Глава 1062: Подія.
Лейлін використовував Силу Проходження тільки як бойову зброю, зовсім не поглинаючи її. Тому його насичення Силою Проходження не зросло. Зрештою, найбільшим бенефіціаром битви був сам Мир Водовірців.
« Однако... Лихо і Розкладання? — Лейлін погладив свою підборіддя. - Вони не зовсім сумісні з моїм шляхом. Так, Закон "Бедіння" надзвичайно сильний, але він має свої обмеження. Розкриття має більший потенціал, адже воно є аспектом часу.
« Моє постилення і аналіз цього закону не надто високі...»
Тепер, коли він визначився зі своїм власним шляхом, Лейлін не міг просто взяти, і змінити його. Ці закони, в будь-якому випадку, були з ним не дуже сумісні.
« Більше... більше... Ще більше...»
Світ Воглядань прогнозував наміри Лейліна, періодично посилаючи в його розум інформацію.
У той же час Лейлін відчував, що його зв’язок зі світом став ще ближчим. Кількість Сили Провиходу, яку він міг контролювати, також зросла. Ще більше...
Він підняв руку, і з його пальця вирвалася невелика нитка ослабленої сили Воображень. Сила Вихражень раптово затремтіла, ставши яскравішим, перш ніж з його пальця хлинула потужна хвиля енергії.
« Я отримую високу владу від світу Воглядів, а також здатність контролювати його хребти та западини? Це повинно обмежуватися тільки моїми власними силами, адже інакше моя влада була б просто немислимою».
Лейлін зітхнув. Коли Владику було вбито і поковтнув Він лиха, то дійсно одержав багато переваг від Міри Водоглядів. Принаймні, Сила Воображань, частина його сили, збільшилася.
Крім того, якщо б йому вдалося збільшити цю силу ще більше, і взяти під контроль об'єм Сила Водії, яким володіли Володарі катастрофи, то все продовжувалося до того що в найближчому часі на них буде здійснено інший небезпечний напад.
Прилипання його власної Сила Ворушень до вершини і ослаблення сили його ворога... Це було б ще видовище.
« Здається, світ починає відновлюватися...» — Лейлін відчував себе вразливим до великих змін у світі.
Спочатку мир Воогляд був подібний до великого в’янучого дерева. Його коріння обліплювали паразити, а бур’яни висмоктували з землі всю воду і поживні речовини. Але тепер, коли Лейлін вбив одного з Володарів стихійного лиха, дерево нарешті могло відпочити. Здавалося, що до Світу Ворушень повернулася частина його життєвої сили
« Жаль... Йому стало лише трохи краще. Щоб повністю оживити його, мені потрібно вбити принаймні п'ятьох або шістьох...." - Лейлін зробив глибокий вдих, прикинувши в розумі їх сили. Упередження, яке спричиняло такий суверенітет у світі, було просто жахливим!
« Міра Возражень підтримує життя, поглинаючи мрії розумних істот Астрального плану. Володарі катастрофи викрадають його Силу Виходу на тій самій основі, позбавляючи його головних сил. Світ не зміг би винести так довго навіть один паразитуючий істота 8-го рангу, не кажучи вже про такий натовп.
Тільки тепер Лейлін почав повільно розуміти світ Вразів.
Якби він був монахом, а його дім постійно б розкладав непрохані гості, то просто мріяв би вбити їх.
...
- Як ти, Бодак?
Лейлін повернувся, виявив одноокого дракона, що розбився на землі. Тіло Бодака було розірване; його серце і внутрішні органи були помітні неозброєним оком. Але його розум все ще був досить ясним, а критичні поранення вже почали зцілятися. Якби його не оточували Сили Розкладення і лиха, він би вже давно зцілився. Це було чудовим свідченням жахливої життєвої сили законів.
- Я в порядку, ваша Світлосте Лейлін! — Бодак з благоговінням дивився на Лейліна, який раптом насупився. Між його бровою з'явилася тріщина, відкривши червоний вертикальний очей, який швидко поковтнув із тіла Бодака Закони катастрофи і розкладення.
*Грохот!*
Завдяки Лейліну Бодак невдовзі повернувся до свого колишнього вигляду одноокого чоловіка середніх років.
Він подивився на Лейліна і заїкається тремтячим голосом заговорив:
- Ле Лейлін, ваша перевага. Якщо ви повернулися сюди, значить... Ви змусили Салілу відступати?
Навіть якби він був свідком недавньої доблесті Лейліна, Бодак не наважився б припустити інше. Його трохи підказувало йому, що змусити Володаря катастрофи відступити - це вже чудовий результат битви.
Лейлін посміхнувся, вирішивши сказати йому правду:
- Ні, він мертвий. Він більше тебе не потурбує.
— Він... Він мертвий? — Бодах ламав собі голову. - Що? Я сплю? Лейлін, ви впевнені, що використовували правильне дієслово? Саме М'ЄРТВ? Не відступив?
Звісно! Салілусу більше немає, — без зволікання підтвердив Лейлін. — Ні... Хоча я знищив його справжню душу, річка простору і часу запам'ятає його ауру під час сходження на 8-й ранг. Він все ще може оживити себе, але йому буде дуже важко виконати всі необхідні вимоги. Підготовка займе десятки тисяч років...
Забобони вже залишили свій слід у річці простору й часу. Навіть якщо вони впадуть, у них завжди був невеликий шанс на відродження. Це було чимось схоже на древній свідомості у Мірі Богів, тільки набагато важче.
- Але ж це Володар 8-го рангу... О, господи... Я побував у п'ятдесяти семи світах і сотнях вимірів, але ніколи раніше я не чув нічого подібного... Навіть за часів Давньої завершальної Війни дуже рідко комусь вдалося вбити істота восьми-го рангу, не кажучи вже про Володарів катастрофи, які славляться своєю бойовою доблестю на весь світ... — Пробурмотів Бодак, і його великий око викликав сильний шок.
— Зараз не час обговорювати це. Ми повинні піти прямо зараз, інакше у нас виникне проблема, Лейлін потягнув Бодака геть, не збираючись чекати його відповіді.
— Уйти? Куда? — Бодак все ще відчував запаморочення.
- Геть з Міра Воображувачів! Неважливо, куди! Пропоную затаїтися на якійсь маленькій площині, якщо ти, звичайно, не збираєшся чекати, коли на тебе оголосять полювання Повелительки катастрофи ... - Лейлін подивився на навколишні преси, які повільно піднімалися і пішов.
Він так просто відкрив козир, що допомагав Волю Світу, який запечатує цю ділянку. Тому він міг спокійно вбити Владику стихійного лиха без страху бути поміченим.
Однак тепер Лейлін більше не наважувався бути таким безумним. Врешті-решт, його Кошмарна Родослова автоматично робила його ворогом всіх Володарів катастрофи, тому він не міг розкрити їм свою таємницю.
Якщо він піде зараз, єдиним, що будуть знати Повеличі катастрофи буде те, щоб Салілуса вбили дві чужинні істоти 7-го рангу. Вони не могли б визначити особу Обліка, яка поглинала Кошмара. Якщо вони зіткнуться, і Лейлін розкриє свої сили, він помре в оточенні істот 8-го рангу!
Тепер, коли війна закінчилась, Воле Міра потребував часу, щоб насолодитися своїми військовими трофеями. Її готовність допомогти Лейліну була ще раз під питанням.
Тож Лейлін вирішив утекти, залишивши Володарів катастрофи в замішанні. Повеличам катастрофи було дуже важко покинути світ Водоглядів, особливо коли Сила Возвірінь була ослаблена. Світ перетворився на гігантську клітину.
Єдиним винятком був Лейлін, який володів Обліком, що пожер Кошмара. З родоводом Короля Кошмарів і його власною спадщиною, він міг « приходити » та "виходити" коли захоче.
« Мабуть, саме тому світоправильний і наділений владою. Король Кошмарів може спокійно піти після вбивства Володаря бідності і відновитися, а іншим Лордам, незалежно від того, наскільки вони будуть розсердені, залишиться тільки дивитися ... І коли Король Кошмарів збере достатньо сил, щоб знищити їх, вони зустрінуть свою смерть."
Чим більше Лейлін роздумував над цим, тим сильніше він відчував, що його ув’язнення було вірним. Щоразу, коли світ уражав себе і послаблював свою силу, він фактично дозволяв обліку, що пожер Кошмара, влаштувати його на землі смертельний бенкет. Це була тактика "бей і біги", яка дозволяє Королю Кошмарів 7-го ранга утомити Повеличих лиха. Зрештою, Королю Кошмарів допомагав сам світ.
Якщо друкарський друк світу Ворушій буде знято, то лорди почнуть шалено вриватися у інші світи з надією знайти облицювання, що пожере Кошмара. Навіть якщо вони його не виявлять, то накопичать більше Сили проходу і прикриють свої справжні душі, що убереже їх від стану наступної жертви Лейліна.
Зрозумівши цю логіку, Лейлін не відстав.
Його висновки були надзвичайно точними. Відразу після того, як він пішов, Лорди випалили в область запечатаної Волею Міро.
— Сиси... Ніяких залишків, ніяких слідів аури: вони ретельно замели сліди...
Голос належав великому товстому Лорду з трьома головами. Говорила голова зеленої гадюки; дві інші голови були козлом і людською.
— Відсутність слідів повинна бути головною доказовою. Той факт, що вони замели їх, означає існування якоїсь таємниці, яку ніхто не повинен знати ... - Іншим лордом був у повітрі. Він виглядав як величезне колесо колісниці, вкрите багатьма очима. Кожен його оберт випромінював полум’я безодні.
Емісар Око! — Остання заговорила жінка. Її велетенське тіло випромінювало звуки розкатів грому.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv