Глава 1012: Посланець церкви Бога.
Шлях до вознесіння Полубогов вже вибрано. Все, що їм залишалось — зробити все необхідне.
Потрібна була не тільки віра і божественність, але й інші речі, такі як Боже Царство. Якщо, з огляду на обставини у Полуджі виникла напівплощина, то для того щоб збудувати своє Боже царство, йому потрібно було б набагато менше зусиль.
Божественні царства Істинних богів були там, де лежали їхні справжні тіла. Хоч би з якою ретельністю ви його створювали, цього було недостатньо. У Лейліна вже були свої плани на його божественне царство, але тепер, коли у нього з'явилася напівплощина, він міг використати її для того, щоб помістити туди душі своїх поклонників.
« Я можу використовувати її тільки після того, як не бачу змін. Гей, краще задрукувати в неї всі душі віруючих Акабана", - Лейлін незабаром знайшов цю напівплоскості застосування.
Коли стандартна божественна сила змінила реальність, напівпличність почала свистіти.
Золота сила Бога затряслася в повітрі, і кілька могутніх душ накочувалися.
— Хто посягає на володіння господаря? — Золоте полум’я спалахнуло, і десятки тубільців піднялися в небо, подивившись на Лейліна. — Фальшивий бог! Вам тут не місце!
Лейлін знав, що їхні душі повинні були належати героям колишньої Імперії Сакартеса. Серед них могло бути кілька минулих імператорів.
- Акабан мертвий. Настав час для вас, забутого в часи епохи відправитись на смітник історії... — Для Лейліна ці сильні духи були ревними прихильниками Акабана. Для нього вони були нічого не вартими. Коли він заспівав, ревучі духи раптово відмерли, коли духовна сила, з якої становили їхні тіла, розсипалася і почала розсіюватися.
- Як ви посміли піти проти Бога? — Стручна аура вирвалася з Лейліна, і кілька добрих духів зникли.
Їхнє існування підтримувалося божественною силою Акабана. З його смертю вони стали набагато слабшими, ніж раніше, оскільки могли протистояти Лейліну?
Після того, як він про все подбав, всі інші душі занурилися в глибокий сон. Вони не мали сил, щоб повстати. По півплощині пронеслося щось на зразок урагану. У її центрі з'явилася величезна чорна діра, яка охопила багато душ.
Зрештою хвіст урагану потрапив у руки Лейліна. Величезну кількість душ було запечатано в золотий кришталевий шар, плаваючи всередині нього, як пуголовки.
« Акабан уже зробив це місце придатним для душ віруючих. Проте, цього все ще недостатньо...» - окинувши поглядом пустельну напівплощину, Лейлін нахмурився.
— Божеча сила - зміна реальності!
— Я наказую... Хай буде світло!
Це було схоже на магію. У той момент, коли він вимовив цю фразу, серед хаосу утворився сліпуче світло, розширюючись і проганяючи всі тіні.
— Я наказую... Нехай буде вода!
Суха земля тут же покрилася струмками, озерами і морями.
— З водою має з’явитися рослинність!
З родючого ґрунту почали пробиватися зелені паростки, і пустеля швидко поросла зеленню. Невдовзі вона покрила всю напівплощину, створюючи величезні рівнини та ліси.
- Це має бути основою.
Велика кількість божественної сили, необхідної для зміни напівплоскості, була занадто важкою для Лейліна. З помахом його рукава, тисячі молочно-білих душ впали в напівпричинність, перетворюючись у незрозумілі душі.
- Поки що ви залишитеся тут.
Серед них були тубільці, пірати і навіть дияволи. Почувши голос Лейліна, вони з повагою стали навколішки і почали молитися:
- Так, сер! Ви - змій світу, який пожирає все, володар смерті, що ведуть всі душі подібні нам...
« Боги та їхні послідовники мають угоду. Коли послідовники відмовляються від своєї віри, я повинен захищати їх душі після смерті...." - пробурмотів Лейлін. Це було відповідальність богів. Коли він дізнався про це, то раптом відчув, що його зв’язок з віруючими дуже погіршився.
« Мені треба якомога швидше стати справжнім богом і побудувати своє божественне царство. Це єдине місце, куди повинні повернутися душі..."
Для змісту душ вівтарі, божественної зброї або навіть напівплоскості використовували тільки Полу бога і те, що у них не було інших варіантів. Це була тимчасова стратегія, яка не могла як слід захистити душі його послідовників.
Плутлоскость була краща, ніж алтарія або божественна зброя, коли справа стосувалася швидкості зникнення душ. Зазвичай це відбувалося так швидко, що Полубаліс відчував біль. Крім того, життя душ поступово стиралося.
Очевидно, боги не хотіли спостерігати за тим, як зникають їхні багатства. Однак, усі способи зберігання душ віруючих крім божественних царств мали цю ваду.
Але постанова справжнім богом все ще була дуже виснажливою. Лейлін не міг забути про бога Гельма, який був захисником. Його церква ставила на перше місце нападання фальшивим богам, і він напевно вважав Лейліна одним з них.
На щастя, його основні території були розташовані на острові Дебанкс, а труднощі у вірі тубільців вже давно доведено. Він ще не привів жодної уваги. Але з таким ростом це більше не могло бути таємницею.
« Ні, вже є боги, які помітили моє існування...» — Лейлін подивився в сторону порту, побачивши величезний флот. Водний морський бриз і величезні океанські бризки вдарялися об блискучі, розкішне покриття цих військових кораблів.
На вершині військового корабля була виблискована золота монета, яка звивалася на вітер. Це Золотий корабель, що належав до золотого Жріце Зене і служив Богові. Лейлін вже бачив його в порту Порта Венера, а тепер він наближався до острова Дебанкс.
— Жрица! На основі даних нашої богині ми скоро досягнемо континенту! — На носі Золотого Крараля Лейлін побачив відомого єпископа Зену. Вона була одягнена в плащ з шкіри білого оленя, визираючи задумливою.
— Я поняла. Ви можете йти ... - Зена махнула рукою і відіслала капітана, коли її думки блукали десь далеко.
« Велика Гігантська Змія швидко росте на островах тубільців. Я повинна дізнатися про це все!" Це був божественний указ, який дала їй Леді Ваукін. Тільки постанова богині могла змусити цю золоту жрицю покинути Порт Венера, де золото здавалося, текло рікою, і піти на величезні ризики, попрямувавши в морські регіони тубільців.
« Покажіть їм добру волю, але будьте обережні! » — вагаючись обмірковувала слова богині. Богиня натякнула на те, що імперія тубільців мала якийсь зв'язок з Портом Венера.
« Хоч я не знаю, чому, але впевнена, що єдиний хто може це зробити - легендарний молодий пан сім'ї Фаулен!» Зена мала інтуїцію тільки жінок.
- Попереду кораблі. Будьте напоготові! — У цей момент матрос на щоглі закричав у весь голос.
« Ворожі кораблі? Каное тубільця? але коли вона пильно вдивлялася у воду, їй вже не було до сміху.
Десятки величезних військових кораблів з'явилися на горизонті, очолювані піратським кораблеєм ще більші, який був модифікований магією, і незабаром оточили їх. На військових кораблях було багато елітних солдатів і моряків.
« Відкида у тубільців такі гігантські військові кораблі?» — Зена була спантеличена, але побачивши криваво-червоний череп і кинджал на прапорі величезного корабля, вона ахнула.
« Багрові Тигри, знамениті у зовнішніх морях! Це справді вони? Це їхня база?» — Зена була вражена, побачивши цих відомих піратів. Завдяки деяким особливим каналам їй стало відомо, що донька Дракона насправді була легендарною чаклункою, тому страх, який вона відчувала до них, тільки посилився.
Що її ще більше потрясло, так це те, що Багрові Тигри дійсно були пов'язані з родиною Фаулен!
— Якщо вони показують свій прапор, то чи це означає, що тепер вони безстрашні? — Зена розсміялася і віддала наказ. — Покажіть наше знамена. Ми прийшли з доброю волею!
Після того, як сигнал був поданий, флот навпаки дав свою відповідь. Вони вишикувалися по обидва боки від церковних кораблів, наче були їхнім супроводом.
— Вони хочуть, щоб ми не зупинялися і йшли за ними! — Ховаючись, моряки швидко зрозуміли значення знаку піратів.
— Робіть те, що вони хочуть! « Зеноа глибоко зітхала, піддала свій гнів і зробила логічніший вибір.
— Вони так легко злякалися. Я навіть збирався розграбувати корабель Богині Богатства... « Рональд презирливо підбив губу на піратському кораблі, відвівши з очей мідний бінокль.
- Запропонуйте їх до Порта Падо. Всі повинні бути ретельно перевірені. Будьте пильні! Тепер ми — імперський флот, тому не викидайте ніяких фокусів, або я поріжу вас на шматки!
— Поняли, босс! - Інші пірати, хіхіка. Їм, очевидно, було дуже важко змінити свої погляди.
Однак ці люди були більш шанобливими. У майбутньому вони стануть основою імперського флоту. Рональд зітхнув з полегшенням, наповненим надією!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv