Близько полудня Ді Лін з'явилася у Дворі Пізнання Весни і покликала Су Яна в їдальню Малого Нефритового Павільйону поїсти.
Су Ян, який зголоднів за весь ранок, одразу кинув «Метод Меча Розквітаючого Лотоса», який він переглядав, і пішов за Ді Лін, щоб запам'ятати дорогу до їдальні.
Коли вони прибули до їдальні, Ґу Фейді, Сюй Юньчжань і Пу Ліньюнь прийшли одночасно. Су Ян підсвідомо вигукнув: «Гей, Ґу Фейді, мені потрібно дещо тобі сказати».
Ґу Фейді зупинився і обернувся: «Що таке?»
Су Ян відкрив рота, але тут згадав, що не запам'ятав слова, які мав передати з листа.
Тому вираз його обличчя змінився, і він видав зловісну посмішку, гідну Святого Сина Демонічної Секти: «Нічого, просто хотів покликати тебе».
Ґу Фейді грізно подивився на Су Яна, не бажаючи з ним сперечатися, і зайшов до їдальні.
Бачачи, що головний герой поводиться байдуже, Пу Ліньюнь і Сюй Юньчжань не стали нічого говорити. Пу Ліньюнь холодно хмикнула і пішла за Ґу Фейді. Сюй Юньчжань, однак, примружився і з багатозначним виглядом оглянув Су Яна з ніг до голови, перш ніж піти.
Су Ян закусив ніготь, раптом згадавши дещо.
— Він не може просто так сказати Ґу Фейді про "Сувій Повернення до Гнізда".
Він же лиходій!
Він лиходій, якого Ґу Фейді має вбити мечем!
Те, що він і Ґу Фейді вступили до Малого Нефритового Павільйону разом, уже було неправильно. Він не може занадто сильно підвищувати рівень симпатії головного героя, інакше подальший сюжет також зруйнується.
Але як тоді Ґу Фейді має випадково дізнатися про цю новину?
Це справді випробовувало його інтелект.
Су Ян розмірковував над цією проблемою, сидячи за довгим столом.
«Святий Сине, ти справді вельможна особа. Чекаєш, щоб тебе обслужили?»
Фан Сі, сміючись, підійшов до Су Яна, поплескав його по плечу, взяв велику миску з центру столу і, піднявши ложку, запитав Су Яна: «Яку страву ти хочеш, щоб я тобі наклав? Хліб чи рис?»
Су Ян оговтався і зрозумів, що їдальня Малого Нефритового Павільйону схожа на буфет, де потрібно самому набирати їжу з таць, виставлених на довгих столах.
Він, побачивши Фан Сі з ложкою, що чекав, кашлянув, придушив збентеження і, тримаючи марку, сказав: «Просто рис... і дві випадкові страви».
Фан Сі посміхнувся, відповідно до погляду Су Яна набрав йому рису, м'яса з гарбузом та тушкованих баклажанів, а також дбайливо приніс столові прилади й поклав їх перед Су Яном.
Зробивши це, він витягнув із-за пазухи гребінець і стрічку для волосся, щоб просто зав'язати волосся Су Яна.
Пу Ліньюнь зневажливо хмикнула.
Фан Сі з посмішкою подивився на неї і сказав: «Якщо маленька красуня теж хоче, щоб її обслуговували, я можу допомогти тобі набрати їжу і зачесати волосся!»
Пу Ліньюнь холодно відповіла: «У мене є руки, я не інвалід».
Фан Сі вже збирався відповісти, але біля дверей їдальні пролунав спокійний чоловічий голос.
«Су Яне, оскільки ти вступив до Малого Нефритового Павільйону, тобі слід навчитися робити все самостійно».
Чоловік середнього віку зайшов, несучи кошик для їжі. Він легко посміхнувся, дивлячись на Су Яна: «Герої тут — твої однокласники, і вони теж прийшли тренуватися. Якщо ти вимагатимеш, щоб тебе обслуговували в одяганні та їжі, хіба ти не заважатимеш іншим?»
Су Ян упізнав у ньому чоловіка, який доставив їх із ферми до Кам'яного Лісу. Очевидно, він був ветераном Малого Нефритового Павільйону.
Справді, побачивши його, Ді Лін і Старший Брат Мо одразу встали й вклонилися.
«Старший Брат Ван Ке».
«Старший Брат Шоучу».
Ґу Фейді та інші, побачивши це, також швидко підвелися. Фан Сі потягнув Су Яна, і вони вклонилися разом з усіма.
Ван Ке з усмішкою кивнув усім на знак привітання, поставив кошик на стіл, наклав кілька порцій їжі в миски й накрив їх у кошику.
«Кілька з вас щойно вступили до Малого Нефритового Павільйону. Якщо вам щось незручно або вам щось потрібно, не соромтеся звертатися до своїх старших братів і сестер, не бійтеся їх обтяжувати», — сказав Ван Ке. — «Навчання відбувається у взаємодії. Звертаючись до них по допомогу, ви також допомагаєте їм удосконалюватися. Ви зрозуміли?»
Усі поспішно кивнули.
Ван Ке знову посміхнувся, взяв кошик і вийшов з їдальні.
Су Ян, дивлячись на його віддаляючийся силует, успішно відволікся і тихо запитав Фан Сі: «У цьому Малому Нефритовому Павільйоні є служба доставки... гм, доставка їжі?»
Фан Сі розвеселився: «Святий Сине, я вступив сюди вчора, разом із тобою. Звідки мені знати правила Малого Нефритового Павільйону?»
Ді Лін, почувши їхню розмову, повільно сказала: «Старший Брат Ке відповідає лише за доставку їжі Старшому Брату Чжу та Старшому Брату Вену, яких він навчає. Якщо ти також вирішиш піти в затвор, тобі потрібно лише передати мені свій нефритовий дзвіночок. Я буду приносити тобі їжу тричі на день у Двір Пізнання Весни. Водночас, без нефритового дзвіночка ти не зможеш вийти з Двору Пізнання Весни і вільно пересуватися по Павільйону».
Су Ян промовив «о» і мовчки почав їсти, обдумуючи свої плани.
Найбільше, що йому зараз було потрібно, це час. Щоб досягти успіху за два роки, затвор здавався чудовою ідеєю. У всякому разі, він уже отримав "Техніку Дев'яти Холодів, Квітка Розкривається", і не було нагальної потреби щодня виходити з Двору Пізнання Весни.
Крім того, Святий Син Демонічної Секти зі сценарію не вступав до Малого Нефритового Павільйону, а він випадково потрапив сюди. Тому йому потрібно було максимально знизити свою присутність, щоб випадково не спричинити якийсь неконтрольований поворот сюжету.
Розрахувавши все, Су Ян мовчки пообідав, попрощався з Фан Сі і повернувся до Двору Пізнання Весни.
Останнє, що йому залишалося зробити, це розповісти Ґу Фейді про "Сувій Повернення до Гнізда". Після цього він міг спокійно піти в затвор для тренувань.
Повернувшись до кімнати, Су Ян знову дістав листа, написаного Вчителем.
Почерк на листі був витончений, але без розділових знаків. Увесь лист був єдиним цілим, і він не міг відірвати лише частину, що стосувалася "Сувою Повернення до Гнізда". Якби він переписав його, то його майже нульові навички каліграфії зробили б його почерк легко впізнаваним. Якщо йому доведеться писати щось пізніше, Ґу Фейді може одразу розпізнати його почерк.
Крім того, у Дворі Пізнання Весни були лише Ґу Фейді, він і Ді Лін. Навіть якби він міг вирізати частину листа Вчителя і залишити її на столі Ґу Фейді, той легко здогадався б, від кого надійшла інформація.
Су Ян, стискаючи лист, вирішив змінити підхід.
Попросити когось передати?
Ні, теж не годиться.
Він не хотів, щоб хтось знав, що він навмисно розкрив місцезнаходження "Сувою Повернення до Гнізда" Ґу Фейді. Судячи з розмов, які він випадково підслухав під час іспиту, здатність пліткувати в цьому світі не поступалася інтернет-тролям. Хтозна, на що перетвориться його вчинок у подальших чутках.
Тому він не міг просити про допомогу, а мусив зробити це самостійно.
Раптом очі Су Яна загорілися, і у нього з'явилася ідея.
— Що, якби він міг зробити так, щоб Ґу Фейді, отримуючи новину про "Сувій Повернення до Гнізда", водночас зненавидів його? Це вб'є двох зайців одним пострілом!
Він не може підвищувати симпатію головного героя, але викликати його неприязнь, це ж чудово!
Він міг би прикинутися, що, побачивши листа Вчителя, він не захотів повідомляти Ґу Фейді про секрет і намагався знищити докази, але був викритий!
З огляду на упередження Ґу Фейді щодо Демонічної Секти, ця неприязнь була б гарантованою!
Су Ян примружив очі, куточки його губ вигнулися в самовдоволену усмішку, і він почав міркувати: «Отже, як стародавні люди намагалися знищити листи, щоб зберегти секрет?»
Його погляд обвів кімнату і врешті-решт зупинився на вогненному складні, що лежав біля свічника на письмовому столі.
Су Ян: «...»
«Отже, він все-таки повернувся до цієї штуки».
...
Того дня, коли Ґу Фейді, засмучений, повернувся до Двору Пізнання Весни з Павільйону Десяти Тисяч Сувоїв, він побачив невелику купку чорного попелу на куті кам'яних сходинок біля дверей східного крила.
Наче боячись, що він не помітить, на самому верхів'ї купки попелу було кілька недогорілих шматочків паперу.
Ґу Фейді підійшов і взяв один шматочок паперу з купи попелу. На ньому було написано три слова: «Павільйон Десяти Тисяч Сувоїв».
Написано рівно й акуратно, не більше й не менше.
Цей шматочок паперу був явно обережно вирізаний. Краї були обпалені, створюючи ілюзію того, що він був спалений.
Ґу Фейді, стискаючи папірець, раптом посміхнувся.
Він присів біля сходинок і недбало розворушив попіл, діставши з нього всі фальшиві шматочки паперу.
«Павільйон Десяти Тисяч Сувоїв» «Верхній Поверх» «Південно-Східний Кут» «Провина Фенікса та Карма Вогню»
Чотири шматочки паперу, що складали чотири найважливіші ключові слова, плюс два-три безглузді окремі ієрогліфи для плутанини.
Ґу Фейді, тримаючи шматочки паперу, підняв голову і подивився на вікно спальні Су Яна.
Чорний силует швидко відійшов від вікна. Наступної миті в кімнаті почувся глухий удар, скрип стільця, що терся об підлогу, і тихий зойк.
Ґу Фейді опустив повіки, деякий час дивився на папірці в руці, потім підвівся і зайшов до кімнати. Він завернув до спальні Су Яна, обійшов ширму, і його зіркі очі прямо впилися в Су Яна.
Су Ян, побачивши його в такому вигляді, зупинився, коли він тер коліно, і відчув хвилю захоплюючого передчуття.
— Він здогадався, що Ґу Фейді прийде його допитувати, і вже підготував свої репліки. Цього разу він не припуститься помилки в імпровізації!
Ґу Фейді довго дивився на Су Яна, а потім раптом його брови розслабилися, і він посміхнувся.
Він тихо сказав: «Су Яне, дякую тобі».
Су Ян: ???
Ні!
Чому все пішло не так, як він очікував?!
Ґу Фейді, очевидно, зрозумів, що він збирався знищити листа, то чому він дякує йому?
Як йому тепер використати підготовлені репліки!
Су Ян онімів, дивлячись на Ґу Фейді, і лише через деякий час зміг оговтатися.
Він роздратовано подумав: Гаразд, якщо підготовлені репліки не спрацювали, і я не хочу підвищувати симпатію Ґу Фейді, залишається лише один шлях!
Су Ян стиснув зуби, швидко опанував себе і, посилаючись на сцени знущання Святого Сина Демонічної Секти в сценарії, підійшов до Ґу Фейді, хитаючи стегнами, зловісно посміхнувся, вдихнув біля вуха Ґу Фейді і протягнув: «Як... ароматно. Як ти, молодий герой Ґу, збираєшся віддячити цьому Святому Сину? Я думаю, може, ти віддаси мені себе?»
Обличчя Ґу Фейді одразу змінилося.
«...Ти така безсоромна людина!»
Він, червоніючи, розлючено вигукнув, сердито розвернувся і вийшов зі спальні Су Яна.
Повернувшись до своєї кімнати, Ґу Фейді з гуркотом кинув зім'яті папірці на стіл.
Через мить він зітхнув, обережно розгладив їх рукою.
Довго дивлячись на пожовклі та обгорілі краї папірців, Ґу Фейді зняв шкіряний наруч із передпліччя, обережно запхнувши папірці в його внутрішню кишеню.