Розділ 1137: Від'їзд з міста.
Обіцянки ситного вечері і теплого ліжка було достатньо, щоб змусити слуг їх каравана докласти всі свої зусилля. Їхні очі почервоніли від напруження, і їхні візки знову прискорилися, підганяючи непотихаючи гучними криками.
— Швидше! Покваптеся...
Тривога, яку вона була змушена приховувати, змусила Аню згадати про найзапеклішу роботу в її житті - про день, коли вона прибула у нескінченну пустелю і склала угоду з цими смердючими орками.
« Негавальні наслідки цього разу перевершили наші вигоди від угоди з цим племенем...». Коли Анья побачила орки, вона і бров'ю не наважилася, але зараз вона дійсно почала нервуватись. Врешті-решт, якщо її злочини будуть відкриті, весь клан буде знищено! В останні кілька днів її так часто тривожила тривога і страх, що у неї навіть з'явилися зморшки.
Передня частина каравана раптово зупинилася, через що кілька хвостичних возів від'єднались. Це дуже розлютило Анью.
- Що відбувається? Чому ми зупинилися? — Вона покликала свою приватну служницю, щоб не використати свого батогом. — Піди вперед і дізнайся, що відбувається!
Але перш ніж ця служниця вийшла з лікарні, до них примучився засмічений слуга у військовій формі.
— Мисс, это паладини! Ціла команда паладонів! Вони перешкодили нам шлях!
— Прокляті службові пси... - Пошепотом прочинили слуги. На їхню думку, паладини відібрали більшу частину прибутку у сім’ї Бейна і залишили їм маленьку частку. Навіть коли вони ризикнули і спробували покинути Новий Сілвермун у розпал війни, ці бісові собаки нагнали їх караван. Ці паладини дійсно їм набридли!
Однак Анью було шоковано.
Вона відчула холод, неначе її кинули в крижану печеру. На жаль, поряд були її підлеглі. Анья була зобов'язана зібратися з силами і сміливо вийти назовні.
Незабаром вона побачила команду паладників, одягнених у срібне озброєння з Божою емблею правосуддя на грудях. Рішення в їхніх очах лише посилило її страх.
— Капитан Эрик... — Вона сказала, крокуючи вперед і слабо усміхаючись, коли знайшла серед паладин знайоме обличчя - торгова група Неон завжди дотримувалася закону, — ми навіть продали в Новому Сілвермуні 80% наших товарів, і ви дали нам дозвіл на подорож...
Анья говорила огидним голосом, з нотками кокетства — професійна звичка. На жаль, її голос ніяк не вплинув на паладінів, а капітан Елрік тільки подивився на неї з огидою.
Але він нічого не сказав. Він шанобливо відступив назад, поступившись місцем жінці, яка вийшла через його спини.
- Святий лицар! - Коли Анья дізналася Рафінію, вона відчула надзвичайну безнадію, ніби з її тіла вирвали всі кістки.
— Дивлячись на вас, я переконуюся, що наша розвідка не може помилитися! Анья, ти все ще не хочеш покаятися у своїх гріхах? — Навіть прості запитання Рафінії були дуже страшними, оскільки вона вже була в царстві легенд. Її сила змусила Аньї стиснутися від страху; вона ледве стрималась, щоб не рухнути на землю і не почати сповідатися.
— Все сформулював капитан. Думаєш, я відмовився б від честі паладина тільки через твої нікчемних брудних трюків? — Елрік гордо задирав голову, знехтуючи свердлом Аню поглядом. — Якби ми перебили вас посеред міста, це привернуло б надто багато уваги... Але ми вже не в місті. Здавайтесь, і станете перед справедливим судом. Ми ніколи не дозволяємо лиходіїв, але й не поводимося несправедливо з добрими людьми.
Елрік, природно, був впевнений у своїй команді. Вона складалася з кількох високоранго паладінів, а їх лідером був легендарний Святий Рицарь! З такою командою вони могли очистити все зло!
- Іменем її Висновки, я вимагаю обшукати караван! — Рафінія голосно проголосила. Більшість людей, побачивши Рафінію і паладинів, які репрезентували Тіра та Алустріель, почали нервувати. Багато з них навіть не здогадувались про темні справи своїх босів, і серед цінних найманців було мало тих, хто знав правду.
Анья була налаштована дуже скептично до того, що хтось вирішить стати на її сторону в боротьбі проти Альянса Сільвермуна і церкви Вищого бога, незалежно від кількості вона буде готова заплатити.
- Капітан Рафінія, Ви завжди були моїм кумиром... Я вірю у Вашу порядність, але ... Я Вас запевняю, сталося якесь непорозуміння... — Анья поспішала і воззвонила Рафінію. Потім вона підійшла до перевернутої карети і зірвала щільно заклеєну клею.
— Будь ласка, погляньте... Це звичайна шкіра, а решта - порожні коробки. — Анья спробувала показати Рафінії свої товари, — всі ці речі схвалені; немає нічого контрабанди...
- Твої жалюгідні трюки - ніщо перед лицем правосуддя. Припини цю виставу, це просто смішно... - Змерзла її Рафінія, відкинувши шкіру в сторону.
*Лязг!*
Ніжні на її поясі видали гучний звук, і промінь яскравого світла намалював в повітрі красиву дугу.
*Ка-ча!*
Карета була розрубана навпіл, і дерево розколовалося. Коні розбіглися перелякано, вирвавшись з ланцюгів. Їхня втеча забризкала вродливу спідницю Аньї брудом, але їй не було до цього ніякого діла.
У цей момент в її голові крутилася лише одна думка... Вони дізналися!
*Треск!*
Розколота деревина полетіла в небо, а на її місці здавалося сховище, сховане між дном і багажем карети. З нього випало кілька темно-червоних кристалів, які випромінюють криваве світло. Навіть торговці, які жили далеко від першого карети, могли відчувати гострий запах крові.
— Криваве жертвоприношення... Скільки душ потрібно для того, щоб виробити таку чисту кров? — Рука Рафінія здригнулася, і вона потягнулася до рукоят. - Ти принесла в жертву свій власний рід, і все заради цих злих кровожерливих богів?
- Твої гріхи доведені. Вся Торгівля Група Неон і сім'я Бейна будуть покарані за твої гріхи! — Рафінія голосно проголосила.
Паладини позаду неї одночасно обнажили свої довгі клінки; їхні очі були сповнені відрази і рішучості. Ця жахлива атмосфера змусила багатьох попадати на коліна.
- Дорогий пане... Я не маю до цього ніякого відношення... Я лише найтемніший конюх! Прошу, помилуйте... Відпустіть мене... — Почепився кучер солом’яним капелюхом і грубим льняним одягом, стискаючи свій хлист.
Інші відгукнулися подібно. Оскільки проти них була й монархія, і теократія.
— Відступаємо! Найнята людина була набагато складнішою, ніж звичайні люди. Коли лідер найманців зрозумів, що ситуація погана, він відразу віддав наказ і жорстоко вдарив свого коня. Вони збиралися відступити.
Лідер найманців чітко усвідомлював серйозність цього інциденту. Навіть якщо він нічого про це не знав і був невинний, церква швидше вб’є жертви, ніж відпустить грішників. Він не зможе довести свою невинність! Тепер, коли їхні вороги були високораночні паладини, вести бій було безглуздо. Для них єдиною розумною справою було втікати.
— Намагаєшся уникнути покарання? Дурні! — байдужо кинула їм слідом Рафінія.
Двоє паладин підлі неї, не зговарюючись, рилися вперед. Замерло світло Призи, і перед ними з’явилися небесні коні, вірні товариші неповинних паладинів.
Коли паладини були настільки сильні, як від них могли піти мізерні найманці на своїх звичайних конях?
— Зачекайте... Я можу дати свідчення... Я не... - Ватажок найманців не встиг далеко піти, як його зловили. Він був у розпачі і голосно кричав. На жаль, безсердечний паладин не вимовив ні слова і встромив свій довгий меч прямо йому у серце.
Багато паладини на своїх небесних конях оточили караван і перекрили всі можливі шляхи до відбуття. Усі каравани попадали на коліна, тремтіли від страху.
- Грішники! Скільки шкоди було завдано світові через вашу жадібність і зло? Рафінія розірвала свій гнів, подивившись на гарне личко Аньї. — Джерело зла, подібного до тебе, не може існувати в цьому світі... Я буду судити тебе, в ім'я Правосуддя!
Молоко-біле світло зібрався на довгому мечі Рафінії, і Анья кинула багатозначний погляд на свого довіреного помічника, який вже готувався кинутись вперед.
- Ці слуги невинні. Вони нічого не знали. Даруйте їм милість і прощення... — сказала вона наостанок.
Ти все ще намагаєшся виявити свою лицемірну доброту? — У очах Рафінії читалася спрага крові.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv