Глава 1145: проклятість.
Якщо б цей легендарний герцог, який працює в консульстві Сільвермуна, дізнався би про намір свого внука, то він, мабуть, негайно ув’язнив би хлопчика або повісив його. Можливо, він навіть розірвав би його на шматки могутнім заклинанням. На жаль, він був на роботі і тому не звертав уваги.
Вона продовжувалася тільки до цього дня. Тепле сонячне світло сяяло на півночі, а вкрите білосніжними хмарами, які нагадують оксахат.
Цього ранку Ерік перебував у гарному настрої. Через тиск, який він невтомно надавав торговій групі Неон, зрештою ці ідіоти задумались над компромісом. Вони відвезли конверт по прихованих каналах, а це свідчило лише про їхню рішучість.
Він був упевнений, що в цьому листі міститься купа лестних слів, а наприкінці - невелика прохання і вказівка, які вони готові щось запропонувати натомість. Компроміси між палацами завжди мали спільну схему. Отже, цього ранку в штаб-квартирі торгової групи Блекмун Ерік лежав на своєму дивані з закритими очима, переповнений гордістю переможця.
Глофф стояв поряд з ним, як смиренний слуга. Окрім нього в кімнаті був ще один чоловік, одягнений у все чорне.
— Всі перевірки виконано: ніяких проблем, — сказав він після того як дав Еріку конверт.
Звичайно, Ерік не був необережною людиною. Чорний лист пройшов через незліченну кількість перевірок, перш ніж потрапити в його руки. Цей чоловік перед ним був його найвірнішим підкореним.
Руки цього чоловіка були такі зморщені, що під шкірою можна було побачити бліді кістки. Його око майже не було видно, а обличчя, здавалося, було напрочити позбавлено м'язів. Він був подібний до шкіри та кісток, і від нього так сильно ворушилося гниле обличчя, що навіть Глофф відчував огиду. Мантія чоловіка була на кілька розмірів великою, а його шия блищала з кісток і чорних перлів. Цей чоловік був некромантом.
Некроманти, яких відкидали чарівники на континенті, обожнювали гратися з тілами і душами. Алустріель, зокрема, поставила на них у Сільвермуні численні заборони, що зробило її правління найбільш суворим в історії.
— Якщо наставник Адас каже, що він безпечний, це має бути правдою! — сказав Ерік. Некромантам було надзвичайно важко розвиватися в умовах, коли всі навколо намагалися позбутися їх. Однак кожен з них мав надзвичайну силу. Навіть якщо Адас ще не був Скелетом Лічем, він вже був майже легендарним і його знання проклять та духів не викликали жодних сумнівів.
Ерік засміявся, прийняв конверт з рук свого наставника і відкрив його. Він уже давно чекав цього моменту; благання переможених завжди приносили йому невимовну насолоду.
— Це... — Але його радість швидко похитнулась. Конверт був абсолютно порожній; у ньому нічого не було. Ерік кілька разів погортав його в руках, щоб переконатися, що він порожній; він відчув пекуче почуття приниження, через якого його обличчя миттєво стало червоним.
- Це навіть не жарт... це... Це виклик! Як же вони сміють кидати виклик мені, онуку легендарного чарівника і зір Сильвермуна! Вони поплатяться за це кров'ю! — роз'яснив Ерік, і кинув папір на стіл.
— Го-господин! — У цей момент Глофф помітив щось дивне. Темно-зелене полум'я спалахнуло в той момент, коли Ерік торкнувся паперу, жадібно поковтнувши все навколо.
— Хм? Це... — Адас швидко вжив заходів, миттєво пустивши в хід заклинання на такий випадок: Виявлено прокляття, Свята охорона, Доспехи з Шипов!
У його руці було багато магічних речей.
Багато шарів світла закутали Еріка, і світло телепортації швидко проковтнув наставника та його учня. Простір перенесення доставив їх прямо до резиденції в центрі Сілвермуна.
- Це правильні координати. Навіть легендарні істоти не посміють необдумано напасти на Сильвермун... — Адас глянув на Еріка, — це моя помилка. Я повинен був виявити цей новий тип прокляття ...
не кажіть так, наставник Адас... « Ерік був поблажливим до тих, хто мав велику силу », — сказав він.
У цей момент Ерік раптом змінився в обличчя:
— Проклятая Торгівля Неон... Вони дійсно наважилися послати мені цю погань. Я їм влаштую!
— Мене дуже турбує це нове прокляття, - Адас любив своє намисто, — воно без проблем могло вискочити з мене... Я сподіваюся повернутися і спостерігати за реакцією...
- Це зовсім не проблема. Хіба Глофф не залишився там? Він - найкращий піддослідний кролик, якого ви зможете знайти. Він був дуже близько і, думаю, теж постраждав від прокляття ... — Не вагаючись відповів Ерік. Єдиною емоцією в його очах було роздратування, а не жалість.
— Глупая псина... Потрібно буде знайти когось, щоб замінити його - Ерік махав рукою, і в його очах спалахнуло зелене світло.
— О! НІ!
Тільки коли Адас вигукнув, Ерік зрозумів, що зелене полум'я з"явилося знову, приліпивши до його пальців, наче якісь черви. На його шкірі звивалися тонкі темні лінії, ніби висмоктуючи кров.
- Що це за прокляття? Це неможливо... - Адас відчував, що все те, чого він знав про прокляття розсипалося в друзки.
Крики Еріка ставали все голоснішими і гучнішими, поки зелені мови полум'я не поглинули його кров та ці темні лінії. Вони продовжували палати в повітрі, утворюючи невеликий порт.
Цей безглуздий звук не міг ані описати словами, ані відтворити. Він був подібний до рів, який мав усю образу й ненависть світу; низького бурмотіння з пекла, навіть більш зле ніж усі дияволи і демони разом взяті. Він поширився у всіх напрямках.
- Що... Що зі мною відбувається... — Ерік відчував запаморочення і жар у горлі. Його голос став неймовірно хриплим, гірше, ніж крик старого.
— Вы... — Эрик перелякано вказав пальцем на Адаса. Усе обличчя некроманта покрилася величезними пухлинами; він розбудив на очах. З опухів хлинув жахливий гній, і величезна коррозіонна сила почала поглинати його тіло.
— Нет... НЕЕЄ! Я... — Ерік подивився на свої власні руки, що постійно покриваються гнійками завбільшки з золоті монети. Вони теж лопалися, обм’якшуючи воя і роз'їдаючи його шкіру. На жаль, він впав у лахміття.
Лежачи на землі, він глянув на Адаса, який вже перетворився в кістки і більше не міг говорити. Колись він був людиною з великою силою, практично королем півночі. Але тепер він навіть не міг покликати на допомогу, нічого вже й не кажучи про боротьбу за своє життя. Ерік міг тільки безнадійно спостерігати, як його тіло роз'єднується, а голова перетворюється на одну велику пухлину. Все закінчилося гучним вибухом, який поклав кінець його грішному життю.
Тим часом усі мешканці головного материнського рівня, які були пов'язані з Еріком кров’ю, виявили, що їхні тіла покриваються жахливими пухлинами, котрі миттєво роз"єднують шкіру.
...
У замку в Новому Сілвермуні королева Алустріель слухала доповідь легендарного герцога.
- Це постачання оборонної лінії Ноо, моя Королева... - Окрім них у залі були ще дві легенди, в тому числі Старий Маг Ельмінстер. Вони, очевидно, обговорювали щось надзвичайно важливе.
Герцог збирався було щось сказати, як раптом вираз його обличчя змінилося. Його шкіра прийняла жахливий зелений відтінок, і з-під неї почали пробиватися пухлини. Здавалося, ніби під його шкірою бігала маленька миша, пересуваючись по всьому його тілу.
— Проклятье! — Ельмінстер був першим, хто встав і кинув розсіючу заклинання. Ці чарівники були одним з найкращих і наймогутніших чаклунів у світі. Всі вони вимовляли одне закляття за іншим, та й сам герцог з усіх сил намагався врятувати своє життя.
Але нічого з цього не допомогло. Вони могли лише безпорадно спостерігати, як герцог падає на підлогу.
- Це жахливе прокляття! — Ельмінстер зморщився, підвівши захисний бар’єр, щоб відокремити від присутніх легендарного герцога. Потім він повернувся, глянувши через бар'єр на герцога і захисні обсидианові руни на підлозі.
— Це легендарні замінники, які можуть прийняти на себе будь-яку атаку, отруту і прокляття. Але перед цим прокляттям вони виявилися безсилими... — Він сказав Алустріель з непогамовним страхом у очах, — здається, навіть клон не допоможе...
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv