Глава 1132: Візит.
Після того як Лейлін розповів йому про важливість свого божественного царства і послідовників, він поклав усю відповідальність за них на рамена Тіффа. Тато готувався повернути деяких людей на головний матеріальний рівень.
Лейлін не дуже цікавився цими питаннями, тому він швидко переключив свою увагу на свої військові трофеї. Він зміг захопити три і дев'ять Круків Ада, що знаходяться недалеко від головного материнського рівня. Це принесло йому великий прибуток, а багато ресурсів і скарбів не могли сховатися від очей Лейліна після того, як Авернус та Мінаурос були перетворені в його божественне царство.
Тож не дивно, що Сікола приніс йому найбільшу вигоду — Бог Сахагінів. Він був справжнім богом, і десяток його накопичення були дуже великими. Одна з його скарбниць, знайдена Тультантаром, могла заповнювати найбільші склади і прийняти значну частину кишенькового простору.
Шейлін і Іліо були зайняті « переписом майна». Вони не могли пропустити жодного цінного предмета з їхнім знанням.
Після завоювання царства справжнього бога Лейлін миттєво став багатшим, ніж раніше. Він збільшив свої власні ресурси і навіть почав шкодувати, що відпустив Куртулмака.
Тепер, коли він відкрив своє літнє місто, решта боги напевно будуть готові до таких раптових атак. Більше не можна буде так просто вбити богів.
« Але... Це чудові трофеї!» — Лейлін перевернув долоню і на ній з'явився золотий кристал. Він вилучав могутні закони, і лише його присутність викликала невеликі потоки в околицях. З кристалу можна було чути звук океану, і всередині нього ви могли побачити фігури багатьох сагуагінів, людей-акул.
Домен Секолі був Сагуагіном, головним у його вбивстві. Він був повністю висвяченим законом, який міг звести з розуму інших Магів Закону. Навіть боги, які цікавилися океаном і вірою Сахагіна були готові заплатити велику ціну за обмін на нього з Лейліном.
« Але для мене він не дуже корисний...» — Лейлін не цікавилась доменами однієї певної раси. Жоден Бог чи Полубог, який не мав нічого спільного з морями, не міг бути в цьому зацікавлений.
Але, якби він міг сконденсувати божественний домен океану, можливо, всі боги поспішили б отримати його. Врешті-решт, велика частина головного материнського рівня була заповнена водою, а океан був джерелом віри, здатним підтримати вищого бога.
« Хто б міг так статися зі мною? Якби мені довелося вибирати... Амберлі чи Талос?»
Існувало багато божеств океанічного домену, але навіть як Джуніор бог Лейлін не розглядав більшість з них. Ці боги сильно поступалися йому, і якби він прийняв їх на свій бік, то не мав би жодного пожитку. Єдиними двома варіантами були Амберлі (середня Богина Океану) і Талос (Стіший Бог Штормів).
« Очевидно, що телос — це найкращий спосіб говорити про силу, але не можна сказати того самого про нього як про союзника. Домен Шторм, його віра також походить від багатьох місцевих островів. Він не буде зацікавлений в морських істотах..." -- очі Лейліна виблискували.
У цей момент він відчув, як до нього наближається божественна сила, і мимовільно посміхнувся.
*Свист!*
Хвилі за межами божественного царства Лейліна змили в небо, і серед океанських бризок з'явився аватар богині.
Вона була одягнена в стружуюче лазурне плаття, що зливається з нескінченними хвилями океану вона з божественною величчю тримала у руках золотий трезубець, навколо верхньої частини якого колихалися безкрайні хвилі.
Дама не рухалася вперед, чекаючи Лейліна за межами його божественного царства. Аватар Середнього бога стане легкою здобиччю, прийди він у божественне царство Молодшого Бога. Тому вона вирішила послати свої енергетичні коливання, щоб дати про себе знати, наче « стукаючи у двері ».
— Амберли? Її унікальна природа божественної сили дозволила Лейліну швидко її впізнати.
Міледі! — Він негайно перемістився до кордону свого божественного царства, відкривши їй шлях золотим світлом. — Я Володар Резні, Правитель дияволів. Я висловлюю Богині Океану свою добру волю.
Амберлі видала з себе слабку посмішку і спокійно увійшла в його божественне королівство. Її безстрашні викликали у Лейліна повагу, і він кивнув собі.
« Є чутки, що Амберлі - примхлива богиня, яка дозволяє собі окинути кілька кораблів у море заради задоволення і використовувати для того, щоб здобути віру залякування... Схоже, вона досить розумна".
Ця богиня зробила собі ім'я в морі. Багато Багроових Тигрів поклонялися їй.
Лейлін зараз став свідком іншої сторони цієї богині. Вона здавалася спокійною і мудрою, коли одного погляду переконалась у його добрій волі й безстрашно увійшла в Боже царство незнайомого бога. Вона була також відважною і підступною.
Вони прибули до великої церкви на святій горі. Подивившись на Амберлі, Лейлін раптом посміхнувся:
- Леді Амберлі, можу я знати чому ви тут?
— Я тут через божественність Сахуагіна, - голос Амберлі був хрипким, але манивним і незвичним. Вона не збиралася ходити навколо та близько.
— Оу? Хоча ця божественність не має для мене жодної користі, чому ви так впевнені, що я поділюся нею з Вами? — Усмішка на губах Лейліна стала широкою. - У мене є й інший варіант. Той самий Талос, Бог Штормів, мабуть, не відмовиться від віри в океанську расу. Врешті-решт, акули досить численні...
— Талос просто вб'є вас і забере всю вашу божественність, — Амберлі грала з золотим трізубцем в руках, але я не така. Ми з Вами близькі по силі, і без конфлікту інтересів ми могли б стати сильними союзниками...
— Ха-ха... Добре сказано! — Лейлін похлопав в долоні, кинувши їй золотий кристал.
— Хм? — Здається, що Амберлі трохи злякалась і не чекала на Лейліна. Кристал загудів, торкавшись її руки, і блискуча вода зарябила навколо нього як доказ їхньої сумісності. Злиття з ним не вимагатиме від Амберлі великих зусиль.
— А Ви не боїтеся, що я просто піду? — Амберлі подивилася на Лейліна, ніби намагаючись залізти йому в голову.
— Я вірю у Вашу репутацію, Міледі; думаю, що ви з повагою ставитеся до інших богів. Лейлін був дуже впевнений у собі і зовсім не турбувався про те, щоб вона могла піти без сплати. Така впевненість у собі, очевидно, походить від його власної сили, через що в її очах спалахнули міріади різних емоцій.
- Я прийшла сюди заради рівного обміну. Але я, здається, не зможу Вас задовольнити! — Амберлі засміялася, і в її руках з'явився інший золотий кристал. З кристала доносилися слабкі звуки, що їх стискають клинки, наповнені прагненням крові та вбивства.
— Боженість зброї... Вона ще не закінчена, але вона найкраще сумісна з Вашим Доменом Резні. На її виправлення не піде багато божественної сили. Це одна з найцінніших моїх речей... — сказала Амберли.
— Непогано. Багатим доменам бітів, повинно сподобатися... Але, на жаль... - Лейлін похитав головою. Вибравши свій шлях, він не збирався відволікатися на інші закони.
— Добре... Тоді, що Вам потрібно?
Очевидно, Амберлі дуже цінувала цю божественність. Врешті-решт, Сахагіни були величезною океанічною расою і завдяки їм вона могла зміцнити свою владу у своєму власному домі. Їх неможливо було замінити.
Якщо цей кристал потрапить в чужі руки, він зможе використовувати віру Сахагініну, щоб втручатися у її домен океану, а такого вона явно не стерпить.
— Мені потрібен альянс; Ваша допомога, єдиночі. З певними умовами, звичайно. І Ви повинні відвести мене в небесний Зал, Лейлін оголосив свої вимоги. Амберлі не було жодних зусиль сформувати так званий альянс і провести його в небесному Залі. Проте однократна допомога від неї була певною мірою корисною.
Амберлі була дуже здивована поблажливістю Лейліна. Вона довго мовчала, перш, ніж, нарешті, кивнути.
— Іменем Амберлі, я присягаюся виконати єдиний наказ Бога Резні Кукулькона, якщо це буде в моїх силах...
Стікс матеріалізувався. клятва, принесена Реці Бездні від правдивого імені бога, була досить суворою і навіть Вислі боги не змогли б викрутитися з цієї ситуації. Лейлін, звичайно, розслабився.
— Коли новий бог вперше входить у небесний Зал, палац десяти тисяч богів, його повинен провести хтось, хто вже давно є богом. Як ваш союзник, я готова стати Вашим провідником, - похмуре обличчя Амберлі, здавалося, розслабилося і вона сліпучо посміхнулася.
...
У найвищій точці світу Богів, у безмежному морі Сили проходу плавала золота святиня.
Двері її були просторово-часні, а на стінах була виграна історія всього світу з детальним описом підхоплення багатьох богів. Вона була наповнена відчуттям архаїчної мудрості. Лейліну вистачило лише одного погляду, щоб відчути шок від того, наскільки величним і чудовим був палац.
"Сила простору-часу... Домен, до якого можуть доторкнутися тільки Магі 9-го рангу..." Лейлін з тремтінням зробив глибокий вдих.
Амберлі продовжувала розмовляти з ним:
— Небесний Зал був створений Всебогом, і входити в нього мають право тільки справжні боги. Він запам'ятає вашу ауру, коли ви переступите через його поріг вперше, і для вас буде відведений ваш особистий, унікальний п'єдестал...
— Ммм... Тільки легендарні Волі світу, такі як Волям Міра Богів і Миру Маґов можуть прогородити місце просторово-часових сил... — Лейлін, звичайно, знав, що боги називають Волю Міра Богів своїм Всебогом. Він мав незрівнянну силу і навіть встановлював усі закони богів. Його вплив поширювався на багато світів.
Однак, як Воля Міра Богів, так і Воля Миру Маґов були сильно поранені в часи стародавньої кінцевої війни, через що їх змусили впасти у глибокий сон, щоб оправитися від пошкоджень. Цей бог запечатав світ Богів у кристалічну сферу, яка залишається й досі.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv