Розділ 1187: Атака.
— Постой... Дивись! Що це? - Дорон все ще був у своїх мріях, тому Джиммі довелося прибити його до брудного схилу. Гнілая бруду, яка впала йому в рот була такою огидною, що він міг блювати кілька днів і втратити апетит на місяці.
Але Дорона не турбувалася цим. У нього навіть не було часу, щоб сплюнути цю бруд, тому що він побачив безліч темних фігур, які наближаються до них на великій швидкості.
Ці фігури дісталися до них за кілька секунд. Це були Вовчі Вершники, кошмар Півночі!
— ОРКИ! ЦЕ ОРКИ! — Закрикнув Джиммі, його обличчя перекосилося. Їхні раси вже давно воювали, навіть коли бували на випадковому зібранні.
*Свист!*
Вершник на вовку виявився перед ними в мить ока. Намагатися втекти не було сенсу.
« Невже я тут помру? Ліна... Він уже відчував, що це були останні думки в його житті.
Однак коли ці бідолахи вже були готові пожертвувати своїм життям заради Півночі, ситуація змінилася в несподіваному напрямку. Вони оточили ватажків, але їх не торкнули. Натомість вершники розступилися, опустившись на найбільшому вовку.
— Я - Золотий Боїв Вовк, ватажок Волків. Мені потрібно побачити вашого лідера, прямо зараз... - Він сказав сухо.
Джиммі та Дорон переглянулися, почувши це, і відчули, що знайшли нове життя
...
Високо в небі імператор орків Саландін подивився Алустріель у вічі:
— Колонія також загрожує життю орків. Господь наказав нам стати на вашу сторону, перед лицем загрози Магів.
— Саладин! Ваші руки заплямовані кров'ю північян! Твої люди - наші запеклі вороги! Навіть якщо ми будемо знищені жуками, ми не станемо... — Ячак поблизу Алустріель намагався їх перервати.
- Це наказ богів... — Ельмінстер вважав інакше, повільно виймаючи трубку з рота.
— Моя Королева... — Нетерпеливо закричав інший чарівник, дивлячись на нерішучість на обличчі Алустріель. Здавалося, він ненавидів орків усім серцем.
- Не починайте... — Алустріел відмахнулася від чарівника, повернувшись до Саладину, — я згодна.
Чудово! — Саладин кивнув. — Я приніс Молот Бога Гріма, і пошлю до вас найкращих з вольських Всадників та бойових орків. Ви не пошкодуєте, що прийняли це рішення...
- Я сподіваюсь лише, що ви дотримаєте своїх обіцянок, Алустріель подивилася Саладину прямо в очі -- проте ми з Вами були дуже довго ворогами. Мені потрібно, щоб ваша армія пішла іншим шляхом. Зустрінемося на болоті.
— Ти молодець... - З вдячністю сказав Ельмінстер одразу після того, як Саладин пішов.
— Нет. Я відчуваю, що сильно змінилася: стала жорстокішою і реалісткою... — Нечувано відповіла Алустріель.
— Повір мені, моя люба дочка. Все це - невід'ємна частина нашого життя... — Старий Маг випустив кільце білого диму.
- Так ти вважав мене маленькою дівчинкою протягом останніх тисячоліть? Ти педофіл! — Алустріель втупилася на Ельмінстера, слабо почервонів.
...
З військом орків було укладено угоду, і Джиммі та Дорон скористалися цією можливістю, щоб щасливо повернутися до своєї команди.
Тим не менш, у Дорона, здавалося, залишилися якісь сумніви. Він кілька разів відкривав рот, щоб щось сказати, але кожен раз зупинявся. Він почекав, поки всі заснуть, підкрався до Джиммі і дуже тихо запитав:
— Эй, капитан. Орки правда прийшли сюди, щоб допомогти нам?
Джиммі розвернувся і сонним голосом пробурмотів:
— Думаю, да. У цьому світі ніхто не сміє слухати богів, крім цих демонських істот з чужих світів...
— Але хіба ми не воюємо з ними?
Дорон хотів вживати фразу « кривава помста », але не міг згадати своїх хороших друзів чи родичів, які загинули б від рук орків. Навпаки, багато з них були вбиті міським вартовим або під час пограбування, так що ця фраза не була правильною.
— Зрозумій, Дороне, політика - складна штука... Гаразд, я сьогодні дуже втомився, перестань мені заважати! - Джиммі знову відвернувся до стіни. Дорон глянув на небо, глибоко замислившись...
...
*Тук! Тук!*
Дерев’яні колеса бродили по нерівній поверхні землі, набиті важким вантажем. Дорон безцінно ходив за Джимами, його улюблений меч висів на талії. Під його очима показані темні кола. Він здавався розсіяним: він явно погано спав минулої ночі.
Війско вибудувалося в формі дракона, всі були озброєні зброєю і щитами. Їхній вид відлякував усіх хижаків, і їхній похід був відносно безпечним.
— Дорон! Зберися! Ти ж не хочеш, щоб Ліна стала вдовою? — Джимми похлопав Дорона по плечу. Раптом він помітив боковим зором якийсь рух.
- Обережно! — Дорон майже одночасно з ним помітив темну фігуру, що мчалася через кущі.
Срібний промінь з руки Джиммі блискавично пронісся повз нього, вдаривши в кущі. Роздався крик.
Дивовижні!
- Ха-ха, капітане, ти найкращий!
- У нас дещо є!
Всі зібралися навколо них, дивлячись на Дорона, який витягає з кущів гігантську щура. У його черепі застрягло срібне лезо.
- Чудове м'ясо. Ти, безумовно, влаштовуєш нас сьогодні ввечері! — Очі солдатів світилися, коли вони дивилися на жертву в руках Дорона.
Темну епоху їжі було мало, а м’ясо могли дозволити тільки вищі. Звичайні люди майже забули, як воно на смак.
Звісно! — Джиммі озирнувся і погодився, не вагаючись. — Запрошую всіх до нашого табору!
Усі мандрівники зраділи його щедрості. Дорон із запалом подивився на них: « Я повинен бути більш працьовитим! Лідери подбають про орки самі...."
Але його рішучість була зруйнована вже за секунду. Величезний вогонь впав з неба, прямуючи прямо до Джіммі. Могутній вибух вимиґ розірвав тіло Джиммі, облякавши його виснажений труп.
Дорон, який у цей момент біг за здобиччю, врятувався від найгіршого з них. Проте, незважаючи на те що він уникнув смерті, навіть на такій відстані частина його волосся обгоріла. Його очі виблискували, коли він озирнувся і побачив катастрофу.
« Заклинання Огненний Шар... Вибухи чарівників!» — завдяки Холдману Дорон знав, наскільки могутніми були чаклуни. Він зрозумів, які могутні заклиначі були його противниками і не злякався мститись за капітана — відкотився в кущі.
Він прийняв правильне рішення, бо відразу після цього постала нова жахлива заклинання.
— Смертоносне Хмаро! Заклик Монстра! Крижане Шило! Вой Банші!
Заклинання середнього рангу за залпом падали на військо, сяючи сліпучим світлом. Заклинання унесли багато життів.
Дорон широко розплющив очі, намагаючись підняти голову. Він побачив величезні крила, які підтримують темні тіні в повітрі. Очевидно, це був Політ Дракона.
Темні тіні були одягнені в традиційні шати чарівників, але дещо вони відрізнялися: їхні темні вбрання прикрашали фіолетові очі і священна чорна емблема, оточена пурпурним кільцем.
- Тенові чарівники! — відразу поєднали Алустріель і Ельмінстер. У них було всього кілька високих і легендарних чарівників - для Альянса Сілвермуна були поччі поступатися комусь в цьому аспекті, адже вони завжди славилися своєю магією.
Вони приготувалися до контратаки, але Тенові Чарівники вже відступили в портал.
— Це був тільки початок! — Перед тим як увійти в портал, попереджував їх про лідера.
Портал зник відразу ж. Алустріель і Ельмінстер, які намагаються кинути закляття Простір Якоря, Стали мертві блідими.
« Людські чарівники... Чому вони нападали на наше військо? — очі Дорона переповнили лють. Він не розумів, чому люди напали на них. — Крім того... Які ще тінові Чарівники, чорт забирай?»
Він подумав про новий термін, який почув сьогодні. Він глянув на розрізне військо і палаючі останки свого друга, міцно зтиснувши кулаки та тихо вилазячи:
— Що б мені це не коштувало, Джиммі, я помщуся за тебе!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv