Погляд Бай Цзін був холодним і жахливим.
«Ти турбуєшся про стан маленького Ченя? Чи хочеш знайти якусь випадкову причину, щоб провчити мене?!»
«Щодня давати йому кілька поживних речовин і дозволяти йому страждати від хвороби, але вдавати, що не бачиш... це твоє занепокоєння?»
Її гострі слова викрили шари брехні Бай Гуанцая. Побачивши, що він втратив дар мови, вона стиснула кулаки.
Побачивши це, Бай Юе швидко підбігла до Бай Гуанцая і ніжно поплескала його по руці. Ніби намагаючись залагодити ситуацію, вона сказала: «Цзін Цзін, не гнівайся і не сварися з татом. Ми всі знаємо, що ти хочеш врятувати маленького Ченя і ми теж цього хочемо!»
«Я студентка-медик. Я знаю, що розробка ліків повинна пройти суворий експериментальний процес, перш ніж їх можна буде використовувати в клінічних випробуваннях».
«Якщо Сяо Чень прийме щось, що ти зробила так безрозсудно, це погіршить його хворобу. Можуть бути інші серйозні наслідки».
«Тато сказав кілька слів для твого ж блага! Він хвилювався, що ти зробиш щось погане з доброти!»
Легкі слова Бай Юе знову розпалили гнів, який щойно згас!
«Подивися, наскільки твоя сестра розумніша за тебе!»
Бай Цзін пирхнула й подивилася на Бай Юе. - «Ти витратила стільки грошей, щоб отримати ступінь бакалавра медицини, щоб знати все це. Мабуть, тобі важко!»
«Ти коли-небудь була в лабораторії? Ти знаєш, які ліки можуть викликати побічні ефекти та пошкодження організму?»
«Якщо ти не можеш цього зробити, не думай, що всі такі, як ти. Лише знаєш, як копіювати роботи й купувати дипломи».
Бай Цзін зберегла свій звичайний холодний голос. Кожне слово, яке вона сказала, було правдою. Бай Юе не могла спростувати її сарказм і могла лише люто дивитися на неї!
«Ти, ти, ти, ти! Ця сім'я більше не може тебе терпіти. Забирайся! Не дозволяй мені більше тебе бачити!»
Бай Гуанцай був такий злий, що люто подивився на неї. Він показав на двері й закричав.
На сходах Ці Мей почула, що конфлікт загострився. Вона вийшла і, прикинувшись лагідною, спробувала переконати Бай Цзін: «Цзін Цзін, Бай Чень був у вітальні занадто довго. Він замерзне. Швидше віднеси його до кімнати. Що стосується ліків, оскільки ти наполягаєш, ми зробимо це відповідно до твого бажання!»
«Як тато може не дбати про маленького Ченя? У нього просто поганий характер. Тобі легко неправильно зрозуміти те, що він каже!»
«Відтепер ти відповідатимеш за лікування маленького Ченя. Якщо тобі щось знадобиться, просто повідом нам. Ми всі готові допомогти».
Ці Мей прийняла рішення сама. Бай Гуанцай відкрив рота, щоб насварити її, але Ці Мей таємно тримала його за руку і хитала головою. Здавалося, у неї були інші плани.
Бай Цзін холодно подивилася на трьох людей перед собою. Їй навіть стало цікаво. Кожен з них мав свої брудні думки та схеми, намагаючись вичавити останню крихту цінності з Бай Ченя та неї. Як вони могли бути такими добрими?
Чого саме вона хотіла?
Бай Цзін невиразно відчула, що Ці Мей щось замишляє.
«Сестро, холодно». - Бай Чень розплющив очі й тихенько кашлянув.
Бай Цзін не мала часу думати про це. Вона переступила через уламки на підлозі й віднесла його назад до спальні. Вона використовувала методи фізичного охолодження, щоб полегшити його біль.
Пізно вночі Бай Чень міцно спав.
Бай Цзін тихо вийшла. Коли вона поверталася до кімнати, вона гостро вловила звук розмови у вітальні. Вона зупинилася на місці.
Тьмяний торшер кидав їхні тіні на білосніжні стіни. Вони були спотворені, похилі та люті. Вони виглядали як їхні потворні душі!
«Мамо! Чому ти залишила Бай Цзін? Ти могла прогнати її, коли мала шанс!»
Бай Юе тримала склянку в руці й неохоче запитала.
Ці Мей була у своїй нічній сорочці, заварюючи заспокійливий чай для Бай Гуанцая. Вона подивилася на свою доньку, яка не могла зберігати спокій, і сказала: «Потерпи ще кілька днів. Хвороба Бай Ченя на останній стадії, і він більше не витримає. Коли її ліки справді вб'ють Бай Ченя, ми проженемо її...»
«Коли настане той час, без Бай Ченя і без неї, спадщина Сун Няньці буде нашою».
Бай Юе здивувалася. Коли вона зрозуміла, що відбувається, вона жадібно посміхнулася. Вона відставила склянку й обійняла Ці Мей, кажучи: «Мамо! Ти найрозумніша!»
Ці Мей зловісно засміялася. - «Я вже залишила пляшку як зразок ліків, які вона дала Бай Ченю».
«Після того, як Бай Чень помре, я віднесу це до відповідних відділів для аналізу та знайду кілька ЗМІ, щоб викрити те, що вона зробила...»
«Коли настане час, ми відправимо її до в'язниці. Тоді все буде добре!»
Бай Цзін слухала їхні плани й бачила огидне обличчя Ці Мей. Її пальці впиналися в дерев'яний ескалатор, але вона не відчувала жодного болю.
Отже, Сун Няньці залишила величезну спадщину своїм дітям...
Але вони хотіли захопити її й навіть вбити брата і сестру?
Бай Цзін раптом підняла куточки губ. У її очах промайнув натяк на злобу.
«Мрійте далі!»