Су Ян та Гу Фейді затрималися в готелі міста Лан'ян на кілька днів, аж поки не надійшла звістка від Павільйону Парячих Хмар:
Двох розбійників востаннє бачили в повіті Чихуа на східному узбережжі. Вони пограбували там кількох багатих купців і накивали п'ятами. На щастя, розвідники Павільйону вже сіли їм на хвіст і могли в будь-який момент передати координати.
Наближалися великі холоди, а до Нового року за місячним календарем залишалося менше ніж пів місяця. Гу Жохай також надіслав звістку:
Він планує закінчити справи з Демонічною Сектою до кінця року і повернутися до Павільйону разом із Су Хуайчжу.
Пу Ліньюнь запропонувала Су Яну та Гу Фейді залишитися в Лан'яні на свята, а вже потім вирушати на пошуки.
Проте, пам'ятаючи, що двадцятиріччя Су Яна невблаганно наближається, Гу Фейді боявся будь-яких зволікань. Він вирішив негайно вирушати до Чихуа, а звідти — одразу до Малого Нефритового Павільйону.
Шлях від Лан'яна до східного узбережжя пролягав через більшу частину центральних рівнин. Юнаки мчали головним трактом і дісталися місця лише двадцять сьомого числа останнього місяця року.
За даними розвідки, розбійники тимчасово оселилися на горі Цзюнью неподалік від повіту Чихуа. Зважаючи на близькість свят, було очевидно, що найближчим часом вони не спускатимуться.
Гора Цзюнью височіла над морем, обриваючись прямо у воду стрімкою скелею. Вона була не надто високою, але шлях нагору був крутим і звивистим. Навіть узимку ліси там залишалися густими, що робило пересування ще важчим. Туди рідко забредали люди, тож це було ідеальне місце, щоб сховатися від переслідування.
Су Ян та Гу Фейді вирішили піднятися на гору того ж дня. Якщо вони швидко отримають техніку парної культивації, то зможуть вчасно спуститися в селище біля підніжжя, аби спокійно зустріти Новий рік.
Це був їхній перший спільний Новий рік з моменту знайомства. Через постійні подорожі та небезпеки Гу Фейді не хотів, аби Су Ян почувався обділеним святом.
Хоча він і не підозрював, що Су Ян, як людина з майбутнього, давно звик до того, що дух Різдва та Нового року в сучасному світі поступово згасає.
Завдяки техніці легкості вони швидко зійшли на гору і вузькою стежкою дісталися скромного подвір'я, збудованого з дерева та каменю.
Щойно вони підійшли до воріт, двері будинку відчинилися. На порозі з'явився кремезний чоловік із похмурим поглядом.
«Хто такі?» — запитав той, що був товстішим. Він примружився, сповнений підозри. — «Свята на носі, дрова не продаємо!»
Попри грубі слова, його рука вже лежала на руків'ї ножа на поясі.
Гу Фейді ледь посміхнувся і зняв хустку з обличчя: «Цікаво, чи впізнає мене шановний воїн?»
Побачивши обличчя Гу Фейді, товстун змінився в лиці, але не відступив. Він миттєво вихопив ніж і кинувся в атаку.
Тієї ж миті з вікна вистрибнула худорлява постать із двома вигнутими шаблями. Їхні внутрішні сили миттєво злилися, і вони разом вдарили по Гу Фейді.
Меч Сусінь вислизнув із піхов. Використавши захисну стійку техніки "Істинного Шуліки", Гу Фейді з дивовижною легкістю відбив спільний удар.
Су Ян стояв поруч, склавши руки на грудях. Він навіть не збирався допомагати, лише зі сміхом зауважив: «Пам'ятаю, колись вони змусили тебе добряче попітніти. А зараз дивлюся — не такі вже вони й сильні!»
«Ми два роки вдосконалювалися в Малому Нефритовому Павільйоні. Якби ми залишилися на колишньому рівні, то були б ні на що не здатними нездарами.»
Гу Фейді весело розмовляв із Су Яном, одночасно відбиваючи випади розбійників. Він виглядав цілком розслабленим і додав: «Втім, без техніки "Істинного Шуліки" було б не так просто. Їхня манера поєднувати внутрішню енергію справді дивовижна.»
Худорлявий розбійник, розлючений такою зневагою, вигукнув: «Ти, виходець із відомої праведної школи, ведеш себе так негідно! Тоді на горі Мейчжу ми билися з тобою лише через срібний дзвоник, а ти й через два роки тримаєш на нас зуб!»
Він зиркнув на Су Яна і глузливо додав: «Хоча, за чутками... славетне Пташеня праведного шляху тепер вигнане зі своєї школи і плутається зі Святим Сином Демонічної Секти... Не дивно, що ти прийшов нам мститися.»
Почувши це, Су Ян підняв брову і вихопив свій меч Цзюньгу.
Він діяв не так стримано, як Гу Фейді. Двома ударами техніки "П'яний Удар Червоної Сливи" він притиснув обох до кута. Кінчик його меча пробив комір худорлявого розбійника, прицвяхувавши його до дерев'яної стіни.
Бажаючи трохи розважитися, Су Ян облизав губи і, прийнявши вигляд лихого красеня, промовив: «Мені байдуже, які ви там славетні розбійники. В моїх руках ви — лише дрібна рибка! Швидко віддавайте техніку парної культивації, якщо хочете залишитися в живих!»
Ця фраза була точнісінькою копією тієї, якою колись ці двоє лаяли Гу Фейді в лісах гори Мейчжу, але самі вони про це вже давно забули.
Гу Фейді з подивом подивився на Су Яна, але промовчав, ставши на пів кроку позаду нього і пильно стежачи за ворогами.
Худорлявий, звісно, обурився і спробував вирватися, аби дати відсіч. Але товстун зупинив його рукою.
«Ви прийшли за технікою?» — тихо запитав він, примружившись.
«Якщо ви віддасте її нам, ми вдамо, що сьогодні ніколи не піднімалися на гору Цзюнью», — відповів Гу Фейді. — «І не станемо передавати вас владі за нещодавнє пограбування багатіїв у Чихуа.»
Худорлявий розбійник аж підскочив: «Та це ж чистий шантаж!»
Су Ян оскалив зуби в посмішці: «Не подобається шантаж — можемо просто битися?»
Нинішні Су Ян та Гу Фейді були на голову вищими за розбійників. Після короткої сутички ті вже відчули прірву в майстерності. За таких обставин найкращим виходом було вирішити справу без подальшої бійки.
Проте... ця техніка була скарбом колишньої школи товстуна. Хоча школа була знищена, йому було важко розлучатися з цією спадщиною.
Худорлявий зрозумів це і спробував виграти час, сподіваючись знайти інший вихід. Він удавано невдоволено пирхнув: «Кажуть, спочатку ввічливість, а потім зброя, а ви все робите навпаки!»
Су Ян перебільшено здивувався: «Хіба не ви напали першими?»
Худорлявий не знайшов, що відповісти, і лише сердито роздимав ніздрі, висячи на стіні.
Товстун тим часом спокійно промовив: «Ця техніка "Поєднання Неба і Землі" складається з двох сувоїв: Інь та Ян. Як тільки ви почнете практикувати, ваші... кхм... ролі будуть визначені назавжди, і змінити їх буде неможливо. Ви впевнені, що хочете саме її?»
Ці слова змусили Су Яна застигнути.
Худорлявий нишком показав товстуну великий палець — Святий Син Демонічної Секти та молодий Глава Павільйону були рівними за статусом, статурою та силою. Напевно, ніхто з них не захоче вічно бути «знизу». Якщо вдасться посіяти між ними розбрат, у розбійників з'явиться шанс втекти.
Обличчя Су Яна помітно спохмурніло. Він запитав: «Два сувої — Інь та Ян?»
Товстун відповів: «Так. Є сувій Інь школи Цин'їнь(Чистого звуку) та сувій Ян школи Цин'їнь . Той, хто вивчить сувій Інь, до кінця життя зможе бути лише в нижній позиції...»
Су Ян подумки закотив очі.
Зважаючи на його теперішню внутрішню силу, вивчити сувій Ян йому було б вкрай важко. Невже цей розподіл на «верх» і «низ» був визначений ще тоді, коли він почав практикувати свою основну техніку?!
«Нічого страшного», — раптом сказав Гу Фейді. — «Ми візьмемо сувої, повернемося до Малого Нефритового Павільйону і там спокійно обговоримо, як нам практикувати.»
При цьому він глянув на Су Яна з ледь помітною усмішкою.
Хоча юнак розумів, що Гу Фейді просто не хоче обговорювати їхнє інтимне життя при сторонніх, побачивши цей вираз обличчя, Су Ян відчув непереборне бажання його відлупцювати.
Побачивши, що провокація не спрацювала, а битися сенсу немає, товстун зітхнув і змирився.
«Цю техніку розробляли покоління моїх попередників. Вона дозволяє чоловікам практикувати парну культивацію. На жаль, праведний світ прозвав нашу школу єретичною, нас гнобили, поки зовсім не знищили.»
Він сумно посміхнувся: «Я думав, що ця техніка зникне з цього світу, але ніяк не сподівався... що молодий Глава Павільйону Парячих Хмар колись потребуватиме її.»
Гу Фейді нічого не відповів.
Су Ян, продовжуючи грати роль безжального Святого Сина, зняв худорлявого розбійника зі стіни мечем, але одразу приставив лезо до його горла, змушуючи товстуна винести сувої.
Товстун не наважився на хитрощі й слухняно передав Гу Фейді давні рукописи. Той швидко перевірив їх: сторінки були цілі, ніяких виправлень. Задоволено кивнувши, він сховав сувої за пазуху.
«Ми покажемо ці техніки вчителю в Малому Нефритовому Павільйоні. Якщо виявиться, що там щось не так... хе-хе, ми знайшли вас один раз — знайдемо й вдруге!» — пригрозив Су Ян, прибираючи меч.
У цей момент Гу Фейді дістав зі своєї сумки інший сувій і передав його товстуну.
«Це техніка спільних мечів, яку ми створили самі. Хоча вона розрахована на мечі, ви, як майстри ножа, зможете вловити її суть... Вважайте це нашим подарунком у відповідь за техніку парної культивації.»
Цей сувій був спрощеною версією поєднання технік "П'яний Удар Червоної Сливи" та "Білий журавель, що веде уві сні". Хоча вона не була такою витонченою, як оригінали, для пересічного майстра бойових мистецтв це був справжній скарб.
Розбійники не очікували такого повороту і заклякли.
Гу Фейді посміхнувся: «Чи то спочатку ввічливість, чи то спочатку зброя — зрештою, ми просили у вас допомоги, тож подарунок має бути обов'язково.»
Він склав руки в шанобливому жесті та вклонився: «Дякуємо вам.»
Худорлявий розбійник здивовано кліпнув очима, а товстун виглядав ніяково.
Су Ян та Гу Фейді, не чекаючи відповіді, взялися за руки і покинули гірське подвір'я. Тільки-но вони спустилися до підніжжя, Су Ян облизнув губи і сказав: «Знаєш, грати роль лиходія — це таки приємно.»
Почувши це, Гу Фейді засміявся: «Невже твоя зухвалість та пихатість під час нашої першої зустрічі теж були лише "грою"?»
«Звісно!» — гордо відповів Су Ян. — «Я чудовий актор!»
Гу Фейді посміхнувся: «Не дивно... Мені завжди здавалося, що в тобі є щось несправжнє, ніби ти лише напускаєш на себе важливість.»
Су Ян завмер: «Що? Невже я тоді грав погано?»
Гу Фейді подивився на нього з безмежною ніжністю.
«Ні, все було добре», — сказав він. — «...Ти був дуже милим.»