Розділ 1154: гріх.
"Корень Зла" був лише каталізатором. Насіння зла, посаджене Лейліном у Рафінії, вже давно дало вихід і послабило її віру. Сила світового Проходу Баатора дуже зраділа, коли легендарний паладдін збився з справжнього шляху, ставши дияволом!
— Ха-ха, - Рафінія опустилася на коліна і заплакала, — Добро, зло, правосуддя... Що означають всі ці слова? До чого я доклав усі свої зусилля?
Довкола паладина спалахнуло полум’я, і перед нею з'явився примарний образ Баатора. Багато дияволів, навіть Лорди Баатора з радості бачили легендарного паладина.
— Аах...
Леді сподівалась, що темне полум'я закричить її від болю.
Це полум’я сильно змінило тіло Рафінії. Її обличчя стало ще більш чарівним, ніж раніше, а позаду з'явилося два чорних крила, зробивши її схожою на грішного ангела. Сила проходу продовжувала бушувати, перетворюючи побожного Святого Лицаря в Ерінію! Темне світло окутала колишнього паладина, миттєво перемістивши її в глибини Ада.
Коли вона вже збиралася спуститися в Четверте коло Ада, позаду неї з'явилася альова смуга світла. Елінію втягнуло Боже царство у перші три кола Ада. Тільки що лівачі Лорди та їхні підчинені миттєво стали проклинати Лейліна, але ніхто з них не наважився увійти в його божественне царство і забрати її.
« Легенда перетворилась на Ерінію, хах?» — Лейліну було ліпше від інших відомо про всі події в його божественному царстві. Кожен лорд Баатор був бажаний силою зіпсуття, яке розвинулося внаслідок падіння такого сильного паладину. Крім того, паладин став би вірним дияволом — найсильнішим воїном під їхнім прапором.
Однак тепер Лейлін не мав часу на Рафінію. Він доручив Ізабелі зустріти її, а сам вирушив до Тултантару і залишив своє божественне царство.
...
У битві орків у порожньому стані досягнуто кульмінації. Одна душа за іншою знищувалася, і світло від їхньої смерті проносився по небу об'єднаного божественного царства. Урагани, цунамі, землетруси... Через різні катастрофи багато орків ридали і ховалися, наче апокаліпсис.
Армія добрих духів створила на околицях об'єднаного божественного царства великий загін, що складається з кількох сотень фахівців різних класів. Це було дуже рідкісне видовище для Міри Богів лише завдяки силі, яку вони назбирали двома богами за десятки тисяч років.
— Сдавайся, Груумш. Залиш Сильвермун і повертайся на свої рівнини. Це твій єдиний вихід, Містра була одягнена в обладунки; позаду її спиною стояла армія чарівників, яка виступала могутньою ауру. Багато вогняних заклинань змусило око стиснутися від страху.
Однак нападати на божественне царство пантеону було дуже важко, навіть для двох висих богів. Груумш також був богом, і запаси його сили були величезними.
Звуки горна продовжували поширюватися, коли армії орків під командуванням Богини Плодовитості Лютик об’єднались і створили оборонну лінію. Груумш і Багтру відправили своїх слонів назустріч Містрі та Тиру, щоб завадити їм.
Війна за Північ не обмежувалася тільки Північною війною. Війна між богами йшла поза головного материнства! Містра не могла відмовитися від Сільвермуна, тоді як Груумш не міг відмовитись від орків. Цей конфлікт змусив їх розпочати війну, що було звичайним явищем в історії.
— Ну, раз ваш вибір такий... — Тир повільно підняв руку, — ВБИТИ!
Паладини, хвилі за хвилею, мчали вперед, назустріч зовнішньому захисту божественного царства.
— Чёрт побери... Це божественне царство Містри! « Багтру зривав, і його численні клони стали виробляти енергію.
- Ми ваші противники.
Портал відкрився, і вони побачили Бога Чарівників. Він привів із собою аватари інших богів, які підкорялися Містрі та гігантських Полубогов.
- Ваш пантеон завдав великих втрат, Груумш. У вас немає жодного шансу на перемогу... — Містра і Тир наближалися до Груумшу.
Пантеон Орков був організований таким чином, що якщо Груумш буде серйозно поранено або убитий, вся його раса виявиться на грані знищення. У цей момент Містра отримала верх, придушуючи Груумша разом з Тиром. Багтру і Лютик були недостатньо сильними, щоб розібратися з рештою їх підлеглими.
Спочатку Груша підтримували кілька богів з його пантеону, через що її сила була трохи нижчою за силу Містри та Тира. Але тепер його підлеглі були дуже поранені, і ситуація докорінно змінилася. Вона вірила, що їй вдасться відтіснити орків!
Битви між богами були війнами на виснаження. Навіть Містра і Тир не могли перемогти своїх ворогів за один раз, але вони повинні були принаймні завдати своїм ворогам серйозної шкоди, щоб мати перевагу в майбутніх війнах на головній Матеріальному рівні.
— Проклятье... Ви, огидні нікчемності! — У Груумша затремтіло, розкололося на більше як дюжину клонів, кожен з яких мав жахливу кількість божественної сили. Навіть коли клон був настільки розділений, кожен з них мав велику силу, що не поступалася Молодшим богам!
Однак цього разу його противникам не було до вподоби Другі боги. Містра і Тир були Висмиреними богами! Вони переглянулися, оскільки сподівалися, що він розділиться.
Вони відправили вперед ще більше своїх клонів, а куля світла в руці Тира перетворився на коп'є.
— Шип Айкера! — Навіть боги Висихаючи, боялися предметів, таких як Шіпа Айкера, які могли важко ранити їхнє головне тіло. Він пильно подивився на двох Висших богів, зрештою вирішив повернутися в своє божественне царство. — Ну ладно. Ви двоє, заглядайте, якщо захочете битися!
Нелегко було знищити божество Вищого бога. Груумш міг подолати навіть проблеми, пов’язані з Шіпом Айкером. З іншого боку, його аватари і його син виграли для них достатньо часу, дозволивши Лютик стабілізувати ситуацію в їх божестві та зібрати велику армію орків-пропитувачів, які тільки й чекали можливості на смертельний удар.
- Це все-таки сталося... Тир безпорадно похитав головою. Це був єдиний несподіваний поворот подій.
— Як справи на Головному Матеріальному Урварні? — запитав він.
Очі Містри засвердлили, і вона побачила події на головній матеріальному рівні:
— Обидві сторони зібралися в долині Гріма і готові розпочати війну. Сил Алустріель та Ельмінстера ледве вистачить, щоб стримати Саладіна і Молот Бога Гріму...
- Тоді ми більше не можемо відступити... — Він вирішив, і помахав рукою. Вибух стався тоді, коли простір розколовся і в повітрі з'явилася безбарвна діра. Атака прийшла на кордон пустоші орків.
Могутня божественна атака змусила всю площину загрювати. На кордоні з’явився величезний розлом, і в небі закрутилися велетенські вихори, коли паладини рилися у божественне царство.
— Атакуємо! - орки, які весь цей час терпеливо чекали, теж кинулися вперед, зустрічаючи паладонів.
Просителі в божественному царстві були найзапеклішими фанатиками. Їхні очі наповнилися фанатизмом, коли вони зустріли хвилю паладонів. Їхнє божественне царство зіткнулося з вищими силами паладінів і чарівників, і в той момент, коли дві армії схлестилися, вибухнула хаотична війна. Весь світ, здавалося, зупинився на ту секунду, коли вони зустрілися.
« Найбільшою вашою помилкою було прийти сюди, — з пустоти пролунав гучний голос і небо в божественному царстві затягнулося хмарами ».
*Бзза!*
Сила світового проходу завивала, і на паладників та чарівників обрушилася блискавка, миттєво знищивши велику кількість воїнів.
— Закон Молний... Ти дійсно хочеш стати Богом молей! — Побоюючись, Тир закрикнув, побачивши блискавицю в небі. Блискавка містила силу законів і була далеко не тією річчю, яку можна було легко створити, до того ж це правило поширювалося навіть на божественні царства. Крім того, закон Молній був дуже руйнівною силою!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv