Бай Цзін холодно подивилася на Чоу Хая. У неї було хороше враження про Чоу Хая. Він мав хороші бойові здібності, хороше лідерство й був дуже щирим. Але цього разу вона була справді розчарована.
«Який зв'язок між тобою та Ся Ін? Чоу Хай, ти ніколи не був людиною, яка не дбає про загальну картину. Чому цього разу ти в такому безладі?»
Обличчя Чоу Хая почервоніло. Він не хотів пояснювати й тривожно відповів: «Я просто хочу врятувати Ся Ін. Міс Бай, тепер, коли ми знаємо найкращий спосіб врятувати Ся Ін, ми не втратимо жодного солдата. Будь ласка, дайте мені швидку відповідь. Я особисто негайно доставлю вогнепальну зброю!»
Бай Цзін похитала головою. - «Чоу Хай, ти справді розчаровуєш. Ти сказав, що ми не втратимо жодного солдата. Тоді дозволь мені запитати тебе, чи можна завершити виробництво вогнепальної зброї за дуже короткий час?»
«Н-ні, не можна. Я знаю, що виробництво вогнепальної зброї міс Бай займає багато енергії, але життя Ся Ін...»
«Дозволь мені запитати тебе ще раз. Після того, як ти передаси вогнепальну зброю Луїсу, яку кваліфікацію ти маєш, щоб вести з ним переговори, і яке право ти маєш вимагати, щоб вони передали тобі життя Ся Ін?»
Чоу Хай був приголомшений.
Бай Цзін продовжила: «Останнє запитання. Як ти думаєш, що Луїс зробить першим, коли отримає вогнепальну зброю?»
Луїс втратив північно-західну базу. У цей момент він хотів знищити Койлонг Дракона. Щойно вони отримають смертельну вогнепальну зброю, перше, що вони зроблять, це контратакуватимуть і повернуть втрачену базу. Водночас вони також розправляться з Койлонг Драконом.
«Це те, що ти мав на увазі, коли говорив про те, щоб не втратити жодного солдата?»
Чоу Хай впав у відчай. Він знав, що це не тому, що Бай Цзін не хотіла використовувати вогнепальну зброю в обмін на життя Ся Ін, а тому, що вона не могла.
Ся Ін була не єдиною в Койлонг Драконі, там було ще багато братів.
Він не міг спостерігати, як усі помирають через Ся Ін, але він також не міг спостерігати, як Ся Ін помирає.
Вираз Чоу Хая змінився з відчаю на спокій. Він став на коліна перед Сі Цянем.
«Містер Сі, я вдячний за вашу допомогу та навчання протягом багатьох років. Сьогодні я підвів вас. Я не можу дивитися, як Ся Ін помирає, і нічого не робити. Я хочу сам піти до Луїса. Навіть якщо я помру, я врятую Ся Ін».
Сі Цянь насупився, дивлячись на Чоу Хая. Раптом він зрозумів.
«Ти любиш Ся Ін?»
Бай Цзін була приголомшена. Вона ніколи не розуміла, чому зазвичай надійний Чоу Хай так сильно змінився. Вона не очікувала, що причина була така.
Через те, що він любив її, через те, що він кохав її, він міг втратити розум і робити що завгодно?
Вона подивилася на Сі Цяня й згадала, що він сказав щось подібне, сказавши, що вона була його життям.
Чоу Хай більше не приховував цього. - «Так, я кохаю її, я дуже її кохаю! Я благаю містера Сі допомогти мені!»
«Чоу Хай, ким, на твою думку, я є?»
Чоу Хай був приголомшений. Сі Цянь знову запитав: «Ти думаєш, я невдячна людина?»
Чоу Хай швидко похитав головою. Сі Цянь зітхнув і сказав йому встати.
«Ся Ін стала шпигункою через мене. Хоча я не хочу приймати її прихильність, я не буду заперечувати її зусилля. Крім того, дядько Ся зробив мені послугу, тому я не можу просто ігнорувати це».
Чоу Хай був надзвичайно радий. З допомогою Сі Цяня Ся Ін обов'язково зможе безпечно повернутися.
Сі Цянь повернувся, щоб подивитися на Бай Цзін, притягнув її в обійми й тихо сказав: «Мені шкода, я знову повинен зробити щось, що змусить тебе хвилюватися. Не хвилюйся, я захищу себе й врятую Ся Ін!»
«Ти хочеш врятувати її сам?»
«Так!»
Бай Цзін холодно відштовхнула його. - «Я не згодна!»
Сі Цянь був приголомшений. Чоу Хай тривожно сказав: «Міс Бай, чого ви хочете? Ся Ін не може так довго чекати. Станеться щось погане!»
Бай Цзін витріщилася на Чоу Хая й незадоволено сказала: «Ти знаєш, що з Ся Ін станеться щось погане? Ти все ще пам'ятаєш, що Сі Цянь був поранений?»