06. Вирішення (1) — 30 глава
[Моїй подругу Рішель, яка здається змінилася.
Не дивно, що ти виглядаєш такою гарною. Якщо ти щаслива, то й я щаслива. Якщо ти прийняла таке рішення, я буду поважати його і підтримувати тебе.
Що стосується чуток про те, що ти увійдеш в сім'ю Отіс, то я їх спростувала, але...
Давай не загадуватимемо?
Ніколи не знаєш, що може статися. Моя подруга Рішель дуже розумна, гарна і класна!
І я перевірила те, про що ти мене просила. Мій Роббі добре повідомив про це. Одного разу він особисто відвідував особняку Бертранд. Він також привітав молодого містера Отіса.
Роббі сказав, що вони були дуже щасливою сім'єю. Мадам Отіс була відомою примадонною до одруження. Містер Отіс закохався в чудову диву з першого погляду.
Незважаючи на те що вона була відомою співачкою, то всі негативно ставились до їхнього шлюбу тому, що він був простолюдцем. Але містер Отіс був до дивності впертий і наполегливий, навіть коли сама примадонна продовжувала йому відмовляти.
Що ж, їм все-таки вдалося одружитися. Примадонна покохала містера Отіса. Роббі навіть сказав, що коли був маленьким, то відвідав їхнє весілля. Відіси та Честери вже довгий час займалися спільним бізнесом.
Загалом, після всіх перипетій вони одружилися і виглядали дуже щасливими. Вони влаштовували багато прийомів і любили своїх дітей.
Але несподівано 6 років тому вони припинили будь - яку суспільну діяльність. Я думала, що вже минуло більше 10 років, але виявилося, ніби пройшло не так уже й багато часу.
У всякому разі, Бертранд міцно замкнув двері і в якийсь момент навіть постійна листування припинилася. Вони повністю зникли, наче їх ніколи не існувало.
Містер Отіс продовжував займатися громадською діяльністю близько року після закриття будинку, але одного дня раптово зник. Він доручив усе землебудовництво і ділові питання своєму представнику. Він навіть не відповідав на королівські заклики.
Тому у світському колі всі вважають, що він замкнувся в особняку і страждає від якоїсь хвороби... Але в особняку його немає?
Це дивно. Як відомо, Роббі за кордоном його не бачили.
Це все, що я виявила. Чим більше я докладаю зусиль, тим цікавіше стає їхня сім’я.
Скажи мені, якщо тобі знадобиться ще якась інформація, Рішель. Я використовую всі свої зв'язки, щоб дізнатися! Без тебе столиця і світське суспільство стали нудними, але тепер мені стало цікавіше. Може, я дійсно створена для роботи детективом?
Якби не вийшла заміж за Роббі, то могла б стати ним.
Маргарет Честер.
Р.S. Я забула, зовсім забула. Щоб підняти настрій, я додаю трохи домашнього мармеладу.
Особливий мармелад Марґарет Честер! Це улюблена солодкість моєї Рішель. Поділись ним з гарним паном Отісом або його наставником. Любов може зародитись... Ху-ху.]
*
[Моїй подрузі Мэг, мармеладному ангелу.
О, Мег. Мармелад, який ти готуєш завжди чудовий. Ніби спіймані Найчистіші промені сонця.
Мені дуже подобається помазувати твій мармелад на добре підсмажені тости. Дуже дякую.
Ну, знаєш, Мег ...
Це звучить трохи дивно, але в Бертранд заборонено приносити їжу. А це означає, що я не зможу з'їсти свій улюблений мармелад. О нет.
Пробач, що я не попередила тебе заздалегідь, але я спробую украдкою мармелад, який ти мені прислала.
що розповіла про Отісів. Пройшло 6 років відтоді, як вони зникли з суспільного життя...
Ти маєш рацію, це не так вже й багато часу. Також я тішуся, що між паном і мадам Отіс панувала злагода.
Що ж, Мег, ти не могла б знайти когось, хто раніше працював у Бертренді? Я маю на увазі когось, у кого закінчився контракт з Бертрандом, і він став працювати на іншу сім'ю.
Вибач, що продовжую ставити дивні питання. Я поясню причину пізніше, коли буду впевнена у своїх підозрах.
Дуже соромно за все.
Рішель Говард.
Р.S. Я ще раз спокійно прочитала твій лист. О, Мэг! Я не збираюся заводити тут коханця. Який роман ти читаєш останнім часом?]
*
Це був день, коли в особняку панувала фальшива спокій.
Рішель сховалася за колоною і виглянула в коридор. Вдалеку йшла головна покоївка Джозефіна.
— Хм.
Добре. Як тільки вона підійде до бюсту, потрібно вийти. Вона вважала секунди про себе. Десять, дев'ять, вісім... Зрештою головна покоївка підійшла прямо до бюсту. Дві, одна...
Зараз!
Рішель вийшла в коридор і придалася, що випадково зіткнулася з нею.
— Ох, Джозефина. Доброго дня.
— О, наставница Ховард. Доброго дня.
Джозефіна підняла кутки губ. Це була точно така ж посмішка-маска, як і зазвичай.
Рішель кинулася до Джозефіні, яка збиралася пройти повз.
— Уже весна. Сонечко гріє.
— Да.
Вона все ще посміхалася, але виглядала трохи роздратовано. Рішель поклала руки за спину і нервово потерла долоні.
— До слова, служниця, яка прибирає мою кімнату, недавно змінилася.
Показалась? Їй на мить здалося, що зічок Джозефини трохи розширився. Рішель нерозумно посміхнулася, наче нічого не помітила. Вона стиснула руки, які тільки що судомно розчавила.
— Мені дуже подобалася дівчина, яка раніше прибирала в моїй кімнаті, тому що вона була особливо дотошною... Але це не означає, що сьогоднішня служниця погана. Але якщо можна, не могли б ви, будь ласка, передоручити мою кімнату минулої служниці.
— О.
Очі Джозефіни повернулися до свого початкового стану і звузилися. Вона виглядала стурбованою.
але це неможливо. У неї закінчився контракт, і вона повернулася в своє рідне місто. Замість цього я скажу служниці, яка в даний час відповідальна за вашу кімнату, бути більш уважною у подальшому.
— Я розумію. Мені шкода це чути. Вибачте, Джозефіна, я знаю, що ви дуже зайняті.
Рішель відступила без подальших церемоній. Джозефіна схилила голову в легкому поклоні і пішла геть. Як тільки вона закрилася з поля зору, зітхання, яке вирвалося із глибини грудей, досяг горла і вийшов назовні.
— Ха-а...
Вона не могла повірити, що Беккі Дастін повернулася в своє рідне місто, бо закінчився контракт. Беккі точно сказала, що до кінця контракту залишилося близько трьох тижнів. Але він вже вислизнув?
« Це брехня»
Вона не знала для чого, але головна покоївка напевно збрехала. То куди ж подівся Бекі?
Після тієї жахливої ночі Рішель так і не зустрілася з нею. Вона не тільки прийшла прибрати кімнату, але її не було і в їдальні, куди у неї вистачило мужності зазирнути.
Вона випарувалася з того дня.
Рішель не могла сидіти на місці, тому навіть ризикнула і прямо запитала головну покоївку, але отримала лише обурливу брехню про те, що Беккі повернулася.
« Я повинна просто повірити в це".
Чесно кажучи, а що вона могла зробити? І, до слова, саме Бекі піддала її небезпеці.
Вона почувалася пригніченою. І цей стан посилювався тим, що їй потрібно було багато чого запитати її.
Рішель пригадала листа від Меґ, яке отримала сьогодні. Лист про родину Отісів. Містер Отіс і його дружина любили одне одного всім серцем. У сім’ї панувала злагода. Усе не так, як їй розповідав Роджерс. Хіба він не казав, що у них точно був невдалий шлюб?
Крім того, шість років тому вони раптово припинили громадську діяльність. Отже, аномалії Бертранда почали проявлятися шість років тому? Через це Отіса відштовхнула своїх дітей і розлучилася?
« Якщо подумати, Роджерс, здається, говорив, що шість років тому він приїхав до Бертранд...
Продовжували закрадатися підозри щодо Роджерса. Її також турбувало, що місце розташування містера Отіса невідоме. У неї розболілася голова.
— Не знаю, чи варто копати глибше...
Вона знову зітхнув і повернулася в спальню. Закриваючи двері спальні, вона згадала, що є ще одна проблема, яку потрібно вирішити прямо зараз.
— Мармелад.
Їй треба якомога швидше розібратися з мармеладом, посланим Мег. Рішель згадала пункт з правил Бертранда:
[5. Їжа потрапляє в певне місце і час три рази на день. Про місце і час ви будете проінформовані в перший день роботи.
Будь ласка, не їжте і не пийте в особняку поза позначеним місцем та часом прийому їжі. Ніколи не порушуйте цього правила. Воно дуже чутливе до запаху їжі.
Зокрема, ніколи не приносите їжі з собою. Коли воно вчуть запах і піде шукати вас, ви не будете раді зустрічі з ним. Він дуже любить м’ясо, і його завжди не вистачає.]
Він був дуже розлючений тим, що любить м’ясо і його завжди не вистачає.
— Як і очікувалось, у мене немає іншого вибору, окрім того щоб викинути його.
Вона піддалась небезпеці і не могла залишити цього правила без уваги. Це викликало почуття вини і відчуття таємниці, яку вона повинна буде зберігати решту свого життя.
До слова, навіть якщо від нього треба позбутися, то як найкраще це зробити?
Враховуючи, що нічого не сталося з тим моменту, як мармелад потрапив до неї в руки через кількох людей, "оно", про який сказано у правилах Бертранда, ймовірно, не вийде, поки не відчує запах. Тому поки вона тримала його запечатаним і захованим глибоко в шафі.
Але для того, щоб розібратися з мармеладом, потрібно було відкрити кришку, що в кінцевому підсумку спонукало б поширюватися кисло-солодкий запах.
"Чи є спосіб зробити це, не відкриваючи кришку..."
А, вірно. Чому б не винести його з особняка таємно, замаскувавши під посилку?
Це була гарна ідея. Вона могла передати його листонош, а ще краще упакувати і відправити додому. Долучити листа, і Анна швидко про нього подбає.
З легким серцем вона увійшла в гардеробну і відкрила дверцята шафи. Банки з мармеладом були сховані в валізах, які зберігалися у внутрішній шафі. Рішель присіла на кісточки і витягала сумку.
Але раптом її охопило дивне відчуття дискомфорту.
—...
Вона... Чи залишала свою сумку настільки широко розгорнутою?
Тривога, як і лава, з’явилася в грудях. Рішель почала тороплічно риватись у сумці. Вона дістала одяг, в який загорнула банку з мармеладом, і кинулась за спину.
— Нет... Нет...
Вона витягла весь свій багаж і обшарувала всі кишені. Вона повністю перевірила проміжки між одягом. Але його там не було. Ніде не було.
Мармелад, заборонена в особняку їжа, зник.
https://literna.net/uk/books/122-laskavo-prosimo-v-osobnyaku-troyand