Розділ 1189: Контратака.
Це була битва крові і вогню, боротьба проти щільної хвилі жуків.
Дорон побив своїм довгим мечем ще одного жука, який наближався до нього, розділивши його надвоє. Колись гострий клинок був тепер вкритий огидними рідинами різних комах, весь зі школотами і зазубленими кінцями.
У звичайний день він був би дуже розчарований, але тепер не мав часу належним чином оглянути свій меч. Їхня армія була в морі жуків як одноокий човен, що гойдався на хвилях смерті.
Смерть без кінця витікала над ними; і все, що міг зробити Дорон, - розмахувати своїм мечем, убиваючи одного грізного жука за іншим. Послідовники довкола нього продовжували вмирати, як люди, так і орки, але він більше не міг думати про це. Він без зупинки просувався вперед, переступаючи через трупи своїх товаришів. Він полював на спільну мету: знищити гніздо зла!
У цій війні за виживання у них не було можливості піти або втекти. Орки і люди сформували найхолодливішу з армій: вони вбивали всіх дезертирів, навіть якщо були їхні родичі.
« Ха... Я помру тут сьогодні?" - Дорон дуже дихав, виснажуючи своє тіло свинцем.
Але якраз в той момент, коли його витривалість була майже вичерпана, Коли він вже був готовий втопитися у море жуків, навколо раптово стало світло. Золоте світло проникло через море жуків, і воно бачить гніздо у самому боліт.
Навколо задзвонили гімни:
- Під променями богів всі хоробрі воїни безстрашний...
Дорон відразу став підбадьорений. Він помітив чарівника, який убив Джиммі. Тепер він тяжко поранений і намагався втекти. Дорон відчував приплив сил, і сила помсти допомогла йому знову стати на ноги.
Він пильно подивився на чарівника, очевидно пораненого в битві. Чорна мантія чоловіка була розорена в клочка, а на його тілі залишилися сліди опіків від блискавки. У нього не було сил навіть на те, щоб відкрити портал. Все, на що він був зараз здатний: повзком пробиратися в глибини болота.
Дорон пішов за ним. Чарівник явно хотів втекти, тому що його шлях лежав зовсім не в сторону гнізда жуків.
— Стой, чортов ублюдок! — Дорон кинув свій меч. Тонкое лезо утворило в повітрі гарну дугу і зачепила точно в стегно чоловіка.
— Ааа! — Втеча від чарівника похитнулась і впала у смердючі болота.
— Попався! — Дорон захоплено кинувся вперед, застав чарівника в блозі. Він стікав кров'ю і, здавалося, знепритомнів.
— За Джимми! — Дорон покропив навколо у пошуках свого меча. Він хотів подивитися цьому чарівнику в очі.
Але в руках чарівника, який « втратив свідомість », раптово з’явився сувій.
— Кислотний Всплеск!
Дорон інстинктивно відвернувся, щоб уникнути смерті, але все його праве плече перетворилося на суміш роз'єднаної плоті та крові.
— Проклятье!
Через сильний біль він без вагань вдарив чарівника по обличчю.
Чорна вуаль впала, розкривши обличчя чарівника. Зміцнені обличчя старого було дуже блідим від втрати крові. Його очі видавалися мертвими.
Хоча з часів Темнії Епохи Дорон вбив багато людей, він якось відчув жар у свому серці.
— ЧОМУ, — закричав він, схопивши чарівника за комір?
— Кхм... — Звичайно, чарівники були слабшими за воїнів. До того ж, він був важко поранений, і не міг вимовляти закляття, оскільки все ще кашляв кров'ю. Тепер навіть дитина могла без труднощів вбити його.
Деякий час цей чарівник виглядав трохи розгубленим, але коли він почув запитання Дорона, то дуже здивувався. Його бліде обличчя перекосилося посмішкою, а від вигляду крові у Дорона звело шлунок.
- З чого ти смієшся? — Дорон був розлючений. - Ти знаєш, скільки людей ти вбив? Джиммі та інші мої брати... Їхні доми чекають їх повернення... Чому? Чому ти йдеш проти власного виду?
- Власний вигляд? Хе-хе ... — Усмішка на обличчі старого чарівника стала широкою. — Ты - мой вид? Коли я ще був високоранговим чарівником, мене поважали багато людей. Вони співали мені дифірамби і мріяли зустрітися зі мною. Але після краху Плетіння ці головорізи... Що ж вони зробили, коли після їхньої смерті душі горіли в пеклі? Вони забрали у мене все. Вони вбили маленького Бенджі прямо у мене на очах і ... и... « Я більше не вважаю їх людьми », — сказала вона. Коли тінові Чарівники знайшли мене, я не думав приєднатися до них. Все заради помсти. Заради неї я готовий навіть душу дияволу продати! Хе-хе ... Тепер я змусив цих покидьків насолодитися найстрашнішою і болісною смертю, яку вони тільки могли собі уявити. Моя мета виконана. Убий мене!
Старий чарівник закрив очі, і Дорон застиг на місці. Йому здалося, що обличчя чарівника перетворилося на обличчя Холдмана. Він знову поринув у спогади про його маєток і сім’ю за містом.
Заперечення цього чарівника змусило його згадати про свої власні вчинки тієї ночі; полум’я знову постало перед ним, змусивши його пережити це знов.
— О... Я! Я...
Вени на тильному боці ладану Дорона здулися, а м'язи його обличчя задпалися, як ніби він намагався зважити всі варіанти.
« Можливо... Ми всі винні. Винен цей огидний світ! ” - Дорон згадав про Ліну, яка все ще чекала його повернення. Він стиснув зуби і підняв меч.
— Давай... Відрубай мені голову і зроби це своїм досягненням! — Хмикнув чарівник і закрив очі.
— Ха! — Меч обрушився на голову чарівника з усією силою, яку Дорон тільки міг.
Тим не менш, він відчув, що він встромився у щось м'яке, а не в плоть. Дорон потрясно відкрив очі і виявив, що його меч застряг в повітрі, охоплений сильним тиском.
— Извини, малюк. Хоча я і співчуваю тобі, табір дає нагороди за заслуги... — Потемніло, і в очах Дорона...
...
— Боги... вже відновлюються... — Клон Лейлін на відстані спостерігав за руйнуванням величезного вулика з дивною посмішкою на обличчі, - Що стосується тебе, невдаха... Я добрий, я дам тобі ще один шанс...
Темно-червоне сяйво окутало тіло старого чарівника. Він почав жаліти, коли з ним відбулася дивна трансформація.
— Кукулькан, мой Господь... Ви могутній Господь Першорядного гріха, єдине джерело гріхів у всесвіті. Ви - володар всього! — Той, хто недавно був старим чарівником, схилився перед Лейліном. Його рани вже давно зцілилися.
— Иди... Йди куди-небудь ще... — Лейлін махнув рукою, і темно-червоні телепортаційні ворота відкрилися, забравши з болота монстра, що кланяється.
"Цей тест провалився, так..." - Лейлін похитав головою дивлячись вдале. Кілька орачів сиділи там у засідці
— Що, Груумш? Ти жалкуєш, що відправив сюди лише один аватар? — Лейлін посміхнувся, подивившись на главу пантеону орків. Навіть оточений безліччю богів, він не виглядав схвильованим.
« Боги відновилися досить швидко. Вони вклали джерела вічного світла у свої божественні царства. Вони вже можуть давати своїм священикам на головному материнському урвищах божественні закляття?.
— Нічний Змій... Грішник, що поковтнув сонце ... — Боги критикували його так люто, що могли спалити навіть саму порожнечу. Вони спускалися, щоб битися з ним.
— Битва тільки починається...
На жаль, аватар Лейліна розсіявся ще до того, як його зрозуміли. За місцем, де щойно стояв Лейлін, прокотився роз'ярний рів кількох богів.
...
В Бааторе.
— Як це можливо? — Лейлін стояв перед серцем Матері, спостерігаючи за подіями в декількох місцях по всьому головній обробці.
Небагато тих, хто вижив у світі смертних, отримали велику підтримку і почали посилати свої війська знищувати сусідні вулики. Священики відігравали важливу роль у цьому процесі.
— Контратака Богов почалася... — Зітхнувши, сказала серце Матері.
- Це передбачалося, але ось час... — Лейлін погладив підборіддя, — вони активізувалися саме в той момент, коли ми зайняті плануванням підтримки Волі Міра Магів, і не можемо зробити клонів...
- Що ти хочеш цим сказати? « Серце Матері зосереджувалося на Першородному гріху, який лежить перед нею.
— Серед нас є зрадник Лейлін, який став похмурим. Якщо Шар змогла стати Магом, чому Маґ не міг перерахуватися до Бога?
— Сила гріха в Мірі Богів говорить мені дещо. Якщо ми не віднесемося до цього серйозно, наслідки будуть жахливими. — Лейлін подивився на серце матері, щиро заключивши. Я сподіваюсь негайно викликати спільну конференцію Магів.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv