Глава 943: Пастка.
Чимало елітних тубільців сформували добре охоронну лінію в тропічному лісі. Позаду цих наметів лежало кілька самодіальних палат.
За традицією тубільців ці намети прикрашалися барвистими пташиними прикрасами, а також деякими рунами свіжої крові.
— Спеціальний Посол Агігари вже спіймав їх? — Він запитав тубільця, який був їхнім лідером. На його голові була велика золота корона, але сам він був досить струнким майже кістковим; різниця була різною. Цей чоловік дивився на іншого білобрового тубільця.
Очевидно, цьому корінному Агікро було вже багато років. Його погляд виражав його мудрість, і він був на півголови вище від їхнього лідера, що засвідчило про нього в сприятливому середовищі.
— Вони є дуже впливовими послідовниками іншої релігії. Елітні Лісові Мисливці і Амазонські Воїни, які я привів, не змогли навіть завдати удару цьому монстру в людському об'єкті! Я втратив 27 елітних воїнів тільки на те, щоб змусити їх прийти сюди...
Агікро, звичайно ж, не був підданим цього лідера, оскільки його тон звучати так, ніби вони були на рівних.
- Крім того ... Я прибув сюди тільки для того, щоб прийняти приношення Імперії, і я вже точно не збирався брати участь у всьому цьому!
Через те що посол починає злитися, вождь тубільців став неспокійним:
— Но... Коли цей острів оточив ці незнайомці та люди іншої релігії, там стає дедалі небезпечніше. Мій народ втрачає свої землі. Якби вас тут не було, я б вирішив залишити це місце і знайти землю, яку б не могли знайти ці блакитні...
Побачивши, що його скарги і базікання не змогли переконати Агігаро, а тільки більше його розлютили, вождь жалівно склав руки, дивлячись на посла глибоким поглядом:
— Добре... Добре ... Щоб подякувати вам за вашу допомогу, мій друже, я можу дещо запропонувати Вам. Вони всі...
Вислухавши цілу купу обіцянок, Аґікро нахмурився. Острів довкола острова був трохи кращим за інші острови аборигенів. Однак це місце не було таким самим. Цей провідник був єдиним способом захопити цю територію, яка дуже цінувала імперію.
Якби не цей факт, агікору не було б так добре і не допомагав би йому протистояти загарбникам.
« Можливо... Я повинен знайти шанс обійти метод, яким вони вибивають з них данину ...." Агіґґікро подивився в сторону і у його очах спалахнув холодок, немов отруйна змія, що ховаються в темряві.
Хоча це був просто погляд, зачекав вже початок некомфортно:
- Так що з цими загарбниками ... Що скажете?
- Ці? — Агікро застиг, а потім в його очах з’явилася лють. — Тим, кому вистачає нагнітності вбивати моїх людей, ні за що не вдасться втекти без покарання. Я зніму скальпи і зроблю із їх кісток музичні інструменти, які будуть вічно висіти перед входом в мій будинок. Але ... Вони здаються могутніми істотами, які володіють злою силою. Якщо ми підемо на них тупою силою, без жертв не обійдеться. Крім того, ми не схвалюємо території... Тому я вважаю, що нам потрібно почекати перш ніж ми нападемо на них. Що ви думаєте про завтрашню ніч?
Очі Агіґгари виблискували підлим блиском.
— Завтра... вночі? Ви маєте на увазі... - Почувши це, очі лідера засяяли.
- Саме так. При такому розкладі цим людям іншої релігії залишиться тільки прийняти свою смерть, незалежно від того, скільки їх там...
У той момент, коли вожді зааплодували, його настрій негайно покращився. Вхід до намету відкрився безшумно, і до них пурхаючи увійшла група дівчат, несучи на головах підноси з барвистими фруктами. У них були очі, як чорні перлини, і дуже чарівні пухкі губи. Кожна частина їхнього тіла випромінювала якусь живу природу, якою володіли тільки молоді.
Поклонники шанобливо поставили перед ними підношення та фрукти. На них лежали всілякі цінні тропічні фрукти, а самі підноси також випромінювали яскраве золото. Вони були зроблені з чистого золота.
— Посол, до завтра ще багато часу. Як щодо того, щоб ви подивилися на наші плани?
Вождь посміхнувся, плескнувши в долоні. Музиканти почали грати вишукану мелодію, а дівчата - граціозно танцювати. Провокативний танець мав неповторну красу, і в цей момент намет почав колихатися від їхньої юної енергії.
Агікро пильно дивився на найгарнішу танцівницю, почавши уп’яніло чистити виноград. Вождь, який спостерігав за цим, був дуже вражений. На перший погляд він був готовий влещувати підлогу ще більше.
...
Поки тубільці танцювали, демонструючи щастя і процвітання, Лейлін таємно прибув до Піратської Бухту. Це місце тепер стало основною базою Багроових Тигрів, і з нього було викоренено всі Варвари та інші організації, пов'язані з церквою Убивства.
Багрові Тигри провели очищення відразу після того, як зайняли це місце. На причалі були підірвані потужні боєприпаси; відтоді порт все ще був пофарбований кров'ю.
Однак пірати були немов сарана. Після чистки тут знову з’явилися пірати, як гриби після дощу. Бари та танці були відкриті всю ніч, і вся бухта здавалася оживленою й квітучою.
Це спонукало дедалі більше моряків стати на шлях піратства. Хоча більшість з них були вбиті, ті щасливі люди, які вижили, дуже розбагатіли і перетворилися на нові легенди. Це було великим стимулом для інших піратів.
— Милорд!
В головній резиденції Піратської Бухти, з лоба Рональда і Робін Гуда стікав холодний піт, коли вони дивилися на молодого двореянина перед собою.
Хоча Лейлін навіть не випустив своєї ауру, тиск на них був достатнім для того, щоб вони почувалися так, ніби знаходяться перед драконом. У такій ситуації, коли міс Ізабель була оточена, не мало значення чи ця помилка на їхнє сумління або ні; вони знали, що їх могли за це повісити.
Коли Лейлін бачить, наскільки жахливим може бути гнів, то навіть не думає про втечу. Вони могли тільки й далі молитися, щоб Лейлін повівся з ними доброзичливо.
- Я озирнувся, коли прибув. Гавань відмінно відбудована. Робін Гуд, ти добре спробував!
Раптом Лейлін не почав їх відразу вимовляти. Його схвалення відразу змусило Робін Гуда відчути трохи полегшення:
- Дуже дякую, молодий пане! Я тільки робив те, що повинен, як тільки міг!
— И ты, Рональд! — Потім Лейлін глянув на старого пірата поруч з ним.
Маючи за плечима багато років досвід, цей підлеглий, якого він найняв, тепер мав ауру когось важливого. Його сила також значно зросла, що і коштувало від « вчителя », якого Лейлін вибрав особисто.
— Милорд! — Робин Гуд опустився на коліно. — Я відповідаю за морські маршрути. Незалежно від того, що сталося, я частково відповідальний за це. Будь ласка, пробачте мене!
З моменту створення Багроових Тигрів пройшло не так багато часу, але серед них вже сформовано декілька груп і фракцій. Хоча більшість корилася Лейліну та Ізабель, були й інші.
У порівнянні з таким генералом, як Робін Гуд, який прийшов прямо з гарнізону, Рональд, котрий приєднався до них на півдорозі не мав такої впевненості. Звичайно, це також могло мати якесь відношення до того, що Лейлін володіє занадто великою владою.
— Оскільки це вже сталося, я не збираюся нікого звинувачувати. Сподіваюся, ми зможемо вирішити цю проблему якомога швидше... — Лейлін махнув рукою. Він здогадався, що це може статися. Однак, поки люди жили довкола, втрати швидко збільшувалися і це не було проблемою.
— Я переглядав записи на зібранні. Ти не помилився. Тобі не треба турбуватися про це...
Це було головне. Інакше Рональд, можливо, навіть не зміг би вийти живим з цієї кімнати.
- Мій пане... - за серцем Рональда розлилося тепло, і в грудях щось стисалося, але він нічого не міг сказати.
Досить. Для кого ти граєш це шоу?
Лейлін зупинив Рональда, а потім розклав величезну карту моря. Це була найяскравіша карта районів, яку змогли скласти Багрові Тигри. На неї також були додані деякі області, які були навчені Варварами або іншими піратськими групами. Вона давала чітке уявлення про зовнішні риси всіх зовнішніх морів Дамбрат. Це було безцінним скарбом.
- Йди сюди, Рональде. Відміти маршрут, по якому Ізабель вирушила цього разу! — Лейлін взяв штангенциркуль і перемістив його, а потім передав Рональду червоний маркер.
— Да, милорд! — Рональд глибоко зітхнув і заспокоївся. Тим часом, прокручуючи в голові деякі спогади, він намалював на карті червону лінію.
- Оскільки більшість морських племен зовнішніх морів знищено, цілі нинішнього полювання леді Ізабель лежали ближче до глибин моря ... Ми спілкувалися, коли я пропливав повз. До цього моменту все було нормально!
« Червоне коралове море? Це досить близько до зовнішніх регіонів.." Лейлін глянув на район, позначений Рональдом на карті.
Червона відмітка стояла найпівденнішій частині карти, дуже близько до кордонів зовнішній море. За кілька днів плавання вона могла заплисти подалі від області на карті.
« Моя кузина... Я вже нагадував їй не заходити занадто далеко ..."
Лейлін зітхнув, похитав головою: « На півдні занадто багато племен тубільців, і це дуже проблематично. Навіть чутки про те, що там лежить кірна імперія. Вона збиралася знищити їх з одним піратським флотом ...? Ех ...»
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv