуворіші для мене часи. Тут я мусив ділити бит з якимись жалюгідними слугами... - Ніл потерти очі сухою рукою і продовжив: — Проклятий Роджерс! Ні, здається його справжнє ім'я Роза? Я бачив уві сні, як цей огидний Едгар його так називав ... Чортів виродок. Як же я ненавиджу троянди. Чому всі, хто носить ім’я цієї квітки так прагнуть моїх мук? Я повинен йому помститися. Я повинен побачити, як спотвориться його спокійне обличчя ... - Він захихикав, як божевільний. - Розірвати контракт - ось це була б найкраща помста... Але зараз це складно, як шкода.
- А що це за спосіб розірвати контракт, про який ви говорите?
Мабуть, тоді він був налаштований поговорити, тому Ніл посміхнувся, приклав долоню до рота і, наблизившись, прошепотів:
- Ти знала, що він... Які обмеження ми маємо, щоб брати на себе людські тіла?
- Обмеження?
- Тобто він теж троянда!
Ніл Отіс радів, як дитя.
— Щоб підтримувати людську форму, він затонув свою величезну силу в посудині у вигляді троянди. А троянди вразливі до вогню. Звичайно, троянду в повному цвіті можна спалити лише особливим полум’ям. Але все ж таки, якщо ви хочете знайти і спалити квіти Розу з очей долої!
— И тоді... Він помре?
— Умрёт? Цей огидний демон? Хм. Хотілося б, але він не проста троянда. Якщо спалити квітку, вона просто втратить форму і зануриться у довгий період відновлення. На жаль...
Звичайно, навіть просто прогнати його - вже велика удача. Але насправді все було не так просто, як на словах. Ніл на мить знеохотився і махав рукою.
- Я знаю, що цей вогонь знаходиться в п'ятому саду... але поняття не маю, як підібратися до його троянді. І як перенести це небезпечне полум'я. Ох, невже світ від мене відвернувся? Чому справедливість закрила свій лик?
Останнє, що я бачила, це обличчя Ніла Отіса, який раптом почав бити себе в груди і голосно ридати. Пізніше, вибравши момент, коли Роза був у доброму настрої, я обережно запитала його про Нілу. Він сказав, що доручив йому роботу садівника в п’ятому саду. З того часу я постійно думала про розлучення контракту. Де квітка Роза? Як нам ставитися до цього особливого вогню? Для того щоб спалити троянду, потрібно відволікти його увагу, але чи можливо це? У мене, чиє тіло гниле було переді мною часу на роздуми і врешті-решт я змогла знайти власну відповідь. Можливо, через те, що я бачила минуле Рози у снах, між нами виникла тонка ментальна зв'язок, і я теж час від часу могла отримувати його спогади. Не знаю, як у ваші часи, але Роза, якого я зустріла, був трохи незграбний в стосунках з моїм тілом. Як-ник, за весь його нескінченне життя час, проведений в людському об'єкті, було лише малою частиною. Завдяки цьому я знайшла лазівку для примусового розторгнення контракту з Розою.
Те, що ви з серйозністю читаєте це після вступу, ймовірно, означає що Роза відмовився виконувати свою обіцянку. Якщо так, то можна вважати, що ви вже зробили перший крок до розторгнення контракту. Парі, яке ми уклали з Розою, було в тому, щоб вгадати його справжнє ім'я. Але якщо він порушив обіцянку, це можна вважати рівнозначним тому, що він відреставрувався від свого власного імені. Для нього ім’я Роза є майже тим самим, що й основа його істоти. Адже саме завдяки тому, що Едґар дав йому це ім’я, він зміг повністю визначити себе в людській подобі. Тепер, коли його існування похитнулося, він не може бути в нормі. Якийсь час він не буде належним чином стежити за тим, що відбувається навколо. Йому знадобиться короткий час на відновлення.
Тому негайно вирушайте до п’ятого саду.
Поки Бертранд у руках Рози, Ніл Отіс, в будь-якій ері ви не жили, повинен бути ще живий. Просіть у нього допомоги. Він садівник п'ятого саду і напевно знає, як поводитися з особливим вогнем. Він точно зможе спалити квітку Рози.
У цьому листі я залишаю для вас спосіб відкрити п'ятий сад. І розташування троянди теж. Воно точно не змінилося і в вашу епоху. Я можу з упевненістю стверджувати це, тому що своїми очима бачила його спогади. Це місце для нього дуже, дуже важливо. Кращого і не придумаєш для зберігання найдорожчих речей.
Насправді я зараз не можу бути впевнена, чи можливо розірвати контракт. Але якщо ваша воля, Ваша мужність, ваша душа все ще не зламана навіть після того, як надії були віддані...
Я щиро бажаю, щоб ви отримали удачу.]
*
Постскриптум, залишений Шарлоттою, був заховані в самому кінці щоденника, між двома слабо склеєними сторінками, тому при першому перечитуванні Рішель його не помітила. На щастя, їй вдалося виявити його, коли вона ще раз уважно прочитала листа.
« Якби не це, я б зараз повністю танцювала під дудку Рози."
Рішель подивилася на Алана. Той обережно перегортав сторінки щоденника. Не встигла вона і моргнути, як він перевернув останню і, закривши щоденник, задумливо втупився у порожнечу.
Чим старше стає спадкоємець, тим більше гниє тіло голови сім'ї.
— Алан...
- Рішель, ти зустрічалася з моїм батьком?
Похитнувшись мить, Рішель мовчки кивнула. Кутики губ Алана ледь помітно дёрнулися. Здавалося, що він з усіх сил намагався усміхнутися, але безуспішно. Рішель не знала, що робити, і зрештою поставила донезя банальне питання:
— Алан, ты в порядке?
— Да. На диво.
Він піднісся і повернув щоденник Рішель. Кончики його віддалених пальців були напряжено-нерухомими.
- Батько вже давно мертвий у моєму серці. Напевно, тому.
- Не хочеш його відвідати?
— Занадто пізно, — сказав Алан і почав розмиватися, а потім тихо промовив: « І якщо я побачу свого батька в такому стані... Здається, я не зможу зосередитися на тому, що повинен зробити зараз... Хоч би як там було, для того щоб покінчити з Розою, потрібно йти до п’ятого саду. Подумати тільки, Ніл Отіс все ще живий. Може, захоче йому врізати, як тільки побачу його обличчя. Але бити предка - це ж якось не добре, так?
У його порожній базікани відчувалася відчайдушна спроба відволіктися, інакше він б просто не витримав. Смерть батьків, які йшли один за одним недовго, була надто жорстоким ударом. Рішель не знала, які слова потішити його, і просто беззвучно відкриваючи й закривала рот. У цей момент Алан кинув на неї швидкий погляд.
- До речі, Рішель. Ти точно в порядку?
- В якому розумінні?
— Просто, - Алан трохи помедлив. - Ти точно не будеш шкодувати, якщо так відмовишся від шансу виконати своє бажання?
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Його статус: йде переклад
https://literna.net/uk/books/122-laskavo-prosimo-v-osobnyaku-troyand