11. Штурм (3) — 52 розділи
- Що?
Чулося гуркіт - щось впало і розбило. Рішель застигла на місці, вчепившись у ручку. Що сталося з містером Отісом? Кров, що стікала по обличчю шеф-повара, весь час стояла перед очима, наче у марних видіннях. Рішель пішла вниз по сходах: якщо містер Отіс в небезпеці, потрібно терміново допомогти. Але раптом вона згадала, як він просив її не втручатися. Якщо вона діятиме не за планом, це може поставити безпеку містера Отіса під загрозу. Але його вимога сховатися означає, що кухар йде сюди, а значить план по відволіканню провалився. Хоча Алан Отіс часто говорить неприємні речі, він був добрим і порядним хлопцем. Якщо Рішель зіткнеться з кухарем обличчям до обличчя, цей хороший хлопець пожертвовує собою, щоб врятувати її. Як і тоді з мармеладом.
« Довірся містеру Отісу. Він обіцяв не ризикувати. Можливо, зараз краще не створювати нових змінних».
Рішель сильно зажмурилась, а потім відкрила очі. Вона оглядалася, щоб знайти укриття. Поки що було три можливих варіанта: дві дерев'яні двері, які вона помітила, коли бігла на кухню і одна залізниця, яку вона ще не перевірила. Не можна було вийти назовні, хто знає, що там. Рішель вирішила увійти в залізні двері. Якщо пощастить, вона зможе знайти ключ від замкнених дверей або слабке місце кухаря. На щастя, двері були відчинені. Рішель обережно потягнула дверну ручку. Холодне повітря відразу ж хлинуло на неї.
"Холодильний склад"
Усередині було темно, але звідки-небудь пробивався слабкий синій світло, так що якась видимість збереглась. Рішель залишила двері злегка відкрита, щоб вона не зачинилася, і озирнулася. Холодний склад був дуже просторним. Вздовж стін стояли довгі полиці і вітрини, а в центрі...
- Що це за м'ясо?
Бараніна, свинина, яловичина та інші види м’яса, які було важко розпізнати, висіли рядами до стелі. Навіть у темряві було ясно, що все м'ясо надзвичайно свіже. На підлогу капала вода, чи то кров.
Коли Рішель бачить, як мурашки біжать по тілу, то швидко проминає вздовж вітрин. Там не було нічого особливого: їжа, кілька скляних пляшок з незрозумілим вмістом і важкі ящики. Вона тихо відкрила один з ящиків, але світла було недостатньо, щоб щось розгледіти. Це ж холодальний склад, навряд чи тут зберігається щось крім продуктів. Можливо, краще вийти назовні і ще раз оглянутися. Коли вона повернулася, щоб піти...
— Ах!
Під ногами щось неприємно хлюпнуло. Рішель здригнулася і відстрибнула, але випадково зачепила м’ясо, яке випікало поруч. Вона природно подивилася на нього. Не варто було цього робити.
- Що це?
Спочатку в полі її зору потрапили людські ноги. Потім погляд ковзнув вище - по плоскому животі, скрегоченому на грудях рукам, а потім лисицею, блискучою головою. Здавалося, що очі, зашиті нитками, пильно дивляться на неї, а зашитий рот ось-ось може видати крик. Рішель, тремтячи, відступила. Вона перепитала кілька разів і не сумнівалася, що це був чоловік. Людина, така ж як вона, якого зберігали тут, наче м'ясову тушу, немов продукт ...
Раптом в голові вислизнуло одне з правил Бертранда:
[ Коли він вчує запах і піде шукати вас, ви не будете раді зустрічі з ним. Він дуже любить м’ясо, і його завжди не вистачає.]
Потім вона згадала мадам Отіс, яка часто пропускала прийоми їжі, і першу розкішну гостину в особняку, де подавали баранину з незвичайним текстуром. І нарешті, Алан Отіс, який перешкодив їй, коли вона намагалася насадити шматочок м'яса на вилку. Скільки ж м'яса вона зжерла відтоді, як приїхала в Бертранд? Її охопила нудота.
— У-угух.
Вона зачинила рот рукою, тримаючи поклики до рвоти. Повар дуже чутливий до запахів, не можна робити нічого такого, що могло б їх викликати. Вона стиснула тремтячі руки.
« Не думай. Зараз не час думати про щось, крім виживання."
— Треба... Треба спочатку вийти...
Вона не рухалась тремтячими ногами і прямувала до виходу. Треба вибратися з цього жахливого місця і вдихнути свіже повітря... І тут щось крижане міцно схопила її за кісточку. Рішель, важко дихаючи, подивилася вниз. Синюшна рука, що належала трупу, тримала її за ногу.
*
Він сказав Рішель Говард, що ніколи не був на кухні, але це була брехня. Він вже спускався сюди і зустрічався з шеф-поваром. Це сталося тоді, коли його мати зовсім збожеволіла. Тоді він просто відчайдушно хотів померти, тому пішов до найбільш небезпечного середовища в особняку - до шеф-повару. Він думав, що тільки той зможе його вбити. Він виявив прохід, по якому шеф-повар возив візки з їжею, і пробрався на кухню через нього. У той день шеф-повар встиг відкусити тільки третина його правого стегна, перш ніж йому перешкодив Роджерс. Вилікувавши Алана, він дав йому ляпаси і одягнув на нього нашийник.
- Було б погано, якби ти помер, Алан. Твій батько тепер безполезенний, — прошепотів тоді Роджерс, ніжно ковтаючи хлопчика по голові.
Йому було важко згадувати ті непорозуміння, але вони принесли деяку користь. Наприклад, він дізнався особливості шеф-півара.
Увійшовши в кухню, Алан підійшов до накритого столу і схопив круглий м'ясний пиріг. Він абсолютно легко в руку.
— Ладно.
Першою з них є кухар, що займається стравами.
Алан замахнувся і мітнув пиріг. Він шлепнувся об підлогу, і з нього витекла м'ясна начинка. Повар, що працював пожиранням трупа, обернувся. Його маленькі очі-пугівиці кинулися на розквашений пиріг.
Друга особливість: він неймовірно повільний.
Повар повільно підвівся і потихеньку прямував до пирога. За ним на кухню швидко прослизнула Рішель Говард. На її обличчі відображалася рішучість, вона ні на що не озиралась і дивилася тільки вперед. Вона справиться. Вона завжди була такою з самого початку їхнього знайомства. Отже і він повинен виконати свою задачу. Алан схопив миску з супом і кинув її. Бризги і осколки скла розлетілися по всі боки. Повар, ніби його мозок був перевантажений, застиг на місці.
Третя риса: у нього дуже низький інтелект.
« Може, наставниця знайшла двері? »
Поки все йшло гладко. Якщо так буде і далі, Рішель встигне піти, а потім переверне стіл і утече. Але життя Алана ніколи не йшло все просто і гладко.
- Що?
Схоже, і цього разу все буде так само.
Повар почав руками прибирати суп, але раптово підняв голову. Його погляд попрямував до Рішель. Їжа, яку він тримав, плюхнулася на підлогу і він помахався вглиб кухні.
- Куди ти йдеш?
Алан відчайдушно кидав торти, смажену курку і салати. Посуд розбивався з оглушливим дзвоном, але все було марно. Шеф-повар вже втратив інтерес до розкинутої їжі і повільно рухався в бік Рішель.
Хвилювання зростало. Алан гукнув:
— Проклятье! Ховайся!
Вона почула? Але що може бути незрозумілим, навіть якщо й почула? Тільки на кухні вона могла ховатися. Потрібно виграти час. Треба дати наставниці час втекти. Алан перевернув стіл. Хоча ці страви тепер були зіпсовані, кухар не цікавився ними.
Алан стиснув зуби. Що ж робити?
Раптом він побачив труп, який повар безжурно розривав на шматки і пожирав. На його місці йому привиділася Рішель Хавард. Він обіцяв не ризикувати. Алан підняв ніж, який лежав біля його ніг. Лезити було гострим, достатньо, щоб легко різати м’яке людське тіло. Він приклав його до своєї руки.
— Эй, ты, чудовище!
Четверта особливість шеф-кухару: найбільше його збуджує запах людської крові.
— Дивись. Це те, що ти найбільше любиш.
Алан повільно провів ножем по своїй руці. По білій шкірі потекли струмені крові.
— Смачно, да?
Нарешті кухар повернувся до нього. З рота у нього капала слина.
— Проклятье.
І нарешті, п'ята особливість: коли кухар впадає в крайнє збудження, він може розвинути швидкість, яка вражає уяву.
Повар видав тваринний рів і кинувся вперед.
https://literna.net/uk/books/122-laskavo-prosimo-v-osobnyaku-troyand