Глава 1030: Дис.
Коли справа стосувалася Баатора, існувало менше десятка рис, які зналися так само як Лейлін. Він добре знав, як сильно вплив Асмодея поширився.
Хоча Асмодей був наймогутнішим дияволом, його могутність була обмежена Дев’ятим Круком Ада. Інші сім Архід'явол не боялися його. Щоб він сам призначив Лорда Діса? Що за жарт!
Однак, йому вдалося спокусити членів Темної вісімки; принаймні вони обрізали славою загарбників другого Кругоу Ада. Хоча це було б фальшивою владою, її принаймні підтримує Асмодей.
« Якщо порівняти, то Ваальзефон більш прагматичний!» — згадавши план, який той йому розповів, Лейлін розлився в усміці.
...
Лейлін озирнувся і швидко знайшов палаюче місто заліза. Розпалений пекельний вогонь обпікав внутрішні стіни, і густий дим піднімався в небо, утворюючи чорний туман, що застелив весь Дис. Стіни були червоними, і найменший контакт з ними міг призвести до серйозних опіків.
Навіть металева галька, яка колись формувала дорогу, була розколена. Без імунітету до вогню або спеціального взуття пішоходи невдовзі почали б кататися по землі від болю, перш ніж спалити живцем.
Звідусіль доносилися жалібні крики, які здавалося, виходили з самих глибин пекла. Це був плач в’язнів великої підземної тюрми, у тому числі рабів, просителів Кривавою війною і навіть смертних, викрадених з головного Материнального Урня.
Як тільки душі дозрівали від постійних мук і страждань, найкращі товари їздили в сусідні резиденції, де вони насолоджувалися знанням.
Багато благородних дияволів влаштували банки. Вони збиралися разом, обговорюючи, які частини ув'язнених найпривабливіші і потім видумували ще більш витончені "кулінові" прийоми.
Просто стоячи на вулиці, Лейлін міг відчути подих і стук сердець під землею. На відміну від Авернуса, він відчував, що може використовувати всю силу цього кола, ніби він був його власником.
Буйна Сила Провиходу Баатора перейшла до Воле Лейліна, лише трохи противившись. Це був Вельзевул, який все ще живий і має останню краплину законів та влади.
« Десе! Якщо я повністю поглину Вельзевула, то стану богом у його божественному царстві!»
Автор, який володів Ахідьволами в пеклі, напевно міг порівнятися з владою справедливих богів у їхніх божествах. Звичайно, він обмежувався територією, якою вони правили.
Лейлін зітхнув. Це був Діс, другий Коло Баатор. Це було велике залізне місто, таке величезне, що не існувало кордонів. Місто займало цілу площину!
- Чого ти там застився? Ти йдеш? — Людина в сірому одязі, що стоїть поруч з Лейліном, прикрикнув на нього.
— Да, Милорд! — Лейлін смиренно вклонився, хіхікая про себе. Звичайно, цим замаскованим чоловіком був Ваальзефон. Диявол Яма, очевидно, не став грати в асмодею, допомагаючи йому розширювати територію Авернуса. Замість цього він таємно прибув у Друге Коло Ада.
Але його мета була надзвичайно ясна. Диявол Ями, який був одним з членів Темної вісімки, хотів захопити владу над цим Кругом Ада. Він хотів знайти вельзевула, який пропав. Потім він збирався витягнути силу Вельзевула і стати справжнім Лордом Діса!
Тоді його накази стали б для нього порожнім звуком, адже Лорди Дев'яті Колов Ада були з Асмодеєм одного рівня!
Очевидно, Ваальзефон зрадив Асмодея, але Лейлін не здивувався. Кінець кінцем, зрада й інтриги не були для дияволів у диковині, особливо коли справа сягала їхнього уряду.
« Просто кажучи, Ваальзефон рухається у правильному напрямку, але в планах його щось не так. Він не єдиний, хто додумався цього... Будь то сам Асмодей або інші Лорди, всі вони ймовірно планують дістатися Вельзевула ...." - зітхнув Лейлін.
- Я збираюся проникнути в Залізну Башню і оглянути її. У тебе є якісь плани? — Ваальзефон вказав на вежу в центрі міста, яка простягалась до хмар.
Це була Залізна Башта, палац Вельзевула. Він рідко виходив це місце, але з тих пір як про нього були чутні останні новини, пройшло вже кілька десятиліть. Після того як десятки спроб зв'язатися з ним зазнали невдачі, і від нього не було отримано ніякої реакції, навіть коли вони вломилися у вежу, новини про таємниче зникнення Вельзевула почали поширюватися по Баатору.
Проте, наскільки хитрі б не були дияволи, жоден з них не знав, чи все це було якимось планом Архіід'явола. Навіть Ваальзефон не був повністю в цьому упевнений.
Звичайно, Лейлін дав йому досить упевненості, якщо він навіть ризикнув проникнути і обшукати Залізну Башню. Він сподівався зібрати якусь інформацію про зникнення Вельзевула.
Лейлін підбурив його до виконання власних цілей. Зрештою, головною метою його візиту в Баатор було знайти Вельзевула і поглинути його до того, як це зроблять інші Архіідьволи.
— Лорд Ваальзефон, навколо Діса є кілька ринків і ярмарок. Ми могли б знайти спосіб проникнути всередину... — По суті, запропонував Лейлін.
Як його власна фортеця, Залізна Башта Вельзевула мала велику кількість пасток і хитрощів. Башню охороняли големи та законтрактовані істоти, і всередині самої Залізної Вельзевул був практично непереможним. Ось чому він так рідко покидав цей район і не дозволив дияволам входити всередину.
З погляду Лейліна, причиною якого він ніколи не виходив з вежі була його обережність і боягузтво. Ще однією причиною цього було те, що він використав Пластину Мандерхоук для зв'язку з головними материнськими стінами Матері і поширював там свою віру та забруднюючи душі.
Очевидно, він також намагався зв’язатися з багатьма іншими місцями і зрештою зміг пробитися через кристалічну сферу. Якби йому пощастило, він навіть міг би перевершити Асмодея за свої безмежні запаси душі, щоб стати справжнім Верховним правителем Баатора. На жаль, він зустрів Лейліна.
« Я відчуваю, що у Другому Кругові Ада немає ознак Вельзевула... — Подумав Лейлін, йдучи за Ваальзефоном, — поки він супроводжує мене, я не викликаю особливих підозр. Інші Архідяволи повинні зараз люто намагатися знайти сліди Вельзевула, тому я можу тимчасово використовувати їх сили ...."
"Пластіна Мандерхоук також є важливою мішенню, яку всі хочуть знайти в Залізній Башні..."
Пластіна Мандерхоук була загадковим предметом, який міг послабити кристалічну сферу. Навіть проста імітація її моделі з спогадів допомогла Лейліну проникнути в світ Богів, тому він вважав використання цієї пластини перевершене навіть божественною зброєю.
— Ринок? Ти намагаєшся обдурити мене? « Ваальзефон став для нього небезпечним блиском, і на його руках з’явилося зелене полум’я контракту. Ти - частина армії Архіідьвола, який підкоряється Азлоку, одному з лакеїв Велзевула. Цей Диявол Ями відповідає за безпеку Залізної Вежі. Невже ти не знаєш ніяких способів, як потрапити в неї? А?
Полум’я на руках Ваальзефона мерехтіло, викликаючи біль на обличчі Лейліна. Звичайно, він прикидався.
— Будь ласка, почекайте, Мілорд! Зараз я повинен бути далеко звідси, тому мені ніяк не отримати схвалення Азлока ... — Голос Лейліна звучав так, ніби йому було боляче.
- Це твої проблеми. Я повинен проникнути в Залізну Башню протягом трьох годин. Якщо ти не зможеш мені це влаштувати, я зроблю тебе дурним і потворним Ксерфілактіс! — Пригрозив йому Ваальзефон, демонструючи природний характер Диявола.
Дияволи любили жорстоко поводитися зі своїми підлеглі й ставити перед ними невиконані завдання, за які потім карати. Зазвичай вони робили це з найблизливішими підлеглими, щоб ніхто не міг загрожувати їм.
Ці підлеглі дияволи могли тільки налякано виконати всі їхні завдання і хапатися за кожну можливість просунутися. Вони використовували свою силу, щоб просуватися по соціальній драбині. Коли це було необхідно, вони віддавали своїх начальників і влаштовували повстання. Вони хотіли досягти піку влади Баатора, щоб звільнити себе від цих страждань.
Але Ваальзефон вважав, що цей Рогатий диявол на ім'я Лейціан все ще може бути йому корисним. Він ненавмисно використав цю тактику.
- Добре, я зараз придумаю спосіб проникнути всередину!
Ваальзефон посміхнувся, коли побачив, як люди втікали з палаючої дупи Лейліном. Диявол покірно підкорявся йому, лише коли залякував їх і бив хлистом. Крім того, вони завжди мали надіти кандили, які перешкоджають їм нападати на своїх господарів.
Справді, Ваальзефон дотримувався усіх диявольських принципів.
...
Через дві години Лейлін повернувся.
— Милорд... — Я скромно посміхнувся Роґатий диявол, — я зробив усе можливе, щоб Азлак повірив, що знайшов ключі до розгадки Архіідьвола і повернувся в Діс. Я також зв’язався з деякими своїми людьми і підкупив їх. Мені вдалося домовитись про вхід в Залізну Башню за тисячу джинглів...
Очевидно, дияволів можна було підкупити, але ця ціна змусила Ваальзефона насупитися:
- Який жадібний хлопець. Ти впевнений, що він дотримається своєї обіцянки і не здасть тебе твоєму начальнику?
- Я можу дати слово. Джек навіть підписав контракт і дав мені обітницю, — Лейлін виглядав рішуче.
— Ладно. Возьми! « Ваальзефон кинув коштовний камінь, наповнений енергією душі, і тоді побачив нерішуче ставлення до обличчя Роґатого Диявола.
— Тут всього сто, а він хоче тисячу...
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv