«Чому в тебе такий вираз обличчя?»
Гу Фейді озирнувся і вчасно помітив досить зневажливу міну на обличчі Су Яна. Він безпорадно мовив: «Це вчителька, ти маєш ставитися до неї з повагою. У будь-якому разі, не варто називати її просто на ім'я.»
Су Ян відкрив був рота, але, не маючи вагомих заперечень, лише кивнув: «Добре-добре, надалі я буду вельми шанобливим, "голово родини Гу".»
Почувши таке звертання, Гу Фейді мимоволі засміявся: «Я не намагаюся тебе контролювати, просто хвилююся, щоб ти не розгнівав вчительку і вона тебе не покарала.»
Су Ян із посмішкою похитав головою.
Тепер, коли він знав походження цієї «вчительки» і пам'ятав вік авторки оригіналу в реальному світі, він зовсім не переймався тим, що вона почне вимагати суворого дотримання етикету. До того ж, прочитавши таку безглузду, сповнену кліше та дивної логіки новелу, Су Ян просто не міг щиро поважати цю дівчину... Те, що він не висловив їй все в обличчя, вже було ознакою його неабиякої витримки.
В оригіналі Святий Син Демонічної Секти, зустрівши пораненого Гу Фейді на горі Мейчжу, не лише не врятував його, а справді вчинив так, як колись пропонував Мей Шисан — затягнув його в печеру неподалік і зробив речі, про які соромно згадувати. Згодом він змусив Гу Фейді проковтнути пігулку «Весняного Відродження Жалю до Краси.», аби мати змогу вистежити його будь-де.
Звісно, після такого Гу Фейді зненавидів Святого Сина до глибини душі, але через дію ліків був змушений шукати прихистку в Малому Нефритовому Павільйоні.
Читаючи це уві сні, Су Ян неясно пригадав, що тоді на горі Мей Шисан й справді згадував якусь печеру... Тоді він не надав цьому значення, але виявилося, що та печера, на яку він навіть не глянув, була ключовою точкою сюжету, яку він пропустив із самого початку.
...Звісно, якби він і знав про це тоді, навряд чи став би втілювати такий абсурдний сценарій.
Після тих подій за сюжетом слідував іспит, де Святий Син та Гу Фейді протистояли один одному, і в оригіналі Святий Син так і не потрапив до Малого Нефритового Павільйону.
Тут події збігалися зі сценарієм серіалу: через жорстоку вдачу та нестриманий гнів Святого Сина лабіринт не пропустив його. Отже, у Малому Нефритовому Павільйоні, в озері Нефритового Дзеркала, «Крижану Сутність» отримав Гу Фейді, а в Павільйон Схованих Перлин разом із ним потрапив його вірний побратим Сюй Юньчжань.
Пропустивши роки спільного навчання, Гу Фейді та Святий Син знову зустрілися лише в пустці. Тоді вони, шукаючи спадщину Святого Меча, стали справжніми ворогами на полі бою.
У той час Святий Син уже здобув техніку"Дев'ять Холодів, Квітка Розкривається" у забороненій зоні Демонічної Секти, але ніяк не міг досягти прориву.
У пустці він випадково дізнався, що Гу Фейді володіє «Крижану Сутністю», яка може допомогти холодним технікам. Тоді він задумав лихе — через парну культивацію використати силу «Сутності», аби завершити техніку.
Потім був план Святого Сина, в результаті якого вони обидва впали в ущелину, де в печері він силоміць домігся свого, нарешті опанувавши техніку.
В оригіналі Святий Син у процесі цих примусових практик несподівано для себе відчув прихильність до Гу Фейді.
Коли Су Ян дочитав до цього моменту, згадуючи видіння, які бачив уві сні на сніговій горі, йому здалося, що над ним зібралися найчорніші хмари.
Проте подальший сюжет ще більше перевернув його уявлення про авторку.
Коли з'явилися люди з Демонічної Секти, Гу Фейді вже був заражений кров'яним Ґу. Святий Син, не бажаючи його смерті, викрав його до Секти.
Тут події почали нагадувати досвід самого Су Яна, але в оригіналі Гу Фейді до останнього відчував лише ненависть. Аби за місяць опанувати "Напівзів'ялу Червону Квітку", знову була потрібна допомога «Крижаної Сутності».
Цього разу Святий Син не став діяти силою, а використав таємну техніку, аби перетягнути «Крижану Сутність» з тіла Гу Фейді у власне. Це, звісно, лише посилило ненависть Гу Фейді.
Потім Святий Син силоміць поцілував його, аби забрати кров'яну Ґу собі — і тільки тоді Гу Фейді зрозумів, навіщо його привезли в Місто Дияявола.
Забравши Ґу, Святий Син знав, що йому лишилося недовго. Він хотів утримати Гу Фейді поруч ще на трохи, а перед смертю написати листа і відпустити його. Але саме тоді Глава Демонічної Секти вийшов із медитації, почалися внутрішні змови, і на світ виплив план Клану Привидів Е'ло.
В оригіналі Гу Фейді, сповнений ненависті, не став би доставляти листи чи влаштовувати зустріч із батьком. Тож Глава Секти оголосив, що «видає» Гу Фейді заміж за Святого Сина.
Коли чутки дійшли до центральних рівнін, Гу Жохай зібрав сили і пішов штурмом на Демонічну Секту, щоб врятувати людей.
Сюжет пропустив події на сніговій горі й одразу перейшов до моменту, де Павільйон Парячих Хмар оточує Секту, Глава Альянсу «вбиває» Главу Демонічної Секти, а Гу Фейді пронизує мечем Святого Сина — точнісінько як у давньому сні Су Яна.
Саме в тій битві Гу Фейді усвідомив, що насправді не хоче смерті Святого Сина. Він не міг розібратися у своїх почуттях, але чітко знав: він не хоче, аби той зник із його життя.
Звісно, тоді він не знав, що ці смерті були лише виставою Глави Демонічної Секти, а Святий Син не загинув, а таємно пішов на снігові рівнини.
Згодом відлюдник Ло Юй отримав звістку від Ло Іня і об'єднався з центральними рівнинами для удару по Клану Привидів Е'ло.
Попри відсутність домовленостей між батьками, під дією «сили сюжету» обидві сторони одночасно ввірвалися в палац Клану Привидів Е'ло.
Зрештою, останній удар Е'ло Цзюе теж наніс Гу Фейді, і «Ґу Білого Полум'я» так само потрапило в його тіло, прирікаючи на болісну смерть.
Святий Син, побачивши це, допоміг йому приборкати вогонь, але сам опинився на межі загибелі через поєднання «Крижаної Сутності», «Напівзв'ялої Червоної Квітки» та кров'яного Ґу.
Тільки тоді Гу Фейді дізнався, що Святий Син поставив на кін своє життя, аби врятувати його від отруйного Ґу.
Не в змозі витримати правду, він благав Ло Юя врятувати Су Яна.
Проте під час лікування прокляття Святого Сина стало очевидним, і старі образи батьків випливли на поверхню...
Су Ян раніше вважав своє життя типовою «мильною оперою», але оригінал виявився ще більш неймовірним.
Тепер він зрозумів, що мав фатальне хибне уявлення про цю дівчину-авторку.
Але якщо вона в цьому світі — бог-творець, то обіцянка «додати нове правило» з його сну має здійснитися беззастережно. Він вирішив, що треба детально розпитати про умови, аби використати це бажання з максимальною вигодою.
«Старший Брате? Сяо-сяо? Що з тобою?» — занепокоєно запитав Гу Фейді, бачачи довгу мовчанку Су Яна. — «Це через той кошмар?»
«Нічого особливого», — Су Ян усміхнувся і перевів тему. — «Я зголоднів... чую запах тушкованого м'яса, ти приніс обід?»
Гу Фейді на мить замовк, а потім усміхнувся: «Так, знав, що тобі сподобається. Ходімо вниз.»
Вони пообідали, а вдень розбирали речі та облаштовували кімнату, непомітно дочекавшись вечора.
На заході сонця старші брати і сестри влаштували для них скромний вітальний банкет в їдальні.
Су Ян і Гу Фейді вперше зустрілися зі своїми замкнутими старшими братами Чжу, Вен і Ян, довго розмовляли з ними і домовилися провести спаринг і обговорити бойові мистецтва в інший день.
Після банкету всі трохи випили і розійшлися по кімнатах, щоб відпочити.
Су Ян і Гу Фейді, тримаючись за руки і притуляючись один до одного, повернулися до Двору Пізнання Весни, вмилися і лягли разом на ліжко.
Гу Фейді довго мовчав, але зрештою запитав: «Ви з вчителькою щось приховуєте від мене?»
Су Ян не одразу зрозумів: «М? Про що ти?»
«Мені здається, між вами є якесь особливе розуміння», — мовив Гу Фейді. — «І я, хоч як би близько не був до тебе, не можу стати частиною цього. Це трохи пригнічує...»
Почувши це Су Ян зітхнув, повернувся до Гу Фейді і поклав руку йому на щоку.
Трохи подумавши, він сказав: «Ти вже знаєш, що я не той самий Су Ян, і що моя душа прийшла з іншого світу.»
«Так, я знаю», — кивнув Гу Фейді.
Су Ян вирішив не згадувати про новелу, а натомість використати іншу концепцію.
«За легендою, всесвіт складається з багатьох світів. У великих світах є безліч середніх, а в тих — безліч малих.»
Він не дуже пам'ятав філософські тонкощі, тому пояснював своїми словами.
«Вчителька і я прийшли з одного "великого світу". А світ, у якому ми зараз — це "малий світ", створений нею. Вона тут — бог-творець. Хоча на неї теж можуть діяти певні правила, вона може здійснити майже все, що забажає. Коли я спав, мені сказали, що вона може виконати одне моє бажання. Вона теж про це знає, тому й говорила такі речі.»
Гу Фейді мовчки вислухав пояснення.
«Що? Ти не віриш?» — нервово засміявся Су Ян.
Гу Фейді тихо відповів: «Тому той "Нефритовий Кістковий Мозок Фенікса" мав таку силу; тому вчителька не старіє і знає все на світі... Але вона обмежена правилами і не може допомагати нам особисто... Це ти мав на увазі?»
«Мабуть так», — відповів Су Ян.
Трохи поміркувавши, Гу Фейді знову запитав: «Ви з нею з одного світу, то чому ж у тебе немає такої сили?»
«Тому що не я створив цей світ! І там я не був якимось великим майстром, я потрапив сюди випадково...»
Гу Фейді завагався: «Отже, твоє прокляття можна зняти?»
Су Ян кивнув: «Точно можна. Завтра я піду до неї і попрошу зняти прокляття, тоді нам нічого не буде загрожувати.»
Гу Фейді помітно розслабився.
В темряві кімнати його очі, що відбивали місячне світло, здавалися зорями.
«Розкажи мені про свій великий світ», — попросив він. — «Я хочу знати, де ти жив раніше.»
Су Ян замислився: «Ох, з чого б почати... Насправді там не набагато краще, просто життя зручніше. Там безпечніше, зброя заборонена законом, і ніхто не знає бойових мистецтв. Зазвичай ми, як мурахи, бігаємо туди-сюди, працюємо, щоб заробити на життя...»
Гу Фейді слухав дуже уважно. Су Ян розповідав уривчасто, про все підряд, і зрештою сам трохи заплутався.
«Звучить як дуже спокійне та гарне життя», — тихо мовив Гу Фейді. — «Ти... хочеш повернутися?»
«Там справді спокійніше, влітку є кондиціонери, взимку — опалення», — Су Ян кашлянув і навмисно додав: «І там багато цікавих розваг.»
Гу Фейді змовк, прикривши очі віями. Побачивши це, Су Ян не втримався від усмішки і поспішив додати: «...Але ти тут, то що мені там робити? Скільки б там не було цікавого, там немає тебе.»
З цими словами він присунувся ближче і обійняв його.
«Я вже обрав залишитися. Я не повернуся», — прошепотів Су Ян на вухо Гу Фейді. — «Будь спокійний, я завжди буду з тобою.»
Гу Фейді повернувся і міцно притис Су Яна до себе, поцілувавши його в лоб.
«...Клянуся, я ніколи тебе не зраджу.»