Глава 1115: Зустріч.
Після того, як старенький палац і хлопець прибули на територію острова Дебанкс, їх супроводжувала група « дружніх та ввічливих» солдатів-туземців. Оскільки вони були на чужій землі, то не противилися таким вимогам. Через кілька днів тривожного очікування вони зрештою домовилися про зустріч з Лейліном.
По дорозі до святої гори старий палаций урочисто подивився на хлопця:
- Ви пам'ятаєте, про що я говорив вам, юний пане?
Молодому чоловікові було некомфортно в цій напруженій атмосфері, але йому все ж вдалося кивнути:
— Ммм.
— Ээх... Яка прекрасна родюча країна... Ця могутня база навіть для Полу бога. Не дивно, що він так довго процвітає, не боячись пригнічення від матеріки... — Старий палац пильно вдивлявся у квітучу імперію, з благоговінням зітхнувши. Лейлін справді вибрав чудове місце. Мало того, що тут було велике населення, яке забезпечує його вірою, так ще й континент не мав ніякого впливу.
Однак думки залишалися тільки думками. Мало хто міг бути таким мужнім, як Лейлін, і вирішити захопити Імперію Туземців. Через дефект у їхніх душах боги боялися їх, як чуми.
Через різні фактори Лейліну якимось чином вдалося дістати найкращі частини цього місця. Якщо б не тубільці, то дебанкс вже давно був би розділений богами і він просто не мав би шансів.
*Лязг!*
Важкі ворота церкви Гігантського Змія повільно відчинилися. Мисливці на Диявола і велика кількість священиків та послушників, які заповнюють це місце, надавали атмосфери певну вагу.
- Ласкаво просимо! — Тіфф був одягнений у свій пишний одяг, в тому числі корону. Стоячи на сходах, він здавався кимось добрим і святим.
- Тато не повинен турбуватися про таких скромних слуг, як ми... — Цей палац підштовхнув юнака вперед, і той відразу зрозумів його статус.
Тіфф лише посміхнувся у відповідь, не помітивши крихітної помилки хлопця:
— Будь ласка, йдіть за мною. Мій Пан зустрінеться з вами особисто...
Почувши цю новину, палац і юнак були приголомшені.
« Гігантський Змій, найстародавніший у світі легендарний чарівник, який завоював величезну імперію всього з кількома тисячами людей... Лейлін Фаулен, легенда всім історіям."
Молодий чоловік перелякано переглянувся зі своїм палацом. Але Тіфф вже пішов вперед, і їм нічого не залишалося крім того, як слідувати за ним. Вони не могли уникнути цієї зустрічі.
Тріо скоро прибуло до палацу за штаб-квартирою. Там їх уже очікував Бог у білих одязі, стоячи під власною статуєю. Золоте світло блищало на його тілі, і воно сяяло й стало великою статуями Крилатого Змія. Він, здавалося, був у гармонії з храмом; вони немов виливалися в єдине ціле.
Подивившись на цього чоловіка, палац був упевнений, що це і був той легендарний Лейлін Фаулен! Це був володар Імперії Дебанкс, а також чарівник-Полубог!
— О, велике створіння, будь ласка, прийміть пошану смиренного смертного! — Вражений схилився і став на коліна, невдовзі після чого його приклад пішов також юнак.
— Високоранговий маг, Шліфф - Рука Свитання... Ваша відданість заслуговує похвали... — Лейлін говорив не голосно, але його голос все одно відлупцем віддзеркалювався у всій святині. Тон його голосу говорив від того, що його слова були незаперечні.
Церква Гігантської Змія вже давно розкрила таємниці цього високоранго чарівника. Його правдиві думки не могли бути сховані від Лейліна.
- Це син Ядовитого Скорпіона? - Божий погляд перейшов зі Шліффа на хлопця.
— Ра... Райк вітає Його Високість... — заїкався юнак. Він відчував, що величною аура Лейліна була навіть сильніша за свого батька-Полу бога який колись теж був паном своєї церкви.
— Да... Райк успадкував родовід і славу Пана, а в майбутньому він стане святим! — При згадці про його віру Шліфф повинен був відповісти. - Ваше Високість, будь ласка допоможіть нам заради доброї волі нашого пана...
Лейлін не почав коментувати скромне прохання цього смертного. Його очі були сповнені жалю, коли він дивився на Райка.
— Чи ви, Божі діти, знаєте свою долю?
— Доля? — Очі Райка відображували його замішання і здивування.
— У нього, як потомка нашого Господа, немає іншого вибору! — Шліфф голосно відповів, намагаючись приховати це якомога довше.
- Хе-хе! — Лейлін лише похитав головою і посміхнувся, але не відкривав правду.
Справжнім богам потрібна була лише віра, щоб відродитися, але у Пубогов все було зовсім по-іншому. Лорд Церкви Ядовитого Скорпіона не назбирав жодної божественної сили, і тепер, коли він впав, навіть якщо б мав достатньо віри, йому вистачило б найважливішої речі для відновлення - посудини.
Він повинен бути достатньо сильним, щоб протистояти силі бога. Найважливіше, ця людина повинна мати ту ж кров, що і ябог. Цей Райк, очевидно, був « суддею» Ядовитого Скорпіона. І коли-небудь в майбутньому його батько вселиться в його тіло і оживе знову у цьому світі.
Не тільки Полубогі робили це. Насправді багато правдивих богів також любили використовувати цей метод. Лейлін навіть думав, чи не була Алустріель, королева півночі, посудина з наміром Богині Плетенію для непередбачених обставин.
— Між нами і Ядовитим Скорпіоном є контракт: надавати допомогу іншим. Ця обіцянка не може бути порушена, — відповідає Лейлін.
- Велике спасибі, Ваше Високість! — Шлифф схвильовано вклонився. Навіть він не очікував, що все пройде так гладко. Однак, подивившись на Райку, Шліфф затрясся перед відвести погляд.
— Могутній пане, це наше скромне підношення - зустрівши Шліфа, Райк стиснув зуби і зняв з шиї блискучий кулон обома руками Лейліну...
Як тільки вони пішли, Лейлін зосередився на намисто.
« Божественна зброя? І в ньому, здається, прихована якась сила...» - світло І.І.Чіпа спалахнула у очах Лейліна, і він безтурботно кинув предмет у напівплощину. Оскільки він вже вдосконалив свою зброю Сили Проходження, божественна зброя його більше не приваблювала. Але це був непоганий примірник для його колекції.
« Ройк... Я відчуваю щільну аура крові бога...» — Лейлін подивився у той бік, куди пішов Райк; в його очах, здавалося, відобразилося все те, що станеться після нього.
...
У кареті Райк довго не наважувався поставити своє питання Шліффу, але врешті-решт вирішив:
- Про що зараз... Про що згадував Його Високість...
— Вам не потрібно про це знати, Юний пане! — Шліфф відразу став холодним, а його могутня аура не давала Райку продовжити розмову.
- Все, що вам потрібно знати, це те що ви народжені заради нашого Господа. Все, що належить вам, повинно бути принесене в жертву, щоб Пан міг відродитися... « Шліфа запалала в очах, і це змусило Райку відвести свій погляд ».
...
Лейлін, як Полубог, міг легко і непомітно « заглянути в душу» високорангового чарівника. Багато секретів були відкриті перед ним.
На жаль, він не відчував жалю до Райки і не прагнув допомагати йому.
« Його кров зосереджена, тому шанси на відродження великі... Але цього недостатньо...» - його божественний зір, здавалося, поширився за межі моря і зосередився на величезному материку.
...
На півдні материка, у небезпечному кущі.
Мисливець на Диявола з хрестом церкви Гігантського Змія обережно маневрував навколо землі численних ассасинів, а також плавців і кольдів, просуваючись вглиб болота.
Це був головний регіон смерті. Ходили чутки, що тут живе дев'ятиголовий монстр, в отруйний туман, який він випускає, може вбити будь-яке жива істота. Навіть божественні закляття були пере ним марні.
Але небагато хто знав, що в глибинах цього місця живе плем'я, схоже на людей.
*Ooio*
Багато гуманоїдів зібралися, почувши звуки великого горна. Ці істоти мали самобитний вигляд: вони нагадували перевертнів-шокалів і коболів.
Якийсь шаман підійшов до вівтаря:
- Укелу, володарю... Ми благочестиво молимося до вас і приносимо вам кровну жертву!
З кількох жертв зірвали одяг і доставили їх на помост, коли старий почав тремтячи молитися. Його очі налились кров'ю, і він взяв в руки обсидиановий кинджал та поцілував його на знак відданості, перш ніж повернутися до рабів. Він дивився на них, як на ягнят, які ось-ось будуть вбиті.
Шаман легко розчленував своїх жертв. Протягом століть ця техніка дозволила йому зберегти їх живими, аж поки він не зробив остаточний розріз. Тільки так він міг догодити Укелу, щоб той надав їм свою прихильність.
Півбоги, дияволи та демони — фальшиві боги — відрізнялися від справжніх богів. Вони могли піти на все заради віри і влади, жадібно шукаючи нових послідовників.
Оскільки Лейлін вважав, що вони були занадто недалекоглядними, його репутація була настільки заплямована. Тому його Церква Гігантського Змія не могла б нормально існувати на континенті.
Однак без жертв, Полубогі вже давно померли б без віри, яку вони отримували від своїх послідовників. Тільки Лейлін, який взяв під свій контроль цілий острів Дебанкс, не мав жодних конкурентів і міг так щедро ставитися до своїх послідовників та давати їм великі нагороди. В кінцевому рахунку, це був найкращий метод, але мало хто міг зробити це з урахуванням всіх обставин.
Коли шаман взявся до церемонії, інші віруючі швидко схилили коліна в молитві. Кров полилася у всі сторони, наче живляла якусь жахливу силу.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv